Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 29 серпня 2018 року

у справі № 488/1176/14-а

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення (протоколу) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України

Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся позовом до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі - ГКЕУ ЗСУ; ЗСУ відповідно), треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ (далі - КЕВ), у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ; зобов'язати ГКЕУ ЗСУ та комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ погодити рішення про надання позивачу службового житла, а саме квартири; визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ; зобов'язати ГКЕУ ЗСУ та КЕВ направити погоджений список розподілу службового житла на ОСОБА_3 до виконавчого комітету міської ради для подальшої видачі позивачу ордера.

Районний суд позов задовольнив.Судове рішення мотивовано тим, що розподіл спірної службової квартири третій особі - ОСОБА_4 відбувся всупереч вимогам житлового законодавства та з порушенням порядку надання службового житла.

Апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження в цій справі, оскільки спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правова позиція Верховного Суду: до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що спір виник з приводу порушення суб'єктом владних повноважень житлових прав позивача на отримання ним в користування нерухомого майна - службової квартири.

Висновки: якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єктів владних повноважень як відповідача. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_3, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Ключові слова: житлові правовідносини, цивільна юрисдикція, адміністративна юрисдикція