ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 757/57816/20-ц
провадження № 61-7794св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач та третя особа за об'єднаними позовами)- ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за об`єднаними позовами), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар Микола Миколайович (за об`єднаним позовом), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Полежаєв Олег Євгенович (за об`єднаним позовом), ОСОБА_3 (третя особа за об`єднаним позовом), державний реєстратор комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляк Іван Павлович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Подольський Вадим Олегович, на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у складі колегії суддів:
Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З. про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що
09 грудня 2019 року на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, за ним було зареєстровано право власності на квартири
АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
3. Зазначав, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/26477/20-к було припинено його право власності щодо зазначеного нерухомого майна.
4. Вказував, що відповідач ОСОБА_4 на підставі правовстановлюючих документів, які втратили чинність у 2008 році, зареєстрував за собою право власності на вказані квартири.
5. У подальшому заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 червня
2020 року у справі № 757/26477/20-к, скасовані ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року у справі
№ 757/29118/20-к.
6. Крім того, ОСОБА_1 зауважував, що у зв`язку з протиправністю скасування записів про право власності за ним, він звернувся зі скаргою на відповідні дії до колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України. За результатами розгляду зазначеної скарги наказом Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2020 року було частково задоволено його скаргу та скасовано рішення про скасування записів про реєстрацію за ним права власності від 26 червня 2020 року, прийнятих державним реєстратором
Іванісіком С. В.
7. Посилався на те, що він набув право власності на спірне майно на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які в установленому порядку не визнані недійсними. Натомість ОСОБА_2 здійснив дії щодо державної реєстрації за ним права власності на спірні квартири з використанням правовстановлюючих документів, які давно вичерпали свою дію. Більш того, спірні квартири було відчужено ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу, які рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року було визнано дійсним (справа № 2-709/2007).
8. З огляду на наведене та ураховуючи заяву про зміну предмету позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь квартири АДРЕСА_3 .
9. У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва
Бердара М. М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Полежаєва О. Є., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування актів і свідоцтв.
10. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що він є власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . На підставі підробленого рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2008 року у справі № 2-709/2007 державним реєстратором комунального підприємства експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подолякою І. П. зареєстровано право власності на вищезазначені квартири за ОСОБА_3 .
11. 21 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики на суму 40 631 344,50 грн строком до 06 березня
2019 року, на забезпечення якого укладені договори іпотеки № 194 від 21 лютого 2019 року та № 199 від 22 лютого 2019 року, предметом яких є спірні квартири.
12. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 основного зобов`язання, рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 03 червня 2019 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість, а в рамках виконавчого провадження ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою непродане на прилюдних торгах майно, що належало ОСОБА_3 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О. Є. видані свідоцтва про право власності.
13. Зазначав, що в рамках відкритого виконавчого провадження прилюдні торги не відбулися, оскільки майно реалізовувалось за майже вдвічі завищеною ціною, що унеможливило його продаж реальним покупцям. Спірне майно незаконно було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі підробного судового рішення, а тому приватний виконавець не мав законного права арештовувати майно боржника і передавати його стягувачу
ОСОБА_1 . Оскільки акти приватного виконавця Бердара М. М. про реалізацію предмета іпотеки, на підставі яких було видано свідоцтва, є незаконними, то і самі свідоцтва повинні бути визнані незаконними та скасовані.
14. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив суд: визнати незаконними та скасувати акти про реалізацію предмета іпотеки щодо квартир
АДРЕСА_3 , видані 04 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердаром М. М.; визнати незаконними та скасувати свідоцтва щодо залишення ОСОБА_1 , як стягувачем, за собою непроданих на прилюдних торгах квартир АДРЕСА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О. Є., а саме: свідоцтва, посвідчені
09 грудня 2019 року та зареєстровані в реєстрі за № 6027, 6028, 6029, 6030, 6031; свідоцтва, посвідчені 10 грудня 2019 року та зареєстровані в реєстрі за № 6046, 6047, 6048, 6049, 6050; свідоцтво, посвідчене 06 грудня 2019 року та зареєстроване в реєстрі за № 6022.
15. У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування рішень
державного реєстратора.
16. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що він є власником квартир АДРЕСА_3 , однак на підставі підробленого рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2008 року у справі № 2-709/2007 державним реєстратором комунального підприємства експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подолякою І. П. зареєстровано право власності на вищезазначені квартири за ОСОБА_3 .
17. Посилався на те, що рішення державного реєстратора Подоляки І. П. є незаконними і підлягають скасуванню з тих підстав, що ним не дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Факт відсутності в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 мав стати для реєстратора підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав і отримання достовірної інформації, чого зроблено не було.
18. Зазначене, на його думку, свідчить про порушення державним реєстратором норм чинного законодавства при прийнятті рішень про державну реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно за
ОСОБА_3 , що є підставою для скасування таких рішень. Акцентував увагу на тому, що чинні рішення державного реєстратора Подоляки І. П. дають змогу ОСОБА_1 чинити спроби повторного захоплення належного йому майна.
19. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд: визнати незаконними і скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексні номери: 44890982, 44891555, 44892110, 44892694, 44893053, 44893584, 44893883, 44894238, 44894796, 44895183, 44895501 від 28 грудня 2018 року, на підставі яких проведено реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
20. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
21. Витребуваноз чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734641180000; квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734668680000; квартиру
АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734695380000; квартиру
АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734720080000; квартиру
АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734737780000; квартиру
АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734761280000; квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734776180000; квартиру АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734790180000; квартиру АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734815280000; квартиру АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734830380000; квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734845780000.
22. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М. М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Полежаєва О. Є., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування актів і свідоцтв відмовлено.
23. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 , який набув право власності на вказане майно на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, результати яких в судовому порядку недійсними не визнавалися, а тому підлягають поверненню останньому в порядку задоволення віндикаційного позову. Суд вважав, що відсутні підстави для висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з таким витребування, з огляду на здійснення ОСОБА_2 спірних реєстраційних дій у день винесення незаконних рішень державного реєстратора щодо скасування записів про право власності за ОСОБА_1 .
25. В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив про недоведеність того, що внаслідок проведення електронних торгів були порушенні законні права та інтереси ОСОБА_2 . Зауважено, що встановлення та дослідження фактів дійсності, чинності, фіктивності, підробленості судового рішення не входить до предмета оцінки виконавця під час проведення електронних торгів та не є підставою для скасування актів про передачу нереалізованого майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
26. Крім того, оскільки спір у ОСОБА_2 виник з
ОСОБА_3 щодо предмета іпотеки, тому державний реєстратор комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду
«Житло-Сервіс» Подоляк І. П. є неналежним відповідачем. Водночас, здійснення державним реєстратором реєстрації права власності на вказані квартири за ОСОБА_3 було правомірним, оскільки державному реєстратору було надано повний пакет документів для проведення державної реєстрації, зокрема належним чином завірена копія рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірні квартири. Факт підробки зазначеного судового рішення не підтверджений в установленому порядку.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
27. Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора задоволено частково.
28. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44890982 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_4 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007.
29. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатаціїі ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44891555 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
30. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44892110 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_6 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі №2- 709/2007.
31. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44892694 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_7 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
32. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44893053 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
33. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44893584 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_9 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
34. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44893883 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_10 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
35. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44894238 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_11 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
36. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44894796 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_12 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
37. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44895183 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_13 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
38. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44895501 від 28 грудня 2018 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , згідно з рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2- 709/2007.
39. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М. М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Полежаєва О. Є., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування актів і свідоцтв, задоволено частково.
40. Визнано незаконними та скасовано акти про реалізацію предмета іпотеки щодо квартир АДРЕСА_3 , видані 04 грудня
2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердаром М. М.
41. Визнано незаконними та скасовано свідоцтва щодо залишення за
ОСОБА_1 , як стягувачем, за собою непроданих на прилюдних торгах квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_14 на АДРЕСА_15 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О. Є., а саме: свідоцтва, посвідчені 09 грудня 2019 року та зареєстровані в реєстрі за № 6027, 6028, 6029, 6030, 6031; свідоцтва, посвідчені 10 грудня 2019 року та зареєстровані в реєстрі за № 6046, 6047, 6048, 6049, 6050; свідоцтво, посвідчене 06 грудня
2019 року та зареєстроване в реєстрі за № 6022. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
42. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
43. Суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 . Зауважено, що державним реєстратором комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подолякою І. П. при проведенні спірних реєстраційних дій не дотримано вимог законодавства щодо обов`язкового використання відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень. Судом враховано, що рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не було реалізоване протягом 10 років, справа була підсудні судам м. Києва, під зазначеним номером у Керченському міському суді Автономної Республіки Крим розглядалася інша справа, а ОСОБА_3 не було наданого матеріалів зазначеної справи чи копії договору купівлі-продажу. Зазначене у своїй сукупності ставить під сумнів дійсність розгляду Керченським міським судом Автономної Республіки Крим цивільної справи № 2-709/2007. З урахуванням того, що спірні об`єкти нерухомого майна були незаконно перереєстровані з ОСОБА_2 на
ОСОБА_3 , подальші дії ОСОБА_3 щодо передачі вказаних квартир в іпотеку та їх перереєстрація на підставі рішень виконавця про передачу вказаних квартир в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики є незаконними. Рішення державного реєстратора підлягають скасуванню на підставі статті 393 ЦК України, акти та свідоцтва про реалізацію предмета іпотеки є недійсними, як похідні документи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
44. 27 травня2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Подольський В. О., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року.
45. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня
2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі
№ 199/7375/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 390/34/17, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 02 жовтня 2018 року у справі
№ 910/18036/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі
№ 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 20 травня
2020 рокуу справі № 199/8047/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі
№ 363/4852/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від07 жовтня
2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 16 лютого 2021 року у справі
№ 913/502/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011, від
02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 04 березня 2021 року у справі № 908/1879/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 жовтня 2021 рокуу справі
№ 299/3611/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21, від 14 грудня 2022 рокуу справі № 126/2200/20, від 29 березня 2023 рокуу справі №753/8033/22, від 14 червня 2023 року у справі № 462/5457/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
46. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що він у законний спосіб набув у власність спірне нерухоме майно, свідоцтва про право власності на квартири є дійсними та у судовому порядку недійсними та/або нечинними не визнавалися.
47. Акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора, які скасовані і є недійсними, не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з їх недійсністю, а відтак записи про право власності ОСОБА_2 , які стало можливим внести через незаконні дії щодо скасування запису про його право власності, є незаконними та такими, що протиправно створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
48. Вважає, що судове рішення апеляційного суду ухвалене на підставі недопустимих доказів, зокрема листівКерченського міського суду Автономної Республіки Крим. Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов як за межі вимог, викладених в апеляційній скарзі, так і за межі власних повноважень, оскільки жоден нормативно-процесуальний акт не наділяє суд повноваженнями щодо визнання, зокрема, рішення інших судів «недійсними».
49. Акцентує увагу, що нездійснення реєстратором перевірки у відповідному реєстрі рішення, на підставі якого проводилась державна реєстрація, є нічим іншим, як формальною помилкою такого державного реєстратора при здійсненні реєстраційної дії щодо нерухомого майна за ОСОБА_5 , яка не може нести
будь-яких негативних наслідків для нього, який є добросовісним набувачем і порушень не вчиняв.
50. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на судові рішення у справі № 554/2979/19, якими було встановлено дійсність і реальність договору позики від 21 лютого 2019 року, а відтак і законність набуття ним права власності на оспорюване майно.
51. Вважає, що процедура виконавчого провадження відповідає вимогам законодавства, а будь-які подальші допущення державним реєстратором формальні помилки при проведенні реєстраційних дій щодо нерухомого майна за ОСОБА_3 не можуть вплинути на законність та відповідність законодавству процедури виконавчого провадження.
52. Крім того, зауважує, що право власності ОСОБА_2 на оспорюване майно припинилося на підставі договору купівлі-продажу
№ 05/05/2007 від 05 травня 2007 року, дійсність якого встановлена рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007.
53. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 не був власником на час вчинення дій з нерухомим майном, які стали предметом його позову, тому у розумінні статті 393 ЦК України не мав права на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування актів про передачу нереалізованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
54. Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту своїх уявних прав на оспорюване нерухоме майно є неефективним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
55. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
56. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 757/57816/20-ц, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
57. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2024 року продовжено до 29 липня 2024 року строк на подання відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1
58. 24 липня 2024 року матеріали цивільної справи № 757/57816/20-ц надійшли до Верховного Суду.
59. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
60. 16 липня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мамась М. О., через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
61. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив порушення державним виконавцем при проведенні оспорюваних реєстраційних дій вимог законодавства. Відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про заочне рішення Керченського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 мала стати для реєстратора підставою для зупинення розгляду справи про державну реєстрацію.
62. Вважає, що суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, та, з огляду на відсутність наданих відповідачами копії судового рішення, або ж копій укладених договорів купівлі-продажу, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення його позову.
63. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 неможливо вважати добросовісним набувачем. Вважає, що він не міг не знати про відсутність у ОСОБА_3 прав на спірне майно. Акцентує увагу на тому, що ще з початку 2000 років він проживає у спірних квартирах разом із сім`єю. Більш того, там зареєстрована юридична особа. Права на спірну нерухомість були зареєстровані ще до 2014 року.
64. Рішення про реєстрацію права власності за ним були прийняті приватним нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства. Він не відчужував спірні квартирі жодній особі, не передавав майно в заставу. Рішення Керченського міського суду АР Крим вважає підробленим.
65. Вважає, що оскільки нерухоме майно було передано стягувачу, який оформив право власності на нього, ефективним способом захисту прав є лише пред`явлення позову до такого стягувача та виконавця, як відповідачів, із застосуванням статті 393 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
66. Згідно з договорами купівлі-продажу та дарування квартир у період з
1999 по 2006 роки, ОСОБА_2 набув права власності на квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до паспортних даних ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 13 вересня 2014 року.
67. Заочним рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності на нерухоме майно, задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу від 05 травня 2007 року № 05/05/2007, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у частині купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 , дійсним з моменту його укладення, а саме з 05 травня 2007 року, та визнано за ОСОБА_3 право власності на квартири за вказаною адресою.
68. За договором іпотеки від 21 лютого 2019 року, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливають з договору позики, укладеного 21 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю не пізніше 06 березня 2019 року включно кошти у розмірі 40 631 344,50 грн, що еквівалентно 1 500 000,00 дол. США, а також сплатити на користь іпотекодержателя неустойку, витрати іпотекодержателя за цим договором та договором позики, а також всі інші суми, передбачені договором позики.
69. Іпотекодавець на забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов`язань за договором позики передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 57,90 кв. м, квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 58,60 кв. м, квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 59,60 кв. м, квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 59,10 кв. м, квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 60,70 кв. м. У договорі вказано, що предмети іпотеки належать іпотекодавцю на підставі рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року, справа № 2-709/2007.
70. За договором іпотеки від 22 лютого 2019 року, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливають з договору позики, укладеного 21 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю не пізніше 06 березня 2019 року включно кошти у розмірі 40 631 344,50 грн, що еквівалентно 1 500 000 дол. США, а також сплатити на користь іпотекодержателя неустойку, витрати іпотекодержателя за цим договором та договором позики, а також всі інші суми, передбачені договором позики, іпотекодавець на забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов`язань за договором позики передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 60,10 кв. м, квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 65,50 кв. м, квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 62,10 кв. м, квартиру
АДРЕСА_12 , загальною площею 58,50 кв. м, квартиру АДРЕСА_13 , загальною площею 59,10 кв. м, квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 62,70 кв. м. У договорі вказано, що предмети іпотеки належать іпотекодавцю на підставі рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року, справа № 2-709/2007.
71. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 червня
2019 року у справі № 554/2979/19 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , стягнуто заборгованість за договором позики в розмірі
40 631 344,50 грн.
72. Зазначене судове рішення пред`явлено до примусового виконання. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М. М. в процесі його виконання були проведені прилюдні торги щодо реалізації 11 квартир.
73. За протоколами проведення електронних торгів від 18 листопада
2019 року торги з реалізації квартир АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 ,
АДРЕСА_2 , не відбулися.
74. 04 грудня 2019 року приватний виконавець Бердар М. М. видав 11 актів про реалізацію предмета іпотеки щодо квартир АДРЕСА_3 . В цих актах виконавець зазначив, що відповідно до протоколів проведення електронних торгів від 18 листопада 2019 року з реалізації арештованого майна торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників, а стягувач (іпотекодержатель) ОСОБА_1 на підставі статті 49 Закону України «Про іпотеку» заявив про своє бажання залишити за собою в рахунок погашення боргу нереалізовані предмети іпотеки.
75. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О. Є. на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М. М., посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з квартир АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 ,
АДРЕСА_2 , оскільки торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_3 на підставі рішення суду № 2-709/2007, ухваленого 10 січня 2008 року Керченським міським судом Автономної Республіки Крим, про що видані свідоцтва
від 06 грудня, 09 грудня, 10 грудня 2019 року.
76. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 ,
АДРЕСА_2 , належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
77. Записи про право власності ОСОБА_1 на спірні квартири були скасовані на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/26477/20-к у кримінальному провадженні № 62019000000001625 від 21 жовтня 2019 року, якою накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (окрім дій пов`язаних з виконанням даної ухвали) стосовно об`єктів нерухомого майна з наступними реєстраційними номерами: 1734641180000, 1734668680000, 1734695380000, 1734720080000, 1734737780000, 1734761280000, 1734776180000, 1734790180000, 1734815280000, 1734830380000, 1734845780000; зупинено дію 11 рішень державного реєстратора комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексні номери: 44890982, 44891555, 44892110, 44892694, 44893053, 44893584, 44893883, 44894238, 44894796, 44895183, 44895501 від 28 грудня
2018 року, на підставі яких проведено реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_14 на АДРЕСА_15 за ОСОБА_3 (попередній власник спірних квартир, після якого право власності перейшло до ОСОБА_1 ).
78. Наказом Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2020 року було скасовано рішення про скасування записів про право власності
ОСОБА_1 від 26 червня 2020 року, прийняті державним реєстратором Іванісіком С. В.
Позиція Верховного Суду
79. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
80. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
81. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
82. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
83. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
84. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
85. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
86. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
87. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
88. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
89. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
90. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
91. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
92. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
93. Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
94. Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116),
від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74).
95. Спірні правовідносини стосуються законності відчуження 11 об`єктів нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 . Право власності останнього набуто на підставі договорів дарування та купівлі-продажу у
1999-2006 роках, які не оспорювалися у межах розгляду цієї справи.
96. Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на спірне майно було перереєстровано у грудні 2018 року з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 на підставі рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007, а згодом з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 на підставі свідоцтв, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полежаєвим О. Є.
06 грудня, 09 грудня та 10 грудня 2019 року згідно з актами про реалізацію предмета іпотеки від 04 листопада 2019 року. На час розгляду справи в судах попередніх інстанцій право власності на спірні об`єкти нерухомості зареєстровано за ОСОБА_2 .
97. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
98. У частині третій статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зараз і надалі - у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: 1) відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державні реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли в установленому порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення/та або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.
99. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
100. Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
101. Частиною першою статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
102. Підпунктом 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 09 листопада 2016 року № 806 передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами. У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
103. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що при вчиненні відповідних реєстраційних дій державний реєстратор повинен був перевірити відомості щодо наявності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
104. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові від 05 жовтня
2021 року у справі № 522/19726/18.
105. Встановивши відсутність в Єдиному державному реєстрі судового рішення рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007, відсутність доказів наявності між ОСОБА_2 на ОСОБА_3 будь-яких договірних правовідносин щодо спірного майна, а також оцінивши вчинення дій у часі та відомості, які ставлять під сумнів реальність розгляду Керченським міським судом Автономної Республіки Крим справи № 2-709/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції дійшов загалом мотивованого висновку про протиправність реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_3 на підставі рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007.
106. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
107. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
108. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
109. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
110. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, обґрунтовано врахував поведінку сторін щодо реалізації рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 (невиконання судового рішення протягом 10 років), ненадання жодних документів, які б підтверджували реальність розгляду Керченським міським судом Автономної Республіки Крим справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться у м. Києві, а також відсутність самого договору купівлі-продажу, та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність перереєстрації права власності на спірне майно.
111. Колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на листи Керченського міського суду Автономної Республіки Крим № 51228/2020 від 19 серпня 2020 року та № 46117 від 29 липня 2020 року, які видані органом (посадовою особою), незаконно створеними на тимчасово окупованій території, однак зазначене не вплинуло на загальну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, які у сукупності врахував суд апеляційної інстанції.
112. Загалом оцінка доказам дійсності рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 надана судом апеляційної інстанції з урахуванням зазначених вище критеріїв оцінки доказів та необхідності дотримання балансу вірогідностей.
113. Посилання касаційної скарги на відсутність правових підстав у суду апеляційної інстанції для визнання недійсним судового рішення у справі
№ 2-709/2007 колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що предметом розгляду у справі, що переглядається в касаційному порядку, є не визнання недійсним вказаного судового рішення (такі позовні вимоги не заявлялись та не вирішувалися судом). Судами попередніх інстанцій вирішувалося питання про правомірність реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на підставі судового рішення, якого не існує. У межах розгляду зазначеної справи висновки суду апеляційної інстанції щодо недійсності рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2008 року у справі № 2-709/2007 зроблені виключно в аспекті наявності підстав для виникнення прав з такого судового рішення.
114. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що незаконність реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 свідчить про протиправність подальшого відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 . Наявність судового рішення, яке набрало законної сили, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики (рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 червня 2019 року у справі № 554/2979/19) не впливає на висновки апеляційного суду про незаконність звернення стягнення в порядку виконання такого рішення на майно, яке боржнику не належить.
115. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
116. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
117. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).
118. З урахуванням наведеного, колегія суддів загалом погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування спірного майна на його користь. За встановлених судам попередніх інстанцій обставин, законним власником спірного майна є саме ОСОБА_2 .
119. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
120. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
121. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
122. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).
123. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
124. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження
№ 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, підпункт 7.23) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження 12-10гс22, підпункт 8.47)).
125. Ефективність способу захисту порушених прав позивача підлягає оцінці саме на час вирішення спору, коли суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.
126. З огляду на те, що на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_2 , водночас судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування такого майна на його користь з огляду на законність володіння спірним майном саме ОСОБА_2 , колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою захищено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно і фактично повернуто учасників правовідносин у стан, який існував до порушення права.
127. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Подольський Вадим Олегович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
