Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 липня 2025 року
у справі № 752/22157/20
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно третьої особи
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Правовий захист нерухомості», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О. А., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., в якому просили:
- визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Правовий захист нерухомості» на об`єкт нерухомого майна - будинок, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Правовий захист нерухомості» на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, а саме: просили накласти арешт та заборону суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_3 .
Ухвалою суду першої інстанції заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі № 752/22157/20 задоволено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
Вживаючи заходи забезпечення позову та накладаючи арешт на спірну земельну ділянку, суди виходили з того, що між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим судами було установлено, що на час постановлення ухвали про накладення арешту на спірну земельну ділянку 18 грудня 2023 рокуїї власником була ОСОБА_3 , яку не було залучено до участі у справі.
Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули увагу на те, що на момент задоволення районним судом заяви про забезпечення позову фактично було вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником арештованого нерухомого майна та не є стороною у цій справи, тобто ОСОБА_3, що є недопустимим.
З огляду на викладене висновки судів про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 149, 150 ЦПК України. Факт залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, не спростовує вищевказані правові висновку, оскільки у суду наявні правові підстави для обтяження нерухомого майна, яке є предметом спору і належить виключно відповідачу у справі.
ВИСНОВКИ: особа залучена до участі у справі в якості третьої особи, на майно якої не може бути накладено арешт, так як третя особа не є стороною у справі (стаття 48 ЦПК України).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави забезпечення позову, умови забезпечення позову, процесуальний статус третьої особи
