Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 червня 2022 року

у справі № 362/643/21

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів з приводу оскарження військовослужбовцями рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових комісій

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини з позовом, в якому просив:

1. визнати неправомірними дії, бездіяльність відповідача в особі житлової комісії, яка не зарахувала позивача на квартирний облік окремо від сім'ї батька (на підставі наданих у повному обсязі документів згідно з рапортом та з урахуванням рішення окружного адміністративного суду в адміністративній справі про поновлення позивача на військовій службі);
2. зобов'язати відповідача в особі житлової комісії розглянути рапорт позивача про зарахування на квартирний облік окремо від сім'ї батька (з урахуванням рішення окружного адміністративного суду в адміністративній справі про поновлення на військовій службі та наданих в повному обсязі документів);
3. стягнути з відповідача 5 000 грн відшкодування завданої моральної шкоди.

Суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Вважав, що спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства, бо він стосується проходження позивачем публічної (військової) служби, за яку держава передбачила соціальну гарантію у вигляді права на поліпшення житлових умов.

Апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

ОЦІНКА СУДУ

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними діянь відповідача, зобов`язання його вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, житлова комісія відповідача протиправно не зарахувала його на квартирний облік як військовослужбовця окремо від сім'ї батька, який теж проходив військову службу.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

У спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір.

Військова служба є різновидом служби публічної.Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). З урахуванням наведеного, спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

ВИСНОВКИ: спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: житлове забезпечення військовослужбовців, захист житлових прав, житлові правовідносини