Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 березня 2026 року
у справі № 712/7235/17
Цивільна юрисдикція
Щодо поширення юрисдикції національних судів на справи про позбавлення батьківських прав іноземного громадянина, який не проживає в Україні
Фабула справи: ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позивач просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина та стягнути з відповідача аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_7. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_7. Стягнуто з ОСОБА_3 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 640,00 грн.
Постановою апеляційного суду заочне рішення суду в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_7 скасовано, провадження у цій частині закрито.
Заочне рішення суду в частині стягнення аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд апеляційної інстанції, зазначив, що спір в частині позбавлення батьківських прав стосується правовідносин між дитиною та батьком, який є громадянином іншої держави - Арабської Республіки Єгипет на момент відкриття провадження у справі постійно не проживав на території України, що виключає безумовну підсудність цього спору судам України за правилами ст.ст. 75, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що у 2017 році вона звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому були об'єднані дві вимоги: стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, а тому суд першої інстанції, з посиланням на ч. 1 ст. 110 ЦПК України, правильно визначив підсудність справи та відкрив провадження.
Правова позиція Верховного Суду: оскільки між Україною та Арабською Республікою Єгипет відсутній чинний двосторонній міжнародний договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, і Арабська Республіка Єгипет не є Договірною Державою Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчиненої 19 жовтня 1996 року у м. Гаага, ратифікованої Верховною Радою України 14 вересня 2006 року, яка набула чинності 1 лютого 2008 року (далі - Гаазька конвенція 1996 року), і яка охоплює питання захисту дітей, батьківської відповідальності та опіки, процесуальні питання, пов`язані з вирішення даного спору, регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
На час відкриття провадження у цій справі відповідач, який є громадянином Арабської Республіки Єгипет, вже не проживав на території України, що встановлено судом апеляційної інстанції.
Нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» не передбачено можливості національних судів приймати до свого провадження і розглядати справи про позбавлення батьківських прав, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцезнаходження в України.
Слід зазначити, що міжнародна підсудність - це розмежування компетенції між судовими органами тієї чи іншої держави щодо розгляду і вирішення певних категорій справ з іноземним елементом. При вирішенні питання про міжнародну підсудність суд повинен встановити межі власної компетенції.
Під територіальною юрисдикцією (підсудністю) слід розуміти повноваження місцевого суду щодо здійснення правосуддя у цивільних справах на певній території. Територіальна підсудність визначає просторові межі діяльності конкретного суду. Простіше кажучи, вона вказує, до якого саме суду (районного, міського чи міськрайонного) потрібно подавати позов, залежно від місця проживання сторін або знаходження майна.
Отже, питання територіальної підсудності є похідним від наявності міжнародної юрисдикції.
Оскільки в даному випадку спір про позбавлення батьківських прав відповідача не підпадає під юрисдикцію національних судів, визначення територіальної підсудності за правилами ст. 28 ЦПК України, ст. 110 ЦПК України (в редакції закону, який діяв на час відкриття провадження) не має правового значення.
Висновки: правовий статус відповідача як іноземного громадянина та його місце проживання поза межами України мають визначальне значення для встановлення юрисдикції, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що питання батьківських прав виходить за межі компетенції національних судів у даному провадженні, що є підставою для закриття провадження у справі.
Ключові слова: інтереси дитини, підсудність спору, межі судових повноважень, судочинство за участі іноземців
