Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
25 грудня 2024 року
м. Київ
справа №160/14683/22
адміністративне провадження №К/990/22554/23
судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Соколова В.М. на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
Короткий виклад історії справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 23 серпня 2022 року, винесене відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортний документ № НОМЕР_1 виданий 23 жовтня 2017 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) надати дозвіл на перетинання державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортний документ № НОМЕР_1 виданий 23 жовтня 2017 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що зарахований для продовження навчання та здобуття вищої освіти (ступінь магістра) до Віденського університету (Австрія) в рамках міжнародного договору України з навчання у закладах освіти інших держав, у зв`язку з чим у нього виникла необхідність у виїзді за кордон на навчання. З указаною метою 23 серпня 2022 року він прибув до міжнародного пункту пропуску «Малий Березний», де пред`явив власний паспорт для виїзду за кордон, документи, які підтверджують зарахування позивача до Віденського університету та довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти № 2947, видану 18 серпня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проте оскаржуваним рішенням від 23 серпня 2022 року йому було відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України. Позивач стверджував, що відповідно до статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі також - Закон №3543-XII) він є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання, а тому вважає рішення про відмову в перетинанні державного кордону неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 зараховано до Віденського університету з 22 серпня 2022 року на навчання за програмою підготовки магістрів в галузі наука про дані UG2002, початок навчання 01 жовтня 2022 року, індивідуальний номер студента НОМЕР_6.
За посвідченням про приписку до призовної дільниці №10/67Г-01/7, виданим 11 січня 2018 року, позивач взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 (з 10 серпня 2022 року - у ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та згідно із відміткою у посвідченні від 30 червня 2022 року має відстрочку від призову.
18 серпня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_9 видано ОСОБА_1 довідку № 2947 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, згідно з якою він відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-XII) має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу); заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.
23 серпня 2022 року позивач прибув у міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Малий Березний» з метою здійснення перетину державного кордону України на виїзд з України та надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 23 жовтня 2017 року; документи, які підтверджують про зарахування на навчання до вищого навчального закладу за кордоном; довідку виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, видану ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Дніпро від 18 серпня 2022 року; посвідчення про приписку до дільниці №10/67Г-01/7 з рішенням призовної комісії про надання відстрочки за частиною дев`ятою статті 17 Закону №2232-XII.
Начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_3 прийнято спірне рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 і тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 23 серпня 2022 року, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_4 , яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортний документ № НОМЕР_1 виданий 23 жовтня 2017 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі № 160/14683/22 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право вільно залишати територію України гарантується кожному статтею 33 Конституцією України та статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте в певних випадках може бути обмежене. Оскаржене рішення відповідача від 23 серпня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону є втручанням в свободу пересування ОСОБА_1 , тому у випадку його оскарження відповідач повинен довести, що це втручання було виправданим.
Оцінюючи рішення від 23 серпня 2022 року на предмет наявності легітимної мети втручання, суди попередніх інстанцій зазначили, що з огляду на запровадження з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану та проведення загальної мобілізації (в т.ч. на території м. Дніпро, де проживає позивач) можливість прийняття компетентним державним органом рішення, що обмежує виїзд військовозобов`язаного за межі України, відповідає легітимній меті «в інтересах національної безпеки».
Оцінюючи рішення від 23 серпня 2022 року на відповідність критерію «передбачене законом», суди обох інстанцій урахували, що положення законів України сформульовані в загальних термінах та безпосередньо не запроваджують тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України в період воєнного стану, а наділяють Уряд та військове командування повноваженнями щодо обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території України та проведення мобілізації з метою забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Уряд реалізував згадані повноваження шляхом неодноразового внесення змін в Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затвердженими постановою Уряду від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила № 57) (в період з 24 лютого 2022 року по 23 серпня 2022 року зміни вносилися вісім разів), визначивши переліки додаткових документів, які у разі введення на території України воєнного стану необхідні певним категоріям військовозобов`язаних громадян для перетину державного кордону. Однак, на думку судів, правове регулювання спірних правовідносин не є чітким.
Водночас відповідач в оскарженому рішенні не зазначив жодної законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження права позивача на виїзд з України, а рішення не містить правової оцінки поданих позивачем документі на підтвердження підстави для виїзду за кордон. Також відповідач не обґрунтував підстав неврахування довідки від 18 серпня 2022 року № 2947, виданої ІНФОРМАЦІЯ_11 , в якій зазначено, що позивач не призивається на військову службу під час мобілізації, а отримує відстрочку у зв`язку з навчанням та може виїжджати на навчання за кордон.
Касаційна скарга у справі № 160/14683/22 подана Військовою частиною НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2-6 Правил №57 перетинання державного кордону громадянами України у системному взаємозв`язку з положеннями статті Закон № 3543-XII.
20 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову, якою касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_5 залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №160/14683/22 залишив без змін.
Основні мотиви, викладені у постанові Верховного Суду
Приймаючи постанову від 20 грудня 2024 року, Верховний Суд виходив із того, що в оскарженому рішенні про відмову позивачу в перетинанні державного кордону відповідач покликався на розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 17 березня 2022 року № 23-6855/0/6-22, водночас Суд зауважив, що відповідно до листа від 03 квітня 2022 року №23-7913/0/6-22 Голова Держприкордонслужби проінформував органи Держприкордонслужби, що його розпорядження, зокрема від 17 березня 2022 року №23-6855/0/6-22, не застосовується. Отже, станом на момент прийняття спірного рішення в посадової особи Держприкордонслужби не було жодних підстав для зазначення згаданого розпорядження Голови Держприкордонслужби як підстави для відмови позивачу в перетинанні державного кордону, а тому спірне рішення не містить конкретної норми законодавства, на підставі якої позивачу було обмежено виїзд з України.
До того ж, пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/20/22, про який згадується в тексті спірного рішення як підстави тимчасового обмеження у праві позивача виїзду за кордон, містить лише загальні положення про введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема передбачених статтею 33 Конституції України, та не конкретизує особливостей застосування таких обмежень.
Окрім того Суд зазначив, що оскаржене рішення від 23 серпня 2022 року не визначає, які документи позивач повинен був надати і не надав на паспортний контроль для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон, у зв`язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону.
На тлі цього Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення посадової особи Військової частини НОМЕР_5 від 23 серпня 2022 року не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що протиправно втручається в можливість реалізації конституційного права позивача вільно залишати територію України та не відповідає частині другій статті 2 КАС України, що узгоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях.
Одночасно з цим Суд вказав на відсутність необхідності формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2-6 Правил № 57 у взаємозв`язку зі статтею 23 Закону № 3543-XII, позаяк суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незастосування зазначених правових норм до спірних правовідносин з тієї підстави, що ці норми не були покладені в основу спірного рішення.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Не погоджуюсь з позицією Верховного Суду та відповідно до частини третьої статті 34 КАС України викладаю окрему думку, керуючись наступними міркуваннями.
Спірним рішенням від 23 серпня 2022 року відмовлено в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортний документ № НОМЕР_1 виданий 23 жовтня 2017 року.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Правовою основою введення воєнного стану, відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України Указом № 64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) (далі - Указ №64/2022) ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (згодом строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено й цей режим діє дотепер).
Тим самим Указом (пункт 2) глава держави доручив військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_12 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За змістом пункту 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Одночасно з введенням воєнного стану Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановив оголосити і провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації згодом теж неодноразово продовжено).
Згідно з пунктами 4 та 5 цього Указу Президент України постановив призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України доручено визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
Порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила № 57.
За пунктом 2-6 Правил № 57 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
У світлі спірних правовідносин і підстави касаційного оскарження принагідно зауважую, що питання правозастосування, які порушені у касаційній скарзі, неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 серпня 2023 року у справі №380/7792/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 380/572/23, від 19 вересня 2023 року у справі № 160/14641/22, від 26 жовтня 2023 року у справах № 260/17/23, №260/3428/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 380/18153/22, від 28 лютого 2024 року у справі №240/29892/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 380/17239/22 та ін.
Позицію Верховного Суду з цього приводу стисло можна окреслити так:
- в умовах воєнного стану право вільно залишати територію України, гарантоване статтею 33 Конституції України, може бути обмежене;
- згідно з Указом № 64/2022 (пункт 3) дозволено (встановлено) можливість обмежувати (на період воєнного стану) конституційне право вільно залишати територію України;
- обмеження на виїзд з України для громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації (віком від 18 до 60 років), зумовлені правовим режимом воєнного стану та конституційним обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 64 Основного Закону України);
- Закон № 3543-XII визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, але не регулює питань, які стосуються порядку здійснення права громадян України на перетин державного кордону України;
- право громадян України на відстрочку від призову під час мобілізації з підстави, передбаченої, зокрема в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, не передбачає (на цій підставі) права на виїзд за межі України в умовах дії воєнного стану;
- приписи пункту 2-6 Правил № 57 (у редакції, яка діє з 02 квітня 2022 року) обмежують право громадян України, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають право на відстрочку) з підстави, передбаченої, зокрема, в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, на перетин державного кордону (на виїзд з України) під час дії воєнного стану.
Верховний Суд виснував, що право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII не є безумовною та самостійною підставою для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану. Тобто, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не є тотожним з правом на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
На переконання Суду, враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
З уваги на усталену позицію, якої дотримується Верховний Суд у справах такої категорії, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на яку має право позивач, відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, в умовах дії воєнного стану не є підставою для зняття обмежень на виїзд з України, які передбачені у пункті 2-6 Правил №57, та запровадження яких продиктоване необхідністю мобілізації у зв`язку зі збройною агресією російської федерації. Приписи пункту 2-6 Правил № 57 обмежують право громадян України, які здобувають освіту за кордоном, на перетин державного кордону (на виїзд з України) під час дії воєнного стану.
Тож повертаючись до обставин даної справи вважаю, що надані ОСОБА_1 для перетинання державного кордону України 23 серпня 2022 року документи у своїй сукупності не доводили, що він має право на перетин державного кордону (на виїзд з України), відповідно, правомірним було рішення посадової особи, яка здійснювала прикордонний контроль, відмовити позивачу в перетинанні держаного кордону на виїзд з України, що оформлено спірним рішенням.
Щодо висновку суду касаційної інстанції у постанові від 20 грудня 2024 року про те, що спірне рішення від 23 серпня 2022 року не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, оскільки в ньому не визначено, які документи позивач не надав на паспортний контроль, у зв`язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону, звертаю увагу на таке.
У постановах від 19 вересня 2023 року у справі № 160/14641/22, від 26 жовтня 2023 у справі №260/17/23, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/15200/22 Верховний Суд, аналізуючи зміст подібного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянином України, який досяг 16-річного віку, зауважив, що у рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи. Вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022»; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону. Такими документами, зокрема, могли бути документи, які визначені Правилами № 57, та які могли б підтверджувати визначені цими Правилами підстави для виїзду з України під час дії воєнного стану. Водночас наявність такого недоліку, як незазначення конкретної підстави для відмови у перетинанні кордону у спірному рішенні, а саме, які документи крім наданих, повинен був подати позивач для можливості перетину кордону, на думку Верховного Суду, не є безумовною підставою для скасування спірного рішення, яке в цілому відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, та не впливає на його законність.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На основі наведеного вважаю, що приймаючи постанову в цій справі Верховний Суд повинен був застосувати висновки Верховного Суду у справах щодо подібних за змістом правовідносин, зокрема й ті, що висловлені після подання касаційної скарги у справі №160/14683/22.
На моє переконання, Верховний Суд дійшов помилкового висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки надав оцінку лише формі та змісту спірного рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону, не перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо обмежень у праві виїзду з України, які регулюють спірні правовідносини, та були підставою для відкриття касаційного провадження.
Вважаю, що правильним у цій справі було задовольнити касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Суддя В. М. Соколов
