Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 листопада 2024 року
у справі № 308/13866/23
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень з приводу забудови земельних ділянок, які породжують цивільні права та обов'язки інших осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до обласної державної (військової) адміністрації, Управління містобудування та архітектури міської ради, Державного підприємства «ДоброБуд» Закарпатської обласної державної адміністрації, ТОВ «Домінус Старк» про визнання протиправними та скасування розпоряджень щодо відведення земельної ділянки, припинення права постійного користування земельною ділянкою, припинення права суперфіцію (забудови) земельної ділянки, скасування містобудівних умов і обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Ухвалою суду першої інстанції закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування розпорядження голови ОВА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування зі зміною цільового призначення», а також розпорядження голови ОВА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення»; скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків», затверджених наказом Управління містобудування та архітектури міської ради; роз`яснено позивачу право звернення до адміністративного суду.
Постановою апеляційного суду, зокрема, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
ВИСНОВКИ: суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ураховуючи суб'єктний склад сторін (ОВА, Управління містобудування та архітектури міської ради здійснюють публічно-владні управлінські функції), предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що спір щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень голови ОВА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування зі зміною цільового призначення» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення», а також містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва, є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами адміністративного судочинства.
Доводи про те, що суть його позовних вимог у цій справі зводиться до захисту особистого немайнового права - права на безпечне для життя і здоров'я довкілля та пов`язані з ним право на здоров'я (життя), право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, право на охорону здоров`я, право на повагу до приватного життя в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на користування майном згідно з його функціональним призначенням (будинком та земельними ділянками особистими та тими, що перебувають у його правомірному користуванні), а відповідний спір не є публічно-правовим спором і не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, відхиляються Верховним Судом як необґрунтовані, оскільки фактично суть вимог заявника зводиться до оскарження розпоряджень суб'єкта владних повноважень з мотивів недотримання ним процедури прийняття оспорюваних розпоряджень. Наведене виключає приватно-правовий характер спірних правовідносин.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: цивільна юрисдикція, земельні спори, спори з суб'єктами владних повноважень
