Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 лютого 2026 року
у справі № 904/2953/24
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи обов'язку продавця зареєструвати податкову накладну
Фабула справи: ТОВ "Зовнішторгресурс" (правонаступник ТОВ "МП-Активи") звернулося до ТОВ "ЗОЗ ЮА")з позовом про стягнення неустойки у розмірі 68 845,00 грн за порушення зобов'язань з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд постановою залишив без змін, відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Зовнішторгресурс" вказує, що невиконання (неналежне виконання) обов`язку із своєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування до них у ЄРПН, яке зокрема визначене в укладеному договорі, є господарським правопорушенням та слугує підставою для настання господарсько-правової відповідальності відповідача (постачальника, продавця), яка полягає у стягненні з відповідача (постачальника, продавця) договірної санкції (неустойки, пені) за невиконання обов'язку із своєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування ЄРПН.
Правова позиція Верховного Суду: приписи ч.ч. 2, 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
ПК України не передбачає застосування до правовідносин у сфері справляння податків і зборів правила "дозволено все, що не заборонено", як і не надає можливості застосування до цих правовідносин цивільного законодавства, у тому числі законодавства, що регулює зобов`язальні правовідносини сторін. Ці норми є імперативними, тобто, такими, що не допускають ніяких відхилень, можливості їх зміни шляхом узгодження цих змін сторонами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.
Висновки: обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, а включення до приватноправового договору обов`язків, що належать до публічно-правової сфери, до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов`язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.
Ключові слова: принцип свободи договору, податкові зобов'язання, імперативні обов’язки
