ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2168/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Гур`єв А.А. - адвокат (довіреність від 01.08.2017 №б/н),
відповідача - Савенок В.Г. - адвокат (ордер від 07.02.2022 №АІ1215228)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-Сервіс"
на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" (UO Molenari)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-Сервіс"
про заборону використання комп`ютерної програми та стягнення 66 000,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Моленарі" (далі - ТОВ "Моленарі", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес - Сервіс" (далі - ТОВ "СК "Експрес-Сервіс"), в якому просить суд:
- заборонити ТОВ "СК "Експрес-Сервіс" використання комп`ютерної програми "1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України";
- стягнути компенсацію за порушення авторських прав на комп`ютерну програму " 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 60 000, 00 грн; штраф до Державного бюджету України у розмірі 6 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2021 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 (колегія суддів: Отрюх Б.В., Остапенко О.М., Грек Б.М.) позов задоволено повністю.
Заборонено ТОВ "СК "Експрес-Сервіс" використання комп`ютерної програми "1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України".
Стягнуто з ТОВ "СК "Експрес-Сервіс" на користь ТОВ "Моленарі" компенсацію за порушення авторських прав на комп`ютерну програму "1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" у розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн, 4 086,00 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, 30 000,00 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ТОВ "СК "Експрес-Сервіс" до Державного бюджету України штраф у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. ТОВ "СК "Експрес-Сервіс", не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить (з урахуванням заяви про усунення недоліків) скасувати рішення місцевого суду, постанову суду апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Моленарі" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій; також просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції.
6. На електронну пошту Верховного Суду 09.02.2022 надійшли письмові пояснення ТОВ "Моленарі".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
7. ТОВ "Моленарі" (UO Molenari) є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Республіки Естонія.
8. 25.07.2017 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна правова група" укладено договір доручення (далі - договір Доручення) та Додаткову угоду №1 до Договору доручення.
9. Представник зобов`язується від імені і за рахунок позивача здійснювати необхідні юридичні дії по охороні авторських прав і захисту інтелектуальної власності на території країни Україна на власний розсуд, в межах діючого законодавства України (пункт 1 Договору доручення).
10. У пунктах Договору доручення детально викладено повноваження Представника, серед яких включно, але не вичерпно:
представляти інтереси Довірителя у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій;
користуватися правами позивача, відповідача і третьої особи у господарському процесі;
подавати та підписувати від імені ТОВ "Моленарі" (UO Molenari) будь - які заяви, позовні заяви, розрахунки заборгованостей, апеляційні та касаційні скарги, клопотання та заперечення (відзиви) на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги;
сплачувати в інтересах ТОВ "Моленарі" (UO Molenari) судовий збір і інші пов`язані з виконанням Договору доручення платежі;
залучати до виконання Договору доручення адвокатів для представництва у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій тощо.
11. Водночас, відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 Договору доручення представник має право:
отримувати на власний рахунок стягнуті рішеннями судів України грошові кошти за завдану матеріальну шкоду Позивачу, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, а так само отримувати звернене на користь Позивача майно рішеннями суддів України за завдану матеріальну шкоду, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, а так само стягнуті рішеннями судів України сплачені в інтересах Позивача судові витрати та витрати, пов`язані з виконанням рішення суду;
отримувати на власний рахунок грошові кошти за завдану матеріальну, моральну шкоду позивачу, та грошові кошти, отримані за укладеною в інтересах позивача мировою угодою, або іншою угодою в інтересах позивача в межах умов доручення.
12. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Міжнародна правова група" має всі законні підстави представляти інтереси позивача та діяти від його імені.
13. Так, позивач зазначає, що наприкінці лютого 2018 року його представникам стало відомо, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності комп`ютерну програму " 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України".
14. Для перевірки зазначеної інформації представниками позивача було здійснено звернення до Відповідача з метою оформлення замовлення на покупку товарів та отримання первинних документів, що супроводжують процес їх реалізації.
15. Судами встановлено, що 21.03.2018 позивачем було отримано від відповідача рахунок - фактуру № 44818, який за зовнішніми ознаками міг бути сформований з використанням комп`ютерної програми " 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України". 22.03.2018 позивачем було отримано від відповідача видаткову накладну № 2058, яка за зовнішніми ознаками могла бути сформована з використанням комп`ютерної програми "1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України".
16. У подальшому, позивач звернувся до Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз для отримання висновку експерта. На вирішення експерта було поставлено наступне запитання:
"Чи є рахунок - фактура від 21.03.2018 № 44818 та видаткова накладна від 22.03.2018 № 2058, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-Сервіс", сформованими з використанням робочого середовища комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" та чи є вони друкованою формою вираження результату роботи комп`ютерної програми " 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України""?
17. За результатами проведеного експертного дослідження (висновок експерта від 21.01.2021 № 132) експертами було встановлено, що надані на проведення експертизи документи "Рахунок-фактура від 21.03.2018 № 44818" та "Видаткова накладна від 22.03.2018 № 2058", отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес - Сервіс" (код ЄДРПОУ 38105944), сформовані з використанням робочого середовища комп`ютерної програми "1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" з модифікованим програмним кодом та є друкованими формами вираження результату роботи цієї комп`ютерної програми.
18. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про що відповідач під час провадження своєї господарської діяльності здійснив протиправне відтворення комп`ютерної програми " 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України".
19. Тим самим, відповідач порушив вимоги статей 426, 440 ЦК України, статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) та виключні майнові авторські права позивача. Доказів щодо укладення відповідачем ліцензійних договорів на право відтворення та використання у своїй господарській діяльності об`єкту авторського права (комп`ютерної програми), матеріали справи не містять.
Касаційне провадження
20. У зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.02.2022, який наявний в матеріалах справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
23. Відповідно до статті 1 Закону № 3792:
комп`ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об`єктному кодах);
контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися;
відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.
24. Згідно з статтею 18 Закону № 3792 комп`ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп`ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.
25. За приписами статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.
26. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 15 Закону № 3792 до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
27. Згідно зі статтею 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, інші (крім перерахованих у частині першій цієї статті) дії, встановлені законом.
28. Щодо підстави оскарження судових рішень попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
29. Скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 441 ЦК України. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у справі №906/353/17 в частині необхідності обов`язкового встановлення факту порушення відповідачем авторського права.
30. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
31. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
32. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
33. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
34. Верховний Суд встановив, що постанова Верховного Суду у справі № 906/353/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом корпорації "Майкрософт" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення компенсації за порушення авторських прав.
35. У справі, що розглядається, предметом спору є заборона використання комп`ютерної програми та стягнення 66 000,00 грн.
36. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
37. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
38. Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова у цій справі прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки зміст правовідносин, підстави, а також встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
39. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
40. У той же час, з огляду на приписи ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
41. До предмета доказування у даній справі належить факт порушення відповідачем авторського права.
42. Суди попередніх інстанцій дослідивши докази у даній справі, дійшли висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт протиправного відтворення комп`ютерної програми " 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України" відповідачем під час провадження своєї господарської діяльності. Доказів щодо укладення відповідачем ліцензійних договорів на право відтворення та використання у своїй господарській діяльності об`єкту авторського права (комп`ютерної програми), матеріали справи не містять.
43. Недодержання стороною в судах попередніх інстанцій свого процесуального обов`язку щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, в силу положень статей 73-80, 86 ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.
44. Доводи скаржника про те, що докази були отримані позивачем з порушенням вимог, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" та Податковим кодексом України є безпідставними та не стосується предмета доказування у даній справі.
45. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
46. Як на підставу касаційного оскарження скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів. Утім, такі доводи касаційної скарги не отримали свого підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.
47. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
48. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
49. Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
50. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
51. Відповідно до частини першої, другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
52. Водночас, у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
53. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині (щодо рахунку фактури від 21.03.2018 №44818 та видаткової накладної 22.03.2018 №2058) фактично стосуються не ухвалення судом рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
54. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій з такої підстави.
55. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про порушення строків позовної давності та про необґрунтованість суми витрат на професійну правову допомогу. Втім, колегія суддів не здійснює розгляд касаційної скарги в цій частині, оскільки скаржником (в касаційній скарзі та в заяві про усунення недоліків) не визначено підстави для касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України.
56. Оскільки саме скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, то тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, покладається на скаржника.
57. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
58. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
59. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
62. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СК "Експрес-Сервіс" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.
Судові витрати
64. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "СК "Експрес-Сервіс", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 зі справи № 910/2168/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 зі справи № 910/2168/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 зі справи № 910/2168/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
