П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа №488/1176/14-а

Провадження №11-639апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів АнтонюкН.О., БакуліноїС.В., БританчукаВ.В., ГудимиД.А., ДанішевськоїВ.І., ЗолотніковаО.С., КібенкоО.Р., КнязєваВ.С., ЛобойкаЛ.М., ПрокопенкаО.Б., РогачЛ.І., ТкачукаО.С., УркевичаВ.Ю., ЯновськоїО.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17серпня 2016року (у складі колегії суддів КравченкаК.В., Лук`янчукО.В., ГрадовськогоЮ.М.) у справі за його позовом до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі ГКЕУЗСУ; ЗСУ відповідно), треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва

(далі КЕВм.Миколаєва), ОСОБА_2 , про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду м.Миколаєва з позовом до ГКЕУЗСУ, треті особи: КЕВ м.Миколаєва, ОСОБА_2 , у якому з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУвід 04липня 2013 року №93;

- зобов`язати ГКЕУЗСУта комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУпогодити рішення про надання позивачу службового житла, а саме квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ від 11вересня 2012року №142;

- зобов`язати ГКЕУЗСУ та КЕВ м.Миколаєва направити погоджений список розподілу службового житла на ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради для подальшої видачі позивачу ордера.

Корабельний районний суд м.Миколаєва постановою від 10травня 2016року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ від 04липня 2013року №93 в частині відмови в погодженні рішення про надання ОСОБА_1 службового житла і зобов`язав ГКЕУЗСУ та комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ погодити рішення про надання ОСОБА_1 службового житла (квартира АДРЕСА_1 ). Визнав протиправним та скасував рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ від 11вересня 2012року №142 в частині погодження рішення про надання старшому солдату ОСОБА_2 службового житла (квартири АДРЕСА_1 ) без зняття з квартирного обліку. Зобов`язав ГКЕУЗСУ направити погоджений список розподілу службового житла ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради для видачі позивачу ордера на спірну службову квартиру.

Судове рішення мотивовано тим, що розподіл спірної службової квартири третій особі ОСОБА_2 відбувся всупереч вимогам житлового законодавства та з порушенням порядку надання службового житла.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17серпня 2016рокускасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження в цій справі, оскільки спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17серпня 2016року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою 12вересня 2016року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03жовтня 2017року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон №2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАСУкраїни ) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп.4 п.1 розд. VII «Перехідні положення» КАСУкраїни (у редакції Закону №2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23травня 2018року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст.346 КАС України (у редакції Закону №2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) на посаді заступника командира авіаційної ескадрильї, а з квітня 2013року на посаді командира авіаційної ескадрильї.

На підставі наказу Міністра оборони України від 30листопада 2011року №737 та враховуючи рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 (протокол №20 від 03травня 2012року), командиром в/ч НОМЕР_1 від 05травня 2012року №353 видано наказ, яким ОСОБА_1 зі складом родини три особи надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вказана квартира рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20грудня2004року №2514 закріплена, як службова житлова площа за Миколаївською квартирно-експлуатаційною частиною району і знаходиться на обліку в КЕВ м.Миколаєва, як службове житло в/ч НОМЕР_1 .

Рішенням засідання житлової комісії Миколаївського гарнізону, оформленого протоколом №3 від 07травня 2012року, на позивача та його сім`ю (дружина та син) розподілено житло, а саме службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

24 травня 2012року командиром в/ч НОМЕР_1 на адресу КЕВ м.Миколаєва направлено документи стосовно отримання вказаного житла, а саме: витяг з наказу від 05травня 2012року №353 про розподіл вивільнених службових квартир, витяг з протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 03травня 2012року №20 та список розподілу житлової площі.

Однак, керівником КЕВ м.Миколаєва на перевірку до ГКЕУЗСУ список розподілу службової житлової площі разом із відповідними документами щодо отримання службового житла ОСОБА_1 направлено не було.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16квітня 2013року зобов`язав КЕВ м.Миколаєва розробити та подати до ГКЕУЗСУ на перевірку список розподілу службової житлової площі на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05травня 2012року №353 про надання ОСОБА_1 зі складом родини три особи службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Листом від 17 травня 2013року №1096 КЕВ м.Миколаєва надіслав на адресу ГКЕУЗСУ для перевірки список розподілу службового житла військовослужбовця ОСОБА_1 , разом із копіями облікових житлових справ, як самого позивача, так і старшого солдата ОСОБА_2 . В цьому ж листі вказано, що відповідно до рішення Міністра оборони України спірну службову квартиру розподілено старшому солдату ОСОБА_2 та що в 2005році ОСОБА_1 на склад сім`ї з двох осібзабезпечений службовою однокімнатною квартирою АДРЕСА_2 .

Рішенням комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ від 04липня 2013року №93 відмовлено у погодженні списку надання ОСОБА_1 службового житла квартири АДРЕСА_1 .

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ №142 від 11вересня 2012року спірну службову квартиру розподілено військовослужбовцю в/ч НОМЕР_2 старшому солдату ОСОБА_2 , і на підставі виданого КЕВм.Миколаєва оглядового ордеру на службове житлове приміщення від 02грудня 2013року її разом з родиною вселено в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вважаючи незаконними рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ від 04липня 2013року №93 та від 11вересня 2012року №142, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАСУкраїни; в цьому випадку й далі у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2ст. 2КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для якихзакономустановлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п.1ч.1ст.3КАСУкраїни є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п.1ч.2ст.17КАСУкраїни юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7ч.1ст.3КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.2, 4 та 19 КАСУкраїни (у редакції Закону №2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції визначив, що спір у цій справі не є публічно-правовим.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із таким висновком з огляду на таке.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що спір виник з приводу порушення суб`єктом владних повноважень житлових прав позивача на отримання ним в користування нерухомого майна службової квартири АДРЕСА_1 .

За правилами п.1 ч.1ст.15 Цивільного процесуального кодексу України

(далі ЦПК України; у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єктів владних повноважень як відповідача.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правиламиЦПК України.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18квітня2018року у справі №806/104/16.

Згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04листопада 1950року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.349, ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що

суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.341, 345, 349, 350, 355, 356,359 КАСУкраїни, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17серпня2016року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В.СаприкінаСудді:Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.С.Золотніков О.Р.КібенкоВ.С.Князєв Л.М.Лобойко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська