ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.07.2021Справа № 910/2168/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" (UO Molenari);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-сервіс";
про заборону використання комп`ютерної програми та стягнення 66 000,00 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Гур`єв А.А., адвокат;
Від відповідача: не з`явилися.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Моленарі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експерес-Сервіс", в якому просить суд:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експерес-Сервіс" використання комп`ютерної програми " 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України";
- стягнути суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму "1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 60 000, 00 грн; штраф до Державного бюджету України у розмірі 6 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 року відкрито провадження у справі № 910/2168/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 13.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 відкладено підготовче засідання до 18.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2168/21 до судового розгляду по суті на 22.06.2021 року.
У судовому засіданні 22.06.2021 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті до 06.07.2021 р.
У судовому засіданні 06.07.2021 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті до 13.07.2021 р.
Під час розгляду спору по суті 13.07.2021 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моленарі» (UO Molenari) є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Республіки Естонія, якій належать виключні майнові авторські права на комп`ютерну програму « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» (далі - Комп`ютерна програма), яка використовується для ведення бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку господарюючого суб`єкта.
08.05.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Моленарі» (OU Molenari) було укладено договір про передачу прав інтелектуальної власності та додаток №1 до договору, за якими передано виключні майнові авторські права на комп`ютерні програми лінійки «IC: Підприємство 8», у тому числі на програму "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України".
Пунктом 17 Додатку № 1 від 08.05.2017 до Договору Позивачу передаються права на Комп`ютерну програму.
Відповідно до Преамбули та п. 3.1. Договору Відчужувач володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності на Програму, погоджується передати їх Позивачу на умовах, у порядку та строки, що визначені Договором та гарантує, що він є їх єдиним власником.
Згідно з абз. 2 п. 1.1. розділу 1 Договору під правами інтелектуальної власності розуміються виключне право Позивача на використання Програми, а також виключне право Позивача на дозвіл та/або заборону використання Програми третіми особами.
Пунктом 2.2. договору деталізовано перелік виключних майнових авторських прав, які набуває Позивач, серед яких включно, але не вичерпно встановлено виключне право Позивача на дозвіл та/або заборону постійного та/або тимчасового відтворення та використання Програми.
Відповідно до п. 2.1. договору позивачу передається право на захист авторських прав у будь-який незаборонений спосіб, у тому числі у судовому порядку.
Датою набуття авторських прав Позивачем є дата набуття чинності Договору, тобто 08.05.2017 .(п. 2.1. та 2.2. договору).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що права від Відчужувана до Позивача передаються на весь строк дії авторського права на територію всього світу.
Вищевикладеним підтверджується, що позивачу належать виключні майнові авторські права на комп`ютерну програму « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якою закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний недійсним.
На час розгляду справи вищевказаний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Моленарі» (OU Molenari), є укладеним, його дійсність та факт наявності авторських прав «Моленарі» (OU Molenari ) не оспорена.
25.07.2017 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова група» (далі - Представник ) укладено договір доручення (далі - Договір доручення).
27.03.2018 між Позивачем та Представником було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору доручення.
Відповідно до п. 1 Договору доручення Представник зобов`язується від імені і за рахунок Позивача здійснювати необхідні юридичні дії по охороні авторських прав і захисту інтелектуальної власності на території країни Україна на власний розсуд, в межах діючого законодавства України.
Пунктами 1.1., 1.7. та 1.8. Договору доручення детально викладено повноваження Представника, серед яких включно, але не вичерпно:
представляти інтереси Довірителя у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій;
користуватися правами позивача, відповідача і третьої особи у господарському процесі;
подавати та підписати від імені ТОВ «Моленарі» (UO Моїепагі) будь - які заяви, позовні заяви, розрахунки заборгованостей, апеляційні та касаційні скарги, клопотання та заперечення (відзиви) на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги;
сплачувати в інтересах ТОВ «Моленарі» (UO Моїепагі) судовий збір і інші пов`язані з виконанням Договору доручення платежі;
залучати до виконання Договору доручення адвокатів для представництва у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій тощо.
Крім того, відповідно до п.п. 1.5. та 1.6. Договору доручення представник має право:
отримувати на власний рахунок стягнуті рішеннями судів України грошові кошти за завдану матеріальну шкоду Позивачу, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, а так само отримувати звернене на користь Позивача майно рішеннями суддів України за завдану матеріальну шкоду, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, а так само стягнуті рішеннями судів України сплачені в інтересах Позивача судові витрати та витрати пов`язані з виконанням рішення суду;
отримувати на власний рахунок грошові кошти за завдану матеріальну, моральну шкоду Позивачу, та грошові кошти отримані за укладеною в інтересах Позивача мировою угодою, або іншою угодою в інтересах Позивача в межах умов Доручення.
Вищевикладеним підтверджується, що ТОВ «Міжнародна правова група» має всі законні підстави представляти інтереси позивача та діяти від його імені.
Позивач зазначає, що наприкінці лютого 2018 року його представникам стало відомо, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності комп`ютерну програму « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
Для перевірки зазначеної інформації представниками Позивача було здійснено звернення до Відповідача з метою оформлення замовлення на покупку товарів та отримання первинних документів, що супроводжують процес їх реалізації.
21.03.2018 позивачем було отримано від відповідача рахунок - фактуру № 44818, який за зовнішніми ознаками міг бути сформований з використанням комп`ютерної програми « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
22.03.2018 позивачем було отримано від Відповідача видаткову накладну № 2058, яка за зовнішніми ознаками могла бути сформована з використанням комп`ютерної програми « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
Позивач звернувся до Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз для отримання висновку експерта в порядку ст. 101 ГПК України. На вирішення експерта було поставлено наступне запитання: Чи є рахунок - фактура № 44818 від 21.03.2018 та видаткова накладна № 2058 від 22.03.2018, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс», сформованими з використанням робочого середовища комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» та чи є вони друкованою формою вираження результату роботи комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України"?
У матеріалах справи міститься висновок експерта № 132 від 21.01.2021 р., за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, складений експертом Савчиним Р.М.
За результатами проведеного експертного дослідження експертами було встановлено, що надані на проведення експертизи документи «Рахунок-фактура № 44818 від 21 березня 2018 р.» та «Видаткова накладна № 2058 від 22 березня 2018 р.», отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕКСПРЕС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38105944), сформовані з використанням робочого середовища комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» з модифікованим програмним кодом та є друкованими формами вираження результату роботи цієї комп`ютерної програми.
Відповідно до ст. 98 ГПК України:
1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Господарським судом встановлено, що висновок експерта № 132 від 21.01.2021 р., за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, відповідає вищенаведеним вимогам і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта.
В той же час, відповідачем зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом у вищезазначеному дослідженні.
За таких обставин висновок експерта № 132 від 21.01.2021 р., за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, приймається судом в якості належного та допустимого доказу у справі.
Згідно із положенням ст. 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.
Відповідно п. З ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп`ютерна програма - це самостійний об`єкт авторського права.
Комп`ютерною програмою є набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об`єктному кодах) (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що комп`ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп`ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Аналогічну норму містить ст. 440 ЦК України.
Згідно з положенням п. 2 ч. 1 ст. 441 ЦК України та п. 8 ч. З ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення творів є одними із способів використання творів.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено:
відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер;
контрафактний примірник твору - це примірник твору, відтворений з порушенням авторського права.
Відповідно до абз. 7 п. 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (далі - Постанова № 12 від 17.10.2012) неправомірне зберігання комп`ютерних програм у пам`яті комп`ютера чи іншого електронного пристрою є порушенням майнового авторського права.
Згідно з п. 51.2 Постанови № 12 від 17.10.2012 кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач під час провадження своєї господарської діяльності здійснив протиправне відтворення комп`ютерної програми « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
Тим самим, відповідач порушив вимоги ст.ст. 426, 440 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та виключні майнові авторські права позивача, оскільки докази щодо укладення відповідачем ліцензійних договір на право відтворення та використання у своїй господарській діяльності об`єкту авторського права (комп`ютерної програми), що належать позивачу, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
22.07.2018 набув чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», відповідно до ч. 1 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» якого визначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Підпунктом є) пункту 2 частини 6 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону викладено пункт г) частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у наступній редакції: «суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу».
Недоговірне (деліктне) зобов`язання між позивачем і відповідачем виникло 21.03.2018 (дата отримання документу сформованого за допомогою комп`ютерної програми), тобто до набрання чинності Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Таким чином до правовідносин, що склалися між сторонами процесу має застосовуватися редакція п. г ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка була чинна до 22.07.2018, а саме: суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Пунктом 51.3. Постанови № 12 від 17.10.2012 вказано, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 60 000, 00 грн. компенсації, що становить 10 мінімальних заробітних плат станом на 01.01.2021 р.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на дату подання позовної заяви становить 6 000 грн. 00 коп.
Враховуючи, що заявлений розмір компенсації відповідає ст. 3 Цивільного Кодексу України зокрема, справедливості, добросовісності та розумності та знаходиться в межах визначених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" , суд приходить до висновку щодо задоволення вимоги про стягнення компенсації в розмірі 60 000,00 грн.
Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача штраф до Державного бюджету в розмірі 6 000,00 грн. на підставі ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону встановлено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штраф в розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- позивачем здійснено звернення до суду із заявою про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів;
- докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. підтверджені: договором про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2018 № 02/11/18 та додатковими угодами до нього.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4 до договору про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2018 № 02/11/18 сторони визначили, що загальна сума винагороди складає 30 000,00 грн. та сплачується протягом 5 днів з дати ухвалення місцевим господарським судом судового рішення.
Таким чином, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених останнім витрат на правничу допомогу та підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість. Враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Заперечення відповідача на заяву позивача про розподіл судових витрат судом відхилені, оскільки така заява не містить жодної підстави, яка надала б можливість суду зменшити розмір понесених позивачем судових витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38105944, вул. Залізничне шосе, буд. 4, корпус Б, м. Київ, 01103) використання комп`ютерної програми « 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України»».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38105944; вул. Залізничне шосе, буд. 4, корпус Б, м. Київ, 01103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» (ЬO Моlеnarі) (код реєстрації 11697731; повіт Хар`юмаа, м. Таллінн, район Ласнамае, Пунане, 24-207, Республіка Естонія, 13619) суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму « 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, 4 086 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 00 коп. витрат пов`язаних з проведенням експертизи, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38105944; вул. Залізничне шосе, буд. 4, корпус Б, м. Київ, 01103) до Державного бюджету України штраф у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.07.2021
Суддя О.В. Мандриченко
