Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2026 року
у справі № 927/149/22[4]
Господарська юрисдикція
Щодо особливостей оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у разі закриття провадження у справі з підстави погашення вимог кредиторів
ФАБУЛА СПРАВИ
До місцевого господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення її до участі у справі № 927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг» як уповноваженої особи засновників (учасників) боржника та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ у зв'язку з погашенням вимог кредиторів.
До суду від ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи поточного звіту, яке задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.
До суду від ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури боржника на шість місяців.
Ухвалою у цій справі господарський суд постановив:
- задовольнити клопотання ОСОБА_2 в частині залучення її до участі у справі, залучив ОСОБА_2 до участі у справі № 927/149/22 як уповноважену особу засновників (учасників) ТОВ «Яворина Трейдінг»;
- відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 у частині закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг»;
- задовольнити клопотання ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» та продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута на шість місяців.
Постановою апеляційний господарський суд ухвалив:
- скасувати ухвалу господарського суду про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 в частині закриття провадження у справі № 927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг»;
- прийняти у скасованій частині нове рішення, яким клопотання ОСОБА_2 задовольнити,
- припинити ліквідаційну процедуру ТОВ «Яворина-Трейдінг» та повноваження ліквідатора банкрута;
- закрити провадження у справі № 927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг».
ОЦІНКА СУДУ
За приписами пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
При цьому відповідно до положень частин другої, четвертої статті 90 КУзПБ у передбаченому зазначеним пунктом випадку провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито на всіх стадіях такого провадження (до та після визнання боржника банкрутом); господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Отже, окрім відмінності стадії провадження (на якій можливе його закриття у зв`язку з погашенням вимог кредиторів), закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ має інші правові наслідки порівняно із закриттям такого провадження в порядку вимог частини сьомої статті 41 КУзПБ у поєднанні з нормою пункту 14 частини першої статті 90 цього Кодексу.
За загальним правилом, обов'язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство з наведених обох підстав є розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
Необхідним при цьому є вирішення господарським судом джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат.
Вагомість попереднього вирішення цього питання до постановлення господарським судом ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) пов`язана з метою досягнення дійсного захисту прав та інтересів арбітражного керуючого без необхідності повторного його звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Повертаючись до визначених статтею 30 КУзПБ джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого, Суд нагадує, що ними є: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) кошти, одержані боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) кошти, одержані від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) кошти створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
При цьому відчуження нерухомого майна боржника, в тому числі необтяженого заставою, у процедурі розпорядження майном заборонено нормою частини п`ятої статті 44 КУзПБ, а отже, потенційне використання перелічених джерел оплати основної винагороди та витрат арбітражного керуючого узалежнено від стадії, на якій господарський суд вирішує питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство.
Проте, у будь-якому разі продовження здійснення боржником - юридичною особою господарської діяльності після закриття провадження у справі про банкрутство унеможливлює покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого. Тож єдиним можливим способом покриття таких витрат, на переконання Суду, є їх стягнення із самого боржника.
Аналогічний підхід стосується питання оплати послуг арбітражного керуючого в разі відновлення платоспроможності фізичної особи у справі про неплатоспроможність, адже виключно боржник є ініціюючим суб`єктом відкриття провадження у зазначеній категорії справ.
ВИСНОВКИ: задля вирішення питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку вимог пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ господарському суду належить попередньо розглянути звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками тієї процедури (розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника), в рамках якої суд здійснює відповідну процесуальну дію.
У разі повного чи часткового затвердження такого звіту господарський суд у судовому рішенні визначає також джерела покриття оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
Водночас за недостатності відповідного обсягу коштів, які згідно з приписами статті 30 КУзПБ можуть бути спрямовані на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, суд покладає тягар таких витрат безпосередньо на боржника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: особливості ліквідаційної процедури, припинення процедури банкрутства, припинення справи про неплатоспроможність, правовий статус арбітражного керуючого, обов'язки кредитора
