Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 листопада 2024 року
у справі № 522/21486/18[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстроване за особою, яка не є відповідачем у справі
Фабула справи: суд стягнув із ОСОБА_2 (далі - боржник) на користь ОСОБА_1 кошти. За рахунок майна боржника (земельної ділянки) борг частково погасили. Після цього державний виконавець повернув ОСОБА_1 виконавчий лист через відсутність майна у боржника, на яке можна звернути стягнення. ОСОБА_1 дізнався, що боржник, який мав у спільній власності апартаменти, з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення коштів подарував разом зі співвласницею ті апартаменти первісній набувачці. Надалі цей об`єкт неодноразово відчужували. ОСОБА_1 вважав такі дії боржника недобросовісними. Тому просив суд визнати недійсними договори дарування, купівлі-продажу апартаментів та іпотеки зі скасуванням державної реєстрації права власності нових власників та реєстрації права іпотекодержателя на це майно як предмет іпотеки.
Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та скерував справу до цього суду на новий розгляд.
У суді апеляційної інстанції позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на апартаменти. Наголосив, що у процесі розгляду справи спірну нерухомість відчужували безліч разів, що унеможливлює звернення стягнення на неї для погашення заборгованості боржника перед позивачем. Апеляційний суд виснував про неможливість накладення арешту на майно, що належить особі, яка не є відповідачем у справі.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зауважив, що відмова апеляційного суду у забезпеченні позову унеможливить виконання рішення про задоволення позову. Вважав, що з огляду на вибуття апартаментів з власності боржника та їх неодноразове відчуження на користь інших осіб з метою невиконання рішення суду про стягнення коштів з боржника необхідно накласти арешт на це майно.
Правова позиція Верховного Суду: позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч. 7 та речення перше ч. 11 ст. 153 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого є справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне й ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема задля попередження потенційних труднощів із виконанням такого рішення надалі.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинен застосувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду, вартості майна, щодо якого він заявив клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача
Накласти арешт на майно можливо за умови, що власник такого майна є відповідачем. Тому питання про доцільність арешту апартаментів у порядку забезпечення позову може вирішити суд у справі, в якій відповідачем (за вимогами, внаслідок задоволення яких позивач зможе захиститися від стверджуваних недобросовісних дій боржника) буде кінцевий на той час набувач відповідного майна.
Висновки: забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно можливо за умови, що власник останнього є учасником судового процесу - відповідачем. В іншому випадку такий арешт буде безпідставним, бо відповідне майно хоч і є предметом правочинів, які позивач просить визнати недійсними, але належить особі, яка не бере участі у справі як відповідач.
Ключові слова: ефективність способу захисту, захист майнових прав, наслідки відчуження майна боржника, правомочності державного виконавця
