П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2021 року місто Київ
справа № 757/39521/20-ц
провадження №22-ц/824/10508/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Матійчук Г.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позов обґрунтовано тим, що на офіційній сторінці Народного депутата України ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ каналу Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2розміщено декілька публікацій, які порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено наступну інформацію: «Видео доказательства как ОСОБА_1 через свого брата барыжит государственными должностями, внедряет свою программу в правоохранительные структуры и оборонку ( привет из РФ), ну и конечно заработок на государстве.
Киев помнит героев, из-за которых столица превратилась в город ларьков и нелегальных парковок, киноиндустрия помни мелких жуликов, которые кидали всех, кто не мог постоять за себя, а сейчас страна ужасом смотрит, как дерибанят Украину, а что останется, отдадут стране поребрика.
Это все звения одной цепи, одно барыжное ДНК, которое уничтожает все живое, оставляя выезженную землю.
ОСОБА_4 , ты враг Украиы и тебе лучше уйти, пока по-хорошему.
P.S. ОСОБА_4, не спеши отказываться от брата,это еще не все»
Поширена відповідачем інформація про те, що ОСОБА_1 торгує державними посадами та заробляє на державі, а також вчиняє корупційні дії не відповідає дійсності, а отже є недостовірною інформацією про позивача, яка порушує його законні права.
ОСОБА_2 внаслідок поширення на своїй офіційній сторінці на каналі Facebook за адресою: широкому колу осіб, наведеної вище недостовірної та образливої інформації порушив особисті права на повагу до гідності та честі позивача, та на недоторканість його ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка не є об`єктивною, породила сумніви щодо дотримання позивачем моральних засад та правових норм при виконанні ним службових обов`язків. Висловлювання відповідача паплюжать честь, гідність та підривають ділову репутацію позивача.
Відповідач фактично вказує на вчинення ОСОБА_1 на замовлення посадової особи злочинних корупційних дій, що виражаються в проведенні співбесід та проведенні маніпуляцій з конкурсами, що не підтверджується жодними даними. При цьому заява відповідача про корупційну змову ОСОБА_1 з його братом ОСОБА_4 , викладена у публікаціях таким чином, що жодного сумніву у їх правдивості у пересічного громадянина виникнути не може, незважаючи на їх неправдивість.
Висловлювання відповідача містять конкретні звинувачення позивача у вчиненні ним корупційних правопорушень, що є кримінально караними діяннями. При цьому, характер висловлювання, а саме використання мовно-стилістичних засобів у тексті публікації, жодним чином не схожий на власне оціночне судження.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати недостовірною інформацію та такою, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 поширену на сторінці Народного депутата України ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ каналу Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: ОСОБА_1 через свого брата барыжит государственными должностями, внедряет свою программу в правоохранительные структуры и оборонку ( привет из РФ), ну и конечно заработок на государстве. Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати, поширену ним інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом розміщення на своїй сторінці у Facebook тексту наступного змісту: «Поширена мною інформація про те, що ОСОБА_1 на замовлення або з інших причин виконує корупційні діяння щодо «продажу» державних посад є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 грн.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи при розгляді позову про захист честі, гідності та ділової репутації, оскільки ОСОБА_2 є належним відповідачем по даній справі, що підтверджується наявністю у нього верифікованої інтернет сторінки в соціальній мережі Facebook, яка легко знаходиться в мережі Інтернет при пошуку, а також іншими поданими позивачем доказами до суду - диском із записом поширеної інформації та скрін-шотами із сторінки Народного депутата України ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ каналу Facebook.
Крім того, апелянт посилається на те, що суд дійшов висновків, що е відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки зазначені висловлювання відповідача є умисним та протиправним приниженням його честі, гідності, ділової репутації і була висловлена відповідачем не як оціночне судження, а як фактичне твердження. Такою публікацією відповідач порушив презумпцію невинуватості, оскільки в цьому дописі він звинуватив позивача у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість в якому ніколи не була встановлена у суді.
Не маючи жодних належних та допустимих доказів, відповідач повідомив про позивача певні факти, які не відповідають дійсності, носять негативний характер і не є оціночним судженням в розумінні вимог закону, окрім того порушують принцип презумпції невинуватості та формують його образ як злочинця за відсутності будь-яких реальних кримінальних переслідувань з боку держави. Поширена відповідачем неправдива інформація формує морально-етичний портрет позивача в очах громадськості, виставляє його у непристойному вигляді з точки зору суспільної моралі та загальноприйнятих норм.
Апелянт вважає подані ним докази в сукупності підтверджують викладені ним обставини в позовній заяві. Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_3, досі розміщена на офіційній, верифікованій сторінці Народного депутата України ОСОБА_2, що і наразі не заперечується відповідачем.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Прилуцька Н.М. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мельник Ю.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обгрутоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт поширення інформації відповідачем, оскільки надані скрін- шоти Інтернет-сторінок не засвідчені відповідно до вимог законодавства, зокрема ст.95 ЦПК України, ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів» та ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а посилання ІНФОРМАЦІЯ_2не є актуальним посиланням на сторінку відповідача у соціальній мережі Facebook, оскільки сторінка не доступна для перегляду. До того ж, суд зазначив, що із наданих скрін-шотів не вбачається порушення особистих немайнових прав позивача (особисто), у публікації не вказано про будь-які конкретні дії позивача, а лише зазначено про певну причетність позивача до дій його брата.
Позивачем не надано доказів, що саме ОСОБА_2 є належним відповідачем, доказу того, що зазначена сторінка належить ОСОБА_2 .
Щодо вимог простягнення однієї гривні з відповідача на відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, що спричинена приниженням честі, гідності і ділової репутації через поширення недостовірної інформації, суд вважав, що для задоволення цієї вимоги немає підстав, оскільки ця вимога є похідною позовною вимогою в розумінні ч.1 ст.188 ЦПК України. Крім того, позивачем не надано доказів щодо завдання моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку із публікуванням інформації відповідачем та підтверджень щодо розміру такої шкоди
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного
Конституція України визнає честі і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності.
Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.
Однак такому праву відповідає також і обов`язок не поширювати про інших осіб недостовірну інформацію та таку, що ганьбить їх гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і морально шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Згідно із ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справи зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно- стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками та відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст.10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» ( рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 6 жовтня 2015 року)
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свободи вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суд з прав людини щодо різниці між «оціночним судженням»» та «фактів». Так у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словачиини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, які і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав ( Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n.43, ECHR 2001-11).
Відповідно до ст.62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливе лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
Установлено, що на офіційній сторінці Народного депутата України ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ каналу Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена наступна інформація: «Видео доказательства как ОСОБА_1 через свого брата барыжит государственными должностями, внедряет свою программу в правоохранительные структуры и оборонку ( привет из РФ), ну и конечно заработок на государстве.
Киев помнит героев, из-за которых столица превратилась в город ларьков и нелегальных парковок, киноиндустрия помни мелких жуликов, которые кидали всех, кто не мог постоять за себя, а сейчас страна ужасом смотрит, как дерибанят Украину, а что останется, отдадут стране поребрика.
Это все звения одной цепи, одно барыжное ДНК, которое уничтожает все живое, оставляя выезженную землю.
ОСОБА_4, ты враг Украиы и тебе лучше уйти, пока по-хорошему.
P.S. ОСОБА_4, не спеши отказываться от брата,это еще не все»
Наявні в матеріалах справи документи, зокрема, надані до позовної заяви скрін-шоти Інтернет- сторінок, дають підстави стверджувати, що сторінка у соціальній мережі Facebook з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_2, на якій ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена зазначена інформація, авторство якої не заперечується ОСОБА_2 , належала відповідачу.
Висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту поширення саме відповідачем оспорюваної інформації через те, що надані скрін-шоти Інтернет-сторінок не засвідчені електронним підписом, а посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 не є актуальним посиланням на сторінку відповідача у соціальній мережі Facebook, не відповідають встановленим обставинам справи і не давали достатніх підстав суду відмовити у задоволенні позову.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п.9 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року, відповідачами у справі про захист гідності, честі та ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет авто відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним , належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч.ч.1, 3 ст.100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення , плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі ( в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу е вважається письмовим доказом.
У ч.ч1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження заявлених вимог позивачем надані скрін-шоти сторінки у соціальній мережі Facebook з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_2, належність якої відповідачу останнім не заперечувалася.
(Аналогічних висновків щодо належності та допустимості такого доказу як скрін-шоти з повідомлень телефону та планшету, роздруківки з Viber дійшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19)
Таким чином, надані позивачем скрін-шоти, дійсність яких не заперечувалася відповідачем, є належними та допустимими доказами поширення відповідачем інформації а своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
Зміна відповідачем доменного ім`я сторінки не виключає відповідальності відповідача за поширення інформації з допису, яку просить спростувати позивач.
Поширена відповідачем інформація стосується позивача ОСОБА_1 , про що свідчить зміст самої інформації.
Поширена відповідачем інформація носила негативний характер та однозначно вказувала на причетність позивача до протиправної діяльності. При цьому висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правильності, оскільки дії, про які заявляє ОСОБА_2 , підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що в свою чергу виключає віднесення його слів щодо позивача ОСОБА_1 до оціночних суджень чи критичних зауважень.
Поширена відповідачем недостовірна та негативна інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема право позивача на повагу до честі та гідності, право на які гарантується Конституцією України. .
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено поширення інформації відповідачем, що така інформація порушує особисті немайнові права позивача, не відповідають встановленим обставинам, що відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Фізична особа , особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.1, ч.7 ст. 277 ЦК України).
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст.280 ЦК України).
Відповідно до ч.1 п.4 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, зважаючи на встановлені обставини, а саме те, що відповідачем була поширена інформація, що стосується позивача, у формі фактичних тверджень, поширена інформація не відповідає дійсності, є негативною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, формує образ позивача як злочинця за відсутності будь-яких кримінальних розслідувань з боку держави, такою інформацією порушуються особисті немайнові права позивача, наявні підстави для задоволення позову в обраний позивачем спосіб шляхом визнання інформації недостовірною та зобов`язання відповідача її спростувати. Крім того, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки поширеною недостовірною інформацією принижено честь і гідність позивача. Визначений позивачем розмір моральної шкоди відповідає принципам розумності і справедливості.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2197 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 5675 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію та такою, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 поширену на сторінці Народного депутата України ОСОБА_2 /ОСОБА_2/ каналу Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: « ОСОБА_1 через своего брата барыжит государственными должностями, внедряет свою программу в правоохранительные структуры и оборонку (привет из РФ), ну и конечно заработок на государстве».
Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати, поширену ним інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом розміщення на своїй сторінці у Facebook тексту наступного змісту: «Поширена мною інформація про те, що ОСОБА_1 на замовлення або з інших причин виконує корупційні діяння щодо «продажу» державних посад є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 (одну) гривню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7872 грн.40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст складений 19 серпня 2021 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
