ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/461/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, Л. В. Стратієнко, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020р.
у складі колегії суддів: А. В. Гудак - головуючий, Г. Є. Олексюк, М. Г. Петухов
та на рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2020р.
суддя: Ю. В. Кудряшова
за позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент"
про визнання рішень позачергових загальних зборів учасників недійсними
за участю представників:
від позивача: Р.В. Лев,
від відповідача: В.Ю. Яшин
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Мейсон Ентертеймент" про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників, оформлених протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 17.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок скликання та проведення позачергових загальних зборів товариства.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово. За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі №906/461/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, в позові відмовлено.
Господарські суди виходили з того, що на момент проведення загальних зборів учасників, оформлених протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 17.04.2019, ОСОБА_1 не був учасником товариства, а тому оскаржувані рішення не можуть бути визнані такими, що порушують права ОСОБА_1 як учасника товариства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у даній справі є передчасним, оскільки на момент подання позову у позивача не підтверджено факту набуття (немайнових) корпоративних прав, як учасника товариства.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1 , не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга подається на підставі п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушеннями ст. ст. 116, 328 ЦК України, ст. 167 ГК України, п. 6 Глави VIII (Прикінцевих та перехідних положень) Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та без врахування висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 16.07.2019 у справі №911/1936/18.
Також скаржник зазначає, що суди, досліджуючи докази у справі, які були залучені позивачем на підтвердження підстав позову, до жодних правових висновків не прийшли, внаслідок неправильного застосування ст. 86 та ч. 4 ст. 238 ГПК України без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №911/1437/17, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №902/66/20.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
ТОВ "Мейсон Ентертеймент" є юридичною особою, яка створена та здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавства України з метою одержання прибутку внаслідок господарської діяльності товариства та використання його в інтересах учасників.
Відповідно до п. 3 статуту ТОВ "Мейсон Ентертемент" засновниками товариства є фізичні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Згідно з п. 6.5 статуту частка ОСОБА_4 становила 25% статутного капіталу.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 придбав частку (25%) у статутному капіталі ТОВ "Мейсон Ентертеймент", що підтверджується договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 12.06.2018, укладеним з ОСОБА_4 , додатковою угодою до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 10.12.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі від 13.12.2018.
Відомості щодо внесення змін до складу засновників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" щодо ОСОБА_1 14.12.2018 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ОСОБА_1 надсилалось повідомлення від 11.03.2019 про проведення позачергових загальних зборів учасників 17.04.2019, в якому зазначено час, місце проведення загальних зборів та порядок денний. Повідомлення отримано позивачем 20.03.2019.
Повідомлення про проведення 17.04.2019 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Мейсон Ентертеймент» та порядок денний загальних зборів було опубліковано у газеті «Урядовий кур`єр» №52 (6415) від 16.03.2019.
Судами встановлено, що 26.03.2019 ОСОБА_1 направив ТОВ "Мейсон Ентертеймент" лист від 25.03.2019 з пропозицією включити до порядку денного позачергових загальних зборів учасників ряд питань, який 08.04.2019 року повернуто за зворотною адресою.
В матеріалах справи містяться адресовані ТОВ "Мейсон Ентертеймент" листи ОСОБА_1 , а саме: лист від 03.04.2019 з вимогою про надання можливості ознайомитись з документами та інформацією, лист від 08.04.2019 з вимогою (повторна) про надання можливості ознайомитись з документами та інформацією, лист від 15.04.2019 з вимогою (повторна) про надання можливості ознайомитись з документами та інформацією, лист від 18.04.2019 із запитом про надання копій документів щодо організації та проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент".
Актом від 03.04.2019, підписаним ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та інспектором Радомишльського ВП ст. лейтенантом Ковалем С.В., майором поліції Татуревичем О.В. та актом від 15.04.2019, підписаним ОСОБА_1 , ОСОБА_5 підтверджується, що позивач прибув за адресою місцезнаходження ТОВ "Мейсон Ентертеймент": Житомирська область, Радомишльський район, с. Раковичі, вул. Центральна, 41 - для ознайомлення з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного. Однак, за адресою місцезнаходження Товариства та/або уповноважені особи Товариства не знаходяться, документи та інформацію для ознайомлення ОСОБА_1 не надано.
Відповідно до листа Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції від 17.01.2019 в АДРЕСА_1 розташоване господарство, яке належить гр. ОСОБА_6 , та де зареєстровано ТОВ «Мейсон Ентертеймент». Вказане товариство, зі слів голови Раковицької сільської ради, своєчасно сплачує відповідні податки. Також зазначено, що сільський голова повідомив, що ОСОБА_6 використовує таке господарство як дачне та інколи приїздить до нього. На момент огляду вищевказаного господарства було встановлено, що в будинку вже тривалий час ніхто не проживає та юридичну діяльність ніхто не здійснює, ТОВ «Мейсон Ентертеймент» фактично за такою адресою не знаходиться.
Крім того, до матеріалів справи долучено лист ТОВ «Мейсон Ентертеймент» №28/12 від 28.12.2018, в якому зазначено про необхідність надіслання усієї кореспонденції ТОВ «Мейсон Ентертеймент» на адресу: АДРЕСА_2 . Вказаний лист надіслано ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_3 . Жодних доказів, що за цією адресою проживає чи здійснює будь-яку діяльність ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
17.04.2019 проведено позачергові загальні збори ТОВ "Мейсон Ентертеймент", до порядку денного яких включені такі питання:
1. Обрання голови позачергових загальних зборів учасників товариства;
2. Затвердження порядку денного позачергових загальних зборів учасників товариства;
3. Звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства;
4. Припинення товариства шляхом ліквідації за рішенням учасників товариства;
5. Обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), призначення голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) товариства - ОСОБА_7 , визначення його повноважень, встановлення розміру витрат на оплату послуг ліквідатора та порядку прийняття ним рішень;
6. Встановлення порядку та строків пред`явлення кредиторам своїх вимог до товариства;
7. Встановлення порядку та строків проведення ліквідаційної процедури товариства;
8. Організація виконання рішень, прийнятих на позачергових загальних зборах учасників товариства.
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 17.04.2019, у зборах брали участь два учасники товариства, а саме: ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 ; запрошена особа ОСОБА_7 . Головою зборів учасників обрано ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_9 .
На позачергових зборах учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" 17.04.2019, прийнято рішення:
1. Затвердити порядок денний позачергових загальних зборів учасників товариства;
2. Звільнити ОСОБА_3 з посади директора товариства;
3. Припинити товариство шляхом ліквідації;
4. Призначити ліквідатора - Погаєва О. К., визначити його повноваження - має повноваження відповідно до законодавства України, встановити розмір витрат на оплату послуг ліквідатора - 5 600,00 грн на місяць, порядок прийняття ним рішень - у формі наказів, та у іншій формі відповідно до положень законодавства України;
5. Встановити порядок пред`явлення кредиторами своїх вимог до товариства у письмовому вигляді за адресою місцезнаходження товариства у строк два місяці з дня оприлюднення повідомлення щодо припинення товариства;
6. Встановити порядок та строк проведення ліквідаційної процедури товариства;
7. Організувати виконання рішень, прийнятих на позачергових загальних зборах учасників товариства.
У протоколі зазначено, що присутні на позачергових загальних зборах учасники в сукупності володіють 75% голосів усіх учасників товариства. Позачергові загальні збори учасників є правомочними. Відповідно до вимог чинного законодавства України кворум, необхідний для проведення зборів досягнуто, збори правомочні приймати рішення з всіх питань порядку денного.
Протокол загальних зборів підписаний головою зборів - представником ОСОБА_3 ОСОБА_9
ОСОБА_1 не приймав участі 17.04.2019 в загальних зборах товариства.
Отже, вважаючи своє право порушеним ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів відповідача.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відмовляючи в задоволенні позову господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Проте матеріали справи не містять рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників та прийняття ОСОБА_1 до товариства.
Апеляційний господарський суд послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.02.2020 у даній справі, про те, що відомості про внесення змін до складу засновників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" щодо ОСОБА_1 14.12.2018 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте обставини набуття прав учасника товариства, у тому числі і момент такого набуття, не залежать від наявності/відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо певного складу учасників товариства.
Апеляційний господарський суд зазначив, що на момент позачергових загальних зборів учасників, оформлених протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 17.04.2019, ОСОБА_1 не був учасником товариства, а тому оскаржувані рішення позачергових загальних зборів учасників, оформлені протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 17.04.2019, не можуть бути визнані такими, що порушують права ОСОБА_1 як учасника товариства.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Як вбачається із встановлених судами обставин справи, ОСОБА_1 придбав частку (25%) у статутному капіталі ТОВ "Мейсон Ентертеймент" 12.06.2018, тобто до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Частка покупцю передана за актом та здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮОФОПГФ, 13.12.2018, тобто після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.
Вчинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.
За загальним правилом частини першої ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 цієї статті ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.
За законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином.
Внаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо.
Подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників в ЄДРЮОФОПГФ має значення для третіх осіб, оскільки ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДРЮОФОПГФ.
За законодавством, яке діє після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Натомість відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на такому акті засвідчується нотаріально. У випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.
З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб. З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Мейсон Ентертеймент» та ТОВ «ДЗІДЗІДЗІ» про визнання рішення загальних зборів учасників товариства та договору недійсними.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновків, сформульованих в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №906/461/19, з яких виходили господарські суди попередніх інстанцій у даній справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 зазначено, що з дня державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮОФОПГФ, склад учасників ТОВ «Мейсон Ентертеймент» змінився: ОСОБА_4 втратив статус учасника товариства, оскільки такий статус набув ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки господарські суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли висновків про відмову у позові з тих підстав, що на момент проведення оскаржених загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент" від 17.04.2019, ОСОБА_1 не був учасником товариства, та враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, сформульованих в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №906/461/19, і зазначила, що ОСОБА_1 набув статус учасника товариства з моменту з дня державної реєстрації змін (14.12.2018), передчасним є висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
Таким чином, помилково відмовляючи в задоволенні позову з підстав, що позивач не є учасником товариства, суди залишили поза увагою та не дослідили обставини щодо наявності/відсутності порушення спірними рішеннями загальних зборів прав та законних інтересів позивача як учасника товариства.
Посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 16.07.2019 у справі №911/1936/18, не береться Верховним Судом до уваги з огляду на те, що предметом позову у справі №911/1936/18 є визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі в частині, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін, тоді як у справі №906/461/19 предметом позову є визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, що виключає подібність правовідносин у справі №911/1936/18 та у справі №906/461/19.
Скаржник посилається на неправильне застосування судами ст. 86 та ч. 4 ст. 238 ГПК України без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №911/1437/17, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №902/66/20.
Верховний Суд в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №911/1437/17, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №902/66/20, посилаючись на ст. 86 та ч. 4 ст. 238 ГПК України приходив до висновку про необхідність скасувати оскаржувані судові рішення, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. У кожній з цих справ Верховний Суд виходив з різних обставин, які різняться з обставинами в даній справі.
Проте Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення судами як ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», так і ст. 86 та ч. 4 ст. 238 ГПК України з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи, що є порушенням вимог ст. ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Таким чином, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді
Виходячи з вищевикладеного, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, враховуючи до уваги положення ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Оскільки при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення та постанова, що оскаржуються у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, дослідити обґрунтованість доводів позивача щодо порушень при скликанні та проведенні спірних загальних зборів, встановити наявність/відсутність факту порушення спірними рішеннями загальних зборів прав та законних інтересів позивача як учасника товариства і в залежності від встановленого вирішити спір з належним застосуванням норм матеріального та відповідно до норм процесуального права.
Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2020р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020р. у справі №906/461/19 скасувати.
Справу №906/461/19 направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді Л. В. Стратієнко
В. І. Студенець
