Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 квітня 2023 року
у справі № 904/1725/22
Господарська юрисдикція
Щодо обставин, які повинні враховуватись судами при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за прострочення доставки вантажу та порожніх вагонів у розмірі 31 281, 86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з лютого по квітень 2022 року мало місце порушення відповідачем статті 41 Статуту щодо прострочення строків доставки вантажу та порожніх вагонів, за що передбачене нарахування штрафу згідно зі статтею 116 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних вагонів та вантажу у розмірі 29 019,59 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 301,62 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суди попередніх інстанцій помилково не врахували ту обставину, що хоча доставку було здійснено з простроченням термінів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами, однак саме зобов`язання з доставки було виконано, тобто не враховано ступінь виконання боржником, що слід було врахувати відповідно до положень частини 1 статті 233 ГК України.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об`єднання залізниці включені до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов`язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов'язку.
Приписами частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 04.11.2015 №891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.
За пунктом 25 Порядку рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування.
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, не врахували інших обставин, що мають істотне значення в контексті застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання відповідачем військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.
Враховуючи те, що відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на нього покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, місцевий та апеляційний господарські суди помилково не врахували такі інші обставини, які мають істотне значення, оскільки вони заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Вказана обставина не залежить від того, в який саме період відбувались перевезення вантажів відповідачем (до початку чи після введення воєнного стану в Україні).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення грошового зобов'язання, зміст військово-транспортного обов'язку, предмет неустойки
