ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2021 року
Київ
справа №754/12702/14-а
адміністративне провадження № К/9901/46263/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Панченко О.М. від 17.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 30.01.2018,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2014 року ОСОБА_1 (далі у тексту цієї постанови також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, правонаступником якого є Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі у тексту цієї постанови також Управління, пенсійний орган, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії;
- визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії замість 30%;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС, без неправомірних обмежень, згідно приведеного розрахунку, та виплатити недоотриману різницю починаючи з 22.06.2014;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з розміру в 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоотриману різницю з 29.02.2014;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014;
2. У позовній заяві ОСОБА_1 наводив аргументи про те, що він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, а з 24.06.2009 йому була призначена пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку як особі, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році, відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. ОСОБА_1 відзначав, що пенсія була нарахована за загальною формулою і станом на дату подання заяви про перерахунок пенсії склала 1133,25 гривень (в тому числі додаткова пенсія в розмірі 15% мінімальної пенсії). 11.06.2014 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (правонаступником якого є Лівобережне об`єднане УПФУ в м. Києві) з заявою про перерахунок пенсії на підставі положень Закону України «Про статус у соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з визначенням середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії виходячи з норм цього Закону.
4. На думку позивача, можливість подібного обчислення пенсії передбачена пунктом 2 статті 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак листом від 03.07.2014 позивачу, як останній вважає протиправно, було відмовлено в перерахунку пенсії. Крім того, позивач вказував, що Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, в порушення норм чинного законодавства, нараховує і сплачує йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 15% замість 30% від мінімальної пенсії, як це визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
5. Позивач наполягав, що такі дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплаті додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком є неправомірними і такими, що порушують Конституцію України, норми чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Справа розглядалась судами неодноразово.
7. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, позов задоволено частково, а саме:
- визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30% мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат;
- зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, з 11.06.2014 - з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача.
- у задоволені решти вимог позову відмовлено.
8. Ухвалюючи такі судові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до наявної законодавчої регламентації спірних правовідносин, чинній станом на час їх виникнення, позивач мав право на виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 29.02.2014 по 03.08.2014, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії за вказаний проміжок часу є обґрунтованими і повинні бути задоволені.
9. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком після 03.08.2014, суди попередніх інстанцій у своїх судових рішеннях вказували на те, що 31.07.2014 до Закону України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені зміни Законом України від 31.07.2014 №1622-VII, зокрема, доповнено Прикінцеві положення пункту 67, відповідно до яких установлено, що у 2014 році норми і положення, у тому числі, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
10. Закон України від 31.07.2014 №1622-VII, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та відповідно до якого встановлено інші розміри виплати для осіб на яких поширюється Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набрав чинності з 03.08.2014, а тому суди попередніх інстанцій констатували, що після цієї дати позивач не мав права на виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком, тобто за нормами статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки така виплата з цього часу здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
11. Що стосується позовної вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, то суди попередніх інстанцій, провівши аналіз норм статей 55, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також урахувавши висновки Верховного Суду України щодо їх застосування, викладені у постанові від 07.07.2015 №21-727а15, дійшли висновку про їх обґрунтованість і наявність підстав для задоволення цієї частини позову.
12. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії позивача з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стаж, оскільки з такою заявою позивач не звертався до відповідача, що було підтверджено ОСОБА_1 26.10.2017 в судовому засіданні суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити вимоги його позову про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії;
- незастосування неправомірних обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 №544;
- застосування аналогії закону за статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осучаснення середньої заробітної плати за час роботи на територіях радіоактивного забруднення - формули приведеного у позові розрахунку;
- строків виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
14. Скаржник також просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку та задовольнити її або направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду у цій частині.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (2 категорія).
16. З 24.06.2009 позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як особа яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
17. 11.06.2014 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва з заявою в якій просив нарахувати йому пенсію як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії відповідно до норм спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням положень Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Пенсійне забезпечення» в частинах, які не суперечать Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розрахунок пенсії просив провести по 2-х складовій формулі. У вищезазначеній заяві позивач навів розрахунок 1-ої складової пенсії та зазначив про те, що розрахунок другої складової ним не розраховується, оскільки друга складова у зв`язку з виходом його на пенсію у 2009 р. значно менше. Також у поданій 11.06.2014 заяві позивач надав розрахунок додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю.
18. Листом від 03.07.2014 відповідач відмовив позивачу у задоволені заяви позивача від 11.06.2014.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що висновки судів попередніх інстанцій в частині вимог позову про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії із урахуванням 7% доплати за понаднормовий стаж є необґрунтованими і суперечать вимогам закону.
20. Позивач звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 №21-727а15, прийнятій у цій справі, містились висновки про те, що позивач має право на такий перерахунок пенсії з урахуванням вищевказаної доплати, однак, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи у цій частині, а отже й передчасністю висновків судів стосовно безпідставності цих вимог, справу було направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
21. В свою чергу, як стверджує скаржник, судами обох інстанцій такі висновки Верховного Суду України проігноровані, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів наявності понаднормового стажу у сім років.
22. Скаржник відзначає, що у якості підстави для відмови у задоволенні вищевказаної позовної вимоги, суди вказували на відсутність факту подання ним відповідної заяви до пенсійного органу, однак, на думку позивача, такі висновки судів суперечать тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції у якому зазначено, що він звертався до УПФУ в Деснянському районі м. Києва.
23. Висновок судів попередніх інстанцій про необхідність подання окремої заяви для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням понаднормового стажу, на думку позивача, суперечить нормам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийнятому на його виконання Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, які таких вимог, на його переконання, не містять.
24. Наполягає скаржник і на тому, що спірні правовідносини урегульовані, насамперед, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який у спірних правовідносинах є спеціальним і у статті 71 містить вказівку про неможливість призупинення його дії іншими законами, окрім законів про внесення змін до цього Закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Так, спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» тощо, які застосовуються судом у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
26. Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, а учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року в зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 5 років.
27. Згідно із статтею 49 вищевказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
28. Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який визнано неконституційним, визначено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
29. Окрім цього, на виконання вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Кабінет Міністрів прийняв постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що набрала чинності з 01.01.2012, якою затверджено порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
30. Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
31. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
32. Статтею 63 Закону України «Про статую і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
33. Починаючи з 01.01.2014 Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16.01.2014 не містив норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статті 51 даного Закону.
34. 25.03.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», якою внесено зміни до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210, відповідно до яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах:
1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам І групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам І групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні; 2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, -113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.
35. Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210, із змінами та доповненнями від 25.03.2014 №112, прийнята без обмеження терміну її дії, а встановлені нею розміри соціальних виплат такими, що не відповідають наявним фінансовим ресурсам Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік, на момент звернення позивача до суду визнано не було.
36. 31.07.2014 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені зміни Законом України від 31.07.2014 №1622-VII, зокрема, доповнено Прикінцеві положення пункту 67, відповідно до яких установлено, що у 2014 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, ЗО, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 із наступними змінами), Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами), пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
37. Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а за змістом частини З цієї ж статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
38. Частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону.
39. За змістом статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
40. Також, згідно з положеннями частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній станом на момент подання позивачем заяви про перерахунок пенсії, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
41. Передусім, Верховний Суд підкреслює, що ухвалені судами попередніх інстанції оскаржуються позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
42. Вимог про оскарження вищевказаної постанови апеляційного суду в іншій частині жодним з учасників справи не заявляється, а тому суд касаційної інстанції переглядає це судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
43. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів попередніх інстанцій в частині мотивів, які стосуються вимог позову щодо перерахунку призначеної позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, колегія суддів виходить з такого.
44. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Стаття 58 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає пільги по виплаті пенсій працюючим пенсіонерам, згідно з якою пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються в повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
47. Відповідно до статті 67 цього ж Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру додаткової пенсії позивачу згідно з положеннями статті 51 цього ж Закону.
48. Згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
49. Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
50. Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік. Тобто, визначення порядку та розмірів виплат указаній категорії громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.
51. Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
52. Отже, положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31.12.2013.
53. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не були встановлені обмеження щодо виплат додаткової пенсії та не внесені зміни до цього Закону.
54. Тому, з 01.01.2014 діяли положення статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
55. Законом України від 31.07.2014 №1622-VII, який набрав чинності 03.08.2014, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені пунктом 67, за яким норми і положення, зокрема, статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
56. За такого правового регулювання спірних правовідносин саме з 03.08.2014 Кабінету Міністрів України були надані повноваження визначати порядок та розміри виплат додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.
57. Таким актом Уряду є постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.
58. Як зазначено у абзаці восьмому пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
59. Висновок щодо застосування вищенаведених норм права (про розмір додаткової пенсії за шкоду здоров`ю, передбаченої статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01.01.201 по 03.08.2014) наведено у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №607/4338/14, відступу від якого не було здійснено Верховним Судом і підстав для цього не вбачає й колегія суддів, при розгляді цієї справи.
60. Ураховуючи викладене, колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій у вищевикладеній частині позовних вимог відповідають наявній правозастосовчій практиці та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.
61. Разом з тим, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права.
62. Так, за правилами пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на час розгляду і вирішення цього спору у суді першої інстанції та прийняття цим судом оскаржуваної постанови, постанова складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог.
63. Як засвідчує зміст оскаржуваних судових рішень, позивач у своїй позовній заяві просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку як основної, так і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю
64. В той же час, суд першої інстанції, констатувавши протиправність дій пенсійного органу щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку основної пенсії з урахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС, усупереч норм статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у вищевказаній редакції не навів у резолютивній частині свого судового рішення висновків про задоволення позову в цій частині та по суті цієї позовної вимоги.
65. Такі процесуальні порушення не були усунуті судом апеляційної інстанції у межах наданих йому статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.
66. Колегія суддів звертає увагу й на те, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
67. Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
68. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. У разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.
69. Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
70. Водночас, визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим, оскільки неможливо зобов`язати пенсійний орган на майбутнє вчиняти будь-які дії, так як є відсутніми факти порушення прав позивача в майбутньому. Пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі, якщо не відбулося змін у законодавстві. Тобто, порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
71. Резолютивна ж частина оскаржуваної постанови суду першої інстанції містить вказівку на кінцеву дату здійснення перерахунку додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю (по 03.08.2014), що, однак не узгоджується з нормами процесуального права і вищевикладеними висновками Верховного Суду України щодо застосування норм права.
72. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанції з порушенням вищевказаних норм процесуального права.
73. Інші ж зазначені у касаційній скарзі вимоги, зокрема, щодо скасування оскаржуваних судових рішень у частині вимог позову стосовно: незастосування неправомірних обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 №544; застосування аналогії закону за статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осучаснення середньої заробітної плати за час роботи на територіях радіоактивного забруднення, на переконання колегії суддів задоволенню не підлягають, а викладені у їх обґрунтування доводи є безпідставними, з огляду на таке.
74. Як установлено судовим розглядом цієї справи, відповідач не проводив жодних дій з перерахунку пенсії позивача й не вирішував питання стосовно застосування чи незастосування при здійсненні перерахунку пенсії статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 №544, а отже твердження позивача про порушення його прав внаслідок можливого, імовірного застосування пенсійним органом цих норм законодавства, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи і є передчасними.
75. Водночас, право на судовий захист, як це вбачається з положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на час звернення позивача з цим позовом до суду першої інстанції, а також з приписів частини першої статті 5 цього Кодексу в чинній редакції, виникає лише щодо тих прав, свобод або законних інтересів, які є порушеними рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень станом на момент звернення до суду, а не у випадках, коли таке порушення носить імовірний, на думку заявника, характер і це, на його суб`єктивне переконання, може статися у майбутньому.
76. Стосовно ж висновків судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, з виплатою недоотриманої різниці з 22.06.2014, то колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.
77. Так, відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
78. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
79. Відповідно до пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
80. Аналіз норм права, якими врегульовано спірні правовідносини свідчить про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
81. Частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені цим загальним Законом або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
82. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
83. Отже, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.
84. Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.06.2008 у справі №21-1748во07, від 07.07.2015 у справі №21-727а15, від 20.09.2016 у справі №1601/12900/12 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2018 у справі №565/1270/17, від 02.04.2019 у справі №565/871/17, від 26.11.2019 у справі №572/1263/17 та від 16.07.2020 у справі №336/7176/16-а (2-а/336/41/2017).
85. У судах попередніх інстанцій позивач зазначав, що у заяві від 11.06.2014, поданій ним до пенсійного органу, заявлялась вимога про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням її збільшення на 8 відсотків за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
86. При розгляді цієї справи у судах попередніх інстанцій позивач також наполягав, що розрахунок, зазначений ним у заяві про перерахунок пенсії, з урахуванням понаднормового стажу у вісім років є попереднім, однак у позовній заяві ОСОБА_1 , провівши детальний розрахунок його понаднормового стажу, стверджував про наявність у нього саме семи, а не восьми років такого, й надав до суду першої інстанції відповідні докази щодо цього.
87. Відповідач не заперечував наявності у позивача понаднормового стажу, однак, заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, посилався лише на відсутність факту подання ОСОБА_1 заяви про перерахунок пенсії з урахуванням її збільшення саме на 7 відсотків за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
88. Суди ж попередніх інстанцій встановили, що у матеріалах справи наявна заява позивача, зареєстрована 11.06.2014 в канцелярії Управління, в якій він просить про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням її підвищення на 8 відсотків відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що також було підтверджено у судовому засіданні.
89. При цьому, відповідно до встановлених судами обставин справи, підтверджено подання позивачем заяви до пенсійного органу з вимогою здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням восьми років понаднормового стажу. Заявлення ж позивачем вимог у суді щодо зобов`язання відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням семи, а не восьми, років понаднормового стажу, цих обставин не спростовує і не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 взагалі не звертався до пенсійного органу із заявою про здійснення такого перерахунку пенсії.
90. Отже, враховуючи обсяг встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, а також беручи до уваги висновки Верховного Суду України, Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права - статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення цього позову в частині вимог про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
91. Такий висновок відповідачем, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доказування законності прийнтого ним рішення та правомірності вчинених ним дій, які оскаржуються, не спростовано і не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
92. Колегія суддів враховує, що за змістом частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії провадиться, у разі виникнення права на підвищення пенсії, - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
93. Враховуючи, що відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи заява про перерахунок пенсії була подана позивачем до пенсійного органу 11.06.2014, то її перерахунок необхідно проводити з 01.06.2014.
94. Однак, у позовній заяві позивач просив зобов`язати відповідача здійснити вищевказаний перерахунок пенсії саме з 22.06.2014. У суді ж касаційної інстанції, в силу вимог частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
95. За таких обставин, позовну вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належить задовольнити саме з вказаної у позовній заяві дати - 22.06.2014.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
96. Відповідно до частини першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
97. Оскільки, як установлено під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції, резолютивна частина постанови суду першої інстанції частково не відповідає нормам процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини вказівку на кінцеву дату здійснення перерахунку додаткової пенсії позивача, а також шляхом доповнення резолютивної частини цього судового рішення новим абзацом щодо задоволення позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
98. Окрім цього, ураховуючи, що висновки судів попередніх інстанцій, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотримані норм процесуального права, оскаржувані судові рішення у цій частині належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
99. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Абзац третій резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 змінити, виключивши з нього кінцеву дату перерахунку додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме - слова і цифри «по 03.08.2014 р.».
Доповнити резолютивну частину постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 новим абзацом такого змісту: - «Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.».
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 - скасувати.
У цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, а саме - зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014.
В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний
