Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4923/21 Справа № 201/1311/19 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"
на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2021 року
по справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів та фінансових санкцій,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2019 року до Самарського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів та фінансових санкцій.
В обґрунтування своїх позовних вимог товариство зазначає, що 27.08.2018 господарським судом Дніпропетровської області винесено наказ про примусове виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №904/6892/17. Відповідно до вказаного виконавчого документу з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» стягнуто 109228155 грн. 83 коп. основного боргу, 21591324 грн. 76 коп. пені 3894707 грн. 35 коп. трьох процентів річних, 13589082 грн. 39 коп. інфляційних витрат та 240000 судового збору. 05.10.2018 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження №57370017 про стягнення з ПАТ «Криворіжгаз» заборгованість згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2018. Після скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 по справі №904/6892/17, на підставі якої прийнято нове рішення про стягнення з ПАТ «Криворіжгаз» заборгованості на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 109228155 грн. 83 коп. основного боргу, 21591324грн 76 коп. пені, 3894707грн. 35 коп. трьох процентів річних, 13589082грн. 39коп. інфляційних витрат та 240000 судового збору, та закінчення виконавчого провадження №57370017, 03.12.2018 приватним виконавцем Сивокозовим О.М. повернуто на рахунок ПАТ «Криворіжгаз» лише 2865982,43 грн. Станом на 06.12.2018 на рахунок ПАТ «Криворіжгаз» не повернуто грошові кошти у розмірі 1852193,31грн. Повідомляє, що ПАТ «Криворіжгаз» зверталось до приватного виконавця Сивкозова О.М. про повернення вищезазначених коштів, однак вимоги підприємства залишились проігноровані. Відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти у розмірі 1852193,31грн. А тому, просить суд стягнути з приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1852193,31грн., 3% річних у розмірі 89567,10грн., інфляційні втрати у розмірі 465922,38грн. Стягнути з приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» судовий збір в сумі 36115,24 грн.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів та фінансових санкцій - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", просить скасувати рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2021 року по справі №201/1311/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Відзивів на апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Самарськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 25січня 2021року від інших учасників справи до суду не надходило.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2018 господарським судом Дніпропетровської області видано наказ про примусове виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №904/6892/17, відповідно до якого з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» стягнуто 109228155 грн. 83 коп. основного боргу, 21591324 грн. 76 коп. пені 3894707 грн. 35 коп. трьох процентів річних, 13589082 грн. 39 коп. інфляційних витрат та 240000 судового збору (а.п. 46 т.1). 05.10.2018 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження №57370017 про стягнення з ПАТ «Криворіжгаз» заборгованості згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2018 року (а.с. 3 т.3).
Постановами приватного виконавця Сивокозова О.М. від 05.10.2018 року накладено арешт на грошові кошти боржника в банківських установах (а.с. 36, а.с. 38 т.1).
Як стверджує позивач у позовній заяві, в процедурі виконання з рахунків ПАТ «Криворіжгаз» було стягнуто у період з 09.10.2018 року по 02.11.2018 року 3689573,62 грн. (а.с. 66-88 т. 1).
Проте згідно наданого позивачем акту звіряння з приватним виконавцем, оформленого позивачем в односторонньому порядку 28 січня 2019 року, обороти за цей період склали іншу суму 4718175,74 грн., сума 3689573,62 грн. в даному акті не фігурує (а.с. 89 т.1).
При цьому згідно копій меморіальних ордерів, платіжних доручень, наданих відповідачем у копії виконавчого провадження, наявні платіжні документи про стягнення сум, на які посилався позивач (а.с. 25-32, 53-57, 59-60, 69-74, 170-173 т.3).
Отже, достовірно визначити суму коштів, стягнутих приватним виконавцем з ПАТ «Криворіжгаз» в процесі виконання наказу господарського суду, неможливо внаслідок суперечливості сум коштів, які навів позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що відповідач після закінчення виконавчого провадження №57370017, 03.12.2018 повернув на рахунок позивача 2865982,43 грн., і станом на 06.12.2018 на рахунок ПАТ «Криворіжгаз» не повернуто грошові кошти у розмірі 1852193,31грн.
Так, постановою Верховного Суду по справі №904/6892/17 від 21.11.2018 року скасовано Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №904/6892/17, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 56-59 т.1). Згодом постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 року у справі №904/6892/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення залишено без змін. 09.04.2019 року Центральним апеляційним господарським судом винесено додаткову постанову, якою стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" 480 000 грн. судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року у №904/6892/17. 15.04.2019 року на виконання зазначеної додаткової постанови видано наказ. Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 року Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 року у справі №904/6892/17 скасовано в частині стягнення пені в сумі 4 005 124 грн. 18 коп., 3% річних 2 514 829 грн. 17 коп. та інфляційних втрат 9 067 915 грн. 01 коп. за період з 22.06.2016 року по 31.05.2017 року. Справу №904/6892/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020р. у справі №904/6892/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові витрати, понесені Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладені на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про поворот виконання рішення - відмовлено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020р. у справі № 904/6892/17 в частині відмови у стягненні пені - скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 005 124,18 грн. пені, 60 678,44 грн. судового збору. В решті - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020р. у справі № 904/6892/17 - залишено без змін. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 115 904,49 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги та 45 688,04 грн. за подання касаційної скарги. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2020р. у справі №904/6892/17 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020р. у справі № 904/6892/17 скасовано. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020р. у справі №904/6892/17 залишено в силі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" 120 153,72 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції (джерело - Єдиний державний реєстр судових рішень, справа єдиний унікальний номер 904/6892/17). Розгляд господарської справи №904/6892/17 триває на час ухвалення рішення в даній цивільній справі.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 03.12.2018 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №904/6892/17, виданого 27.08.2018 року Господарським судом Дніпропетровської області закінчено, припинено чинність арешту майна боржника, скасовано заходи примусового виконання рішення суду, в тому числі знято арешт з коштів боржника накладений за постановами про арешт коштів боржника ПАТ «Криворіжгаз» (а.с. 65 т.1).
03 грудня 2018 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. повернуто на рахунок ПАТ «Криворіжгаз» 2865982,43 грн. згідно платіжного доручення №502 від 03.12.2018 року (а.с. 175 т.3).
Крім того, ОСОБА_1 у клопотанні від 20.07.2020 року зазначив, що сума 1852193,31грн. складається із наступного: 1160,72грн., витрати виконавчого провадження №57370017, 168275,69 грн. основна винагорода приватного виконавця Сивокозова О.М. в рамках виконавчого провадження №57370017, а 1682756,90 грн. сума заборгованості АТ «ОГС «Криворіжгаз», яка була стягнута в рамках виконавчого провадження №57370017 та перерахована стягувачу ПАТ НАК «Нафтогаз України».
Також, як було встановлено судом першої інстанції, АТ «ОГС «Криворіжгаз» зверталося в порядку господарського судочинства із заявою про поворот виконання рішення та стягнення з НАК «Нафтогаз України» саме 1682756,90 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 у справі № 904/6892/17 (а.с. 67-80 т.4).
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме цю суму слід вважати такою, що в процесі виконання була перерахована НАК «Нафтогаз України» і не повернута ПАТ «Криворіжгаз», а 1160,72 грн. - витрати виконавчого провадження №57370017, 168275,69 грн. основна винагорода приватного виконавця Сивокозова О.М.
В цьому ж рішенні встановлено, що у господарській справі №910/7804/19 постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у спорі між цими ж господарюючими суб`єктами грошові кошти 1682756,90 грн. зараховані як зустрічні однорідні вимоги, внаслідок чого було відмовлено в повороті виконання рішення господарського суду на вказану суму коштів.
Відповідно до частини четвертої ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що в частині позовних вимог про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів слід відмовити, оскільки господарськими судами на рівні Верховного Суду вирішено питання щодо 1682756,90 грн. та констатовано відсутність підстав для їх стягнення в порядку повороту виконання в господарській справі №904/6892/17, тому стягнення даної суми коштів з приватного виконавця Сивокозова О.М., який і перерахував ці ж кошти, стягнуті з ПАТ «Криворіжгаз», на користь НАК «Нафтогаз України», буде подвійним поверненням цих коштів позивачу, внаслідок чого таке стягнення є безпідставним.
Щодо позовних вимог про стягнення 1160,72 грн. витрат виконавчого провадження №57370017 та 168275,69 грн. основної винагороди приватного виконавця Сивокозова О.М, слід зазначити наступне.
Як встановлено ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення та повернення виконавчого збору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно із ч.ч. 7 - 9 ст. 27 Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Статтею 45 Закону встановлений порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст. 27 Закону), 11, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з п. 21 розділу ІІІ Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Отже, виконавчий збір і основна винагорода приватного виконавця стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.
Як встановлено судом першої інстанції, приватним виконавцем було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджені наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2018 року у справі № 904/6892/17 суми в загальному розмірі 4 718 175,74 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.
Таким чином, у приватного виконавця були наявні правові підстави для стягнення з ПАТ «Криворіжгаз» виконавчого збору, оскільки наказ суду був частково виконаний, пропорційно до стягнутих сум коштів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 15.02.2018р. у справі № 910/1587/13 дійшов висновку, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.
При тому, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018р. у справі №921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) дійшла висновку про те, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, основна винагорода приватного виконавця була стягнута на підставі відповідної постанови від 05.10.2018 року (а.с. 5 т.3), витрати виконавчого провадження також були стягнуті на підставі відповідних постанов приватного виконавця Сивокозова О.М. від 09.10.2018 року (а.с. 21-22 т.3) та 03.12.2018 року (а.с. 168-169 т.3). Зазначені постанови, як і постанова про закінчення виконавчого провадження від 03.12.2018 року (а.с. 176-177 т.3) приватного виконавця Сивокозова О.М. не оскаржувались позивачем у порядку встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії відповідача по винесенню зазначених постанов не визнані протиправними.
Суд, оцінюючи правові підстави позову, зазначає, що позивач, звертаючись до місцевого загального суду із вимогами про повернення безпідставно отриманої приватним виконавцем суми основної винагороди, посилається на норми ст. 1212 ЦК України, якою регулюється порядок і підстави повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.
Розглядаючи цей спір, суд доходить висновку, що сплачені позивачем кошти не можна вважати майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Загальна умова частини 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
Враховуючи те, що отримані приватним виконавцем кошти не є безпідставно набутим майном, тому відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин.
А тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що не підлягає застосуванню і ст. 1214 ЦК України щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, а також не можуть бути стягнуті 3% річних та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України, оскільки останні можуть походити лише від наявності основного зобов`язання.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам зазначеним у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Висновки місцевого суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи апелянта необхідності немає.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" - залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова
