Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2025 року
у справі № 307/3036/19
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності розподілу судових витрат у разі скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі через порушення правил юрисдикції та передання справи до належного суду
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі селищної ради звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачок безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю. Апеляційний суд скасував те рішення та закрив провадження у справі, бо вважав, що спір має розглядати господарський суд.
Заявниця звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача компенсації витрат на правничу допомогу, а прокурор подав заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду першої інстанції. Апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою частково задовольнив заяву про компенсацію заявниці витрат на правничу допомогу. Також постановив ухвалу про скерування справи до господарського суду першої інстанції.
Мотивація касаційної скарги: прокурор стверджує, що стягнення з прокуратури компенсації понесених заявницею витрат через закриття провадження у справі було б можливе у разі необґрунтованості дій позивача; таке закриття не означає наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат на користь заявниці.
Правова позиція Верховного Суду: суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (абз. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України).
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (ч. 4 ст. 377 ЦПК України).
Закриття провадження у справі через порушення правил юрисдикції з переданням цієї справи для продовження розгляду до належного суду не припиняє її розгляд. Його продовжує суд, до юрисдикції якого за законом віднесене вирішення відповідного спору. Тому остаточний розподіл судових витрат (зокрема компенсування стороні, на користь якої буде ухвалене рішення щодо суті спору) суд проведе за результатами розгляду справи.
Висновки: з огляду на те, що апеляційний суд передав справу до господарського суду, її розгляд не припинений і продовжуватиметься у суді, до юрисдикції якого за законом належить вирішення відповідного спору. Тому питання про кінцевий розподіл судових витрат, зокрема на правничу допомогу, вирішуватиме господарський суд за результатами розгляду справи. Апеляційний суд це не врахував і помилково вирішив питання про компенсацію заявниці витрат на правничу допомогу.
Ключові слова: склад судових витрат, порушення правил підсудності, розмежування судових юрисдикцій
