КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 754/12702/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії;
- визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії замість 30%;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС, без неправомірних обмежень, згідно приведеного розрахунку, та виплатити недоотриману різницю починаючи з 22.06.2014;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру в 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоотриману різницю з 29.02.2014;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014;
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2015 позов задоволено частково: визнано неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати йому додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м.Києва здійснити йому перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 р. по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат; в задоволені решті вимог позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 замінено відповідача у справі з УПФУ в Деснянському районі м. Києва на Лівобережне об'єднане управління ПФУ в м. Києві; постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2015 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи, суду першої інстанції необхідно повно і всебічно дослідити обставини справи з урахуванням вимог вищенаведених норм матеріального та процесуального права, на чому також наполягав і Верховний Суд України у своїй постанові, прийнятій за наслідком перегляду судових рішень, ухвалених у даній справі.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат; зобов'язано Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок пенсії згідно ч. 2 ст. 27 Закону України № 1058-ІУ з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, з 11.06.2014 - з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача; в задоволені решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( 2 категорія).
З 24.06.2009 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як особа яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
11.06.2014 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва з заявою в якій просив нарахувати йому пенсію як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії відповідно до норм спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12 з врахуванням положень Законів України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 та «Пенсійне забезпечення» № 1788-12 в частинах , які не суперечать Закону України № 796-12. Розрахунок пенсії просив провести по 2-х складовій формулі. У вищезазначеній заяві позивач навів розрахунок 1-ої складової пенсії та зазначив про те, що розрахунок другої складової ним не розраховується, оскільки друга складова у зв'язку з виходом його на пенсію у 2009 р. значно менше. Також у поданій 11.06.2014 заяві позивач надав розрахунок додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Листом від 03.07.2014 відповідач відмовив позивачу у задоволені заяви позивача від 11.06.2014.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії безпідставно, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню в цій частині.
Позивач у своїй скарзі зазначає, що з метою повного захисту прав позивача необхідно позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у своїй скарзі зазначає, що Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовляючи позивачу у перерахунку та виплаті пенсії діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, а учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року в зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 5 років.
Згідно із ст. 49 вищевказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 Закону (в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року) визначено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Кабінет Міністрів прийняв постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23 листопада 2011 року, що набрала чинності з 01.01.2012, якою затверджено порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Згідно із абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 63 Закону України «Про статую і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Починаючи з 01.01.2014, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16.01.2014 не містив норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статті 51 даного Закону.
25.03.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», якою внесено зміни до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, відповідно до яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах:
1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам І групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам І групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні; 2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, -113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.
Колегія суддів звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, із змінами та доповненнями від 25.03.2014 № 112, прийнята без обмеження терміну її дії, встановлені нею розміри соціальних виплат такими, що не відповідають наявним фінансовим ресурсам Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік на момент звернення позивача до суду визнано не було.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, колегія суддів зазначає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 49, 51 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
31.07.2014 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені зміни Законом України № 1622-VII, зокрема: доповнено Прикінцеві положення п.67, відповідно до яких установлено, що у 2014 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, ЗО, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 із наступними змінами), Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами), пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Зазначені зміни набрали законної сили з 03.08.2014.
Закон України № 1622-VII від 31.07.2014, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та відповідно до якого встановлено інші розміри виплати для осіб на яких поширюється Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набрав чинності з 03.08.2014, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню за період з 29.02.2014 по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Що стосується позовної вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, колегія суддів зазначає наступне.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-ХІІ.
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а за змістом частини З цієї ж статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) і цього Закону.
В свою чергу, частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону.
Отже, зазначена правова норма законодавства надає особі, яка звертається за призначенням пенсії обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, зокрема, ті, які встановлені загальним Законом № 1058-ІV або ж спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Одночасно, за змістом статті 57 Закону № 796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-727а15.
Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії позивача з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ стаж, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки з такою заявою позивач не звертався до відповідача, що було підтверджено ОСОБА_2 26.10.2017 в судовому засіданні суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий : Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 31.01.2018.
