Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 листопада 2025 року
у справі № 924/389/25
Господарська юрисдикція
Щодо підсудності господарському суду спору за наявності невизначеного арбітражного застереження, яке не підлягає виконанню
ФАБУЛА СПРАВИ
До господарського суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява LPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) (далі - Компанія) до ТОВ "Здорово Компані" про стягнення 232 844 доларів США основного боргу, 20 822 доларів США 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору.
Господарський суд ухвалою провадження у справі №924/389/25 за позовом Компанії до ТОВ "Здорово Компані" про стягнення 232 844 доларів США основного боргу, 20 822 доларів США 3% річних закрив.
Апеляційний господарський суд постановою ухвалу господарського суду скасував; справу направив до господарського суду для продовження розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
У п.113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
Суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв'язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи.
Зі змісту арбітражного застереження (п.10.1 Договору) вбачається, що сторони не погодили ні процедурних питань щодо розгляду спору (арбітражного регламенту), ні конкретної інституційної арбітражної установи, яка мала би здійснити розгляд спору.
Більше того, сторони не визначили навіть країну, в якій міг би бути розглянутий спір між ними, оскільки у згаданому п.10.1 Договору вказано, що справа підлягає вирішенню в арбітражному порядку згідно з законодавством країни продавця.
Фактично, Компанія та ТОВ "Здорово Компані" у Договорі обрали лише турецьке законодавство, відповідно до якого має бути вирішений спір між ними. Тлумачити цей вибір також як вибір місця арбітражу у Турецькій Республіці чи арбітражної установи у цій країні немає підстав, адже міжнародний комерційний арбітраж застосовує при вирішення спору право, обране сторонами, чи визначене колізійними нормами. І це не обов`язково має бути право держави, в якій має місцезнаходження інституційний арбітраж чи місце арбітражу.
Верховний Суд також враховує, що загальні засади арбітражного розгляду спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 (підписана в Женеві представником Української РСР 21.04.1961 та ратифікована указом Президії Верховної ради Української РСР 25.01.1963, а також підписана з боку Турецької Республіки 21.04.1961).
Верховний Суд також враховує, що з позовом у цій справі звернулася Компанія, яка зареєстрована за законодавством Турецької Республіки. При цьому, позивач, не будучи резидентом України, звернувся саме до Господарського суду Хмельницької області, тобто до суду України, а не до суду Турецької Республіки. У відзиві на касаційну скаргу Компанія продовжує притримуватися позиції, що цей спір має розглядатися саме у Господарському суді Хмельницької області (суді за місцезнаходженням відповідача).
Це додатково підтверджує те, що положення арбітражної угоди, викладені у Договорі, були складені нечітко і не давали можливості позивачу визначити місце арбітражу, а відповідач не скористався правом, передбаченим Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 для уточнення місця арбітражу.
ВИСНОВКИ: умови Договору не дають можливості визначити міжнародний комерційний арбітраж, який був би повноважним для розгляду спору, порядок його формування, а також порядок розгляду цього спору таким судом.
Оскільки арбітражне застереження є таким, що не може бути виконано, пріоритет у розгляді цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не невстановленому суду країни продавця.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: господарська юрисдикція, провадження за участю іноземних осіб, вимоги до арбітражного застереження
