Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2025 року
у справі № 522/22628/23
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору про зміну способу стягнення аліментів, якщо стягувач (дитина) постійно проживає в іншій державі
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до ОСОБА_2, у якому просила:
- змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, що стягуються в 1/4 частці від доходу ОСОБА_2 на сина;
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на сина в твердій грошовій сумі в розмірі 40 100,00 грн щомісячно з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 5 000,00 грн щомісячно та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Якщо спірні правовідносини обтяжені іноземним елементом, то юрисдикція такого спору визначається за спеціальними правилами, закріпленими як у законах України, так і у міжнародно-правових договорах, положення яких є частиною національного законодавства України
Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року підписана від імені України 07 липня 2010 року, ратифікована Україною 11 січня 2013 року, набрала чинності для України - 01 листопада 2013 року (далі - Конвенція про міжнародне стягнення аліментів). Країною-учасницею конвенції, зокрема, є Грецька Республіка.
Відповідно до статті 1 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів її метою є забезпечення ефективного міжнародного стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, зокрема шляхом: a) створення всеосяжної системи співробітництва між органами Договірних держав; b) забезпечення доступності заяв, які подаються для винесення рішень про утримання; c) забезпечення визнання та виконання рішень про утримання, а також d) передбачення ефективних заходів для негайного виконання рішень про утримання.
Для цілей цієї Конвенції: a) «кредитор» означає особу, якій утримання заборгували або передбачається, що заборгували; b) «боржник» означає особу, яка утримання заборгувала або передбачається, що заборгувала (стаття 3 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів).
Згідно зі статтею 18 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів, яка регулює обмеження стосовно провадження, у випадках, коли рішення прийнято в Договірній державі, у якій кредитор має звичайне місце проживання, провадження стосовно зміни рішення або прийняття нового рішення не може бути порушене боржником у будь-якій іншій Договірній державі доти, доки кредитор залишається проживати в державі, де було прийнято рішення (пункт 1).
Пункт 1 не застосовується: a) у випадках, коли, за винятком спорів щодо зобов'язань про утримання стосовно дітей, існує письмова угода між сторонами про юрисдикцію такої іншої Договірної держави; b) у випадках, коли кредитор приймає юрисдикцію такої іншої Договірної держави, або висловивши це, або захищаючись по суті справи, не заперечуючи проти юрисдикції за першої доступної нагоди; c) у випадках, коли компетентний орган у державі походження не може здійснювати юрисдикції для зміни рішення або прийняття нового рішення чи відмовляється її здійснювати або d) у випадках, коли рішення, прийняте в державі походження, не може бути визнано або проголошено таким, що підлягає виконанню, у Договірній державі, де передбачається провадження для зміни рішення або прийняття нового рішення (пункт 2).
ВИСНОВКИ: юрисдикція цього спору має визначатися насамперед не правилами національного цивільного процесу, а правилами відповідних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав дитини, аліментні платежі, провадження з іноземним елементом
