ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2021 р. Справа№ 910/2168/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Грека Б.М.
Секретар судового засідання: Гудько А.В.
За участю представників учасників процесу: відповідно до протоколу судового засідання від 13.10.2021.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» (UO Molenari)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс»
про заборону використання комп`ютерної програми та стягнення 66 000,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моленарі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експерес - Сервіс», в якому просить суд:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія» Експрес-Сервіс» використання комп`ютерної програми « 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України»;
- стягнути суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму « 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 60 000, 00 грн; штраф до Державного бюджету України у розмірі 66 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/2168/21 позов задоволено повністю; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» використання комп`ютерної програми « 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» (UO Моlеnarі) суму компенсації за порушення авторських прав на комп`ютерну програму « 1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» у розмірі 60 000,00 грн, 4 086,00 грн витрат пов`язаних з проведенням експертизи, 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 540,00 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» до Державного бюджету України штраф у розмірі 6 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21 повністю і прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6 810,00 грн витрат по сплаті судового збору.
У відповідності до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Остапенка О.М., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 910/2168/21 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21 призначено на 13.10.2021.
20.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» Гур`єва А.А. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
20.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 910/2168/21 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» Гур`єва Андрія Альбертовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
06.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21.
13.10.2021 у судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі».
У судове засідання 13.10.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлено завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомив.
Щодо повідомлення скаржника про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина третя статті 120 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів скаржнику на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає можливе здійснити розгляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс».
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Моленарі» у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21 - без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом першої встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моленарі» (UO Molenari) є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Республіки Естонія, якій належать виключні майнові авторські права на комп`ютерну програму «1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» (Комп`ютерна програма), яка використовується для ведення бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку господарюючого суб`єкта.
Як вбачається з матеріалів справи 08.05.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Моленарі» (OU Molenari) було укладено договір про передачу прав інтелектуальної власності та додаток №1 до договору, за якими передано виключні майнові авторські права на комп`ютерні програми лінійки «IC: Підприємство 8», у тому числі на програму « 1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України».
За змістом пункту 17 Додатку № 1 від 08.05.2017 до Договору позивачу передаються права на Комп`ютерну програму.
У відповідності до Преамбули та п. 3.1. Договору відчужувач володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності на Програму, погоджується передати їх позивачу на умовах, у порядку та строки, що визначені Договором та гарантує, що він є їх єдиним власником.
Абзацом 2 п. 1.1. розділу 1 Договору передбачено, що під правами інтелектуальної власності розуміються виключне право позивача на використання програми, а також виключне право позивача на дозвіл та/або заборону використання програми третіми особами.
У пункті 2.2. договору деталізовано перелік виключних майнових авторських прав, які набуває позивач, серед яких включно, але не вичерпно встановлено виключне право позивача на дозвіл та/або заборону постійного та/або тимчасового відтворення та використання програми.
Позивачу передається право на захист авторських прав у будь-який незаборонений спосіб, у тому числі у судовому порядку (п. 2.1. договору).
Датою набуття авторських прав позивачем є дата набуття чинності Договору, тобто 08.05.2017 .(п. 2.1. та 2.2. договору).
Права від відчужувача до позивача передаються на весь строк дії авторського права на територію всього світу (п. 2.1. договору).
Таким чином, вищевикладеним підтверджується, що позивачу належать виключні майнові авторські права на комп`ютерну програму « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
Змістом статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якою закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний недійсним.
Слід зазначити, що на час розгляду справи вищевказаний договір, укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Моленарі» (OU Molenari), є укладеним, його дійсність та факт наявності авторських прав «Моленарі» (OU Molenari ) не оспорений.
В подальшому, 25.07.2017 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова група» укладено договір доручення (Договір доручення).
Також, 27.03.2018 позивачем та представником було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору доручення.
Представник зобов`язується від імені і за рахунок позивача здійснювати необхідні юридичні дії по охороні авторських прав і захисту інтелектуальної власності на території країни Україна на власний розсуд, в межах діючого законодавства України (п. 1 Договору доручення).
У пунктах 1.1., 1.7. та 1.8. Договору доручення детально викладено повноваження Представника, серед яких включно, але не вичерпно:
представляти інтереси Довірителя у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій;
користуватися правами позивача, відповідача і третьої особи у господарському процесі;
подавати та підписати від імені ТОВ «Моленарі» (UO Molenari) будь - які заяви, позовні заяви, розрахунки заборгованостей, апеляційні та касаційні скарги, клопотання та заперечення (відзиви) на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги;
сплачувати в інтересах ТОВ «Моленарі» (UO Molenari) судовий збір і інші пов`язані з виконанням Договору доручення платежі;
залучати до виконання Договору доручення адвокатів для представництва у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій тощо.
Водночас, відповідно до п. п. 1.5. та 1.6. Договору доручення представник має право:
отримувати на власний рахунок стягнуті рішеннями судів України грошові кошти за завдану матеріальну шкоду Позивачу, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, а так само отримувати звернене на користь Позивача майно рішеннями суддів України за завдану матеріальну шкоду, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, а так само стягнуті рішеннями судів України сплачені в інтересах Позивача судові витрати та витрати пов`язані з виконанням рішення суду;
отримувати на власний рахунок грошові кошти за завдану матеріальну, моральну шкоду позивачу, та грошові кошти отримані за укладеною в інтересах позивача мировою угодою, або іншою угодою в інтересах позивача в межах умов доручення.
З наведеного можна дійти висновку, що ТОВ «Міжнародна правова група» має всі законні підстави представляти інтереси позивача та діяти від його імені.
Так, позивач зазначає, що наприкінці лютого 2018 року його представникам стало відомо, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності комп`ютерну програму « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
Для перевірки зазначеної інформації представниками Позивача було здійснено звернення до Відповідача з метою оформлення замовлення на покупку товарів та отримання первинних документів, що супроводжують процес їх реалізації.
21.03.2018 позивачем було отримано від відповідача рахунок - фактуру № 44818, який за зовнішніми ознаками міг бути сформований з використанням комп`ютерної програми « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
22.03.2018 позивачем було отримано від Відповідача видаткову накладну № 2058, яка за зовнішніми ознаками могла бути сформована з використанням комп`ютерної програми « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України».
У подальшому, позивач звернувся до Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз для отримання висновку експерта в порядку ст. 101 ГПК України. На вирішення експерта було поставлено наступне запитання:
«Чи є рахунок - фактура № 44818 від 21.03.2018 та видаткова накладна № 2058 від 22.03.2018, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс», сформованими з використанням робочого середовища комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» та чи є вони друкованою формою вираження результату роботи комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України»»?
За результатами проведеного експертного дослідження (висновок експерта № 132 від 21.01.2021) експертами було встановлено, що надані на проведення експертизи документи «Рахунок-фактура № 44818 від 21 березня 2018 р.» та «Видаткова накладна № 2058 від 22 березня 2018 р.», отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експерес - Сервіс» (код ЄДРПОУ 38105944), сформовані з використанням робочого середовища комп`ютерної програми « 1С:Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» з модифікованим програмним кодом та є друкованими формами вираження результату роботи цієї комп`ютерної програми.
Статтею 98 ГПК України встановлено, що: висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права; висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи; висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи; суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку; у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством; у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Дослідивши поданий суду першої інстанції висновок, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що висновок експерта № 132 від 21.01.2021, за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, відповідає вимогам статті 98 ГПК України і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта.
Обґрунтовуючи свої заперечення на позов, відповідач не подав суду протилежного висновку експерта, за таких обставин, висновок експерта № 132 від 21.01.2021, за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, було обґрунтовано прийнято судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу у справі.
За змістом ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп`ютерна програма - це самостійний об`єкт авторського права.
Так, комп`ютерною програмою є набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об`єктному кодах) (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Згідно з статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп`ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп`ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Аналогічну норму містить ст. 440 ЦК України.
За змістом положень п. 2 ч. 1 ст. 441 ЦК України та п. 8 ч. З ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення творів є одними із способів використання творів.
Так, у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено:
відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер;
контрафактний примірник твору - це примірник твору, відтворений з порушенням авторського права.
У абзаці 7 п. 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (Постанова № 12 від 17.10.2012) неправомірне зберігання комп`ютерних програм у пам`яті комп`ютера чи іншого електронного пристрою є порушенням майнового авторського права.
Пунктом п. 51.2 Постанови № 12 від 17.10.2012 кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів та наведених міркувань, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що відповідач, під час провадження своєї господарської діяльності, здійснив протиправне відтворення комп`ютерної програми « 1C: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України» чим порушив вимоги ст. ст. 426, 440 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та виключні майнові авторські права позивача, оскільки докази щодо укладення відповідачем ліцензійних договір на право відтворення та використання у своїй господарській діяльності об`єкту авторського права (комп`ютерної програми), що належать позивачу, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення (п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України).
22.07.2018 набув чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», відповідно до ч. 1 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» якого визначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Підпунктом є) пункту 2 частини 6 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону викладено пункт г) частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у наступній редакції: «суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу».
Недоговірне (деліктне) зобов`язання між позивачем і відповідачем виникло 21.03.2018 (дата отримання документу сформованого за допомогою комп`ютерної програми), тобто до набрання чинності Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Таким чином до правовідносин, що склалися між сторонами процесу має застосовуватися редакція п. г ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка була чинна до 22.07.2018, а саме: суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
У пункті 51.3. Постанови № 12 від 17.10.2012 вказано, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 60 000,00 грн компенсації, що становить 10 мінімальних заробітних плат станом на 01.01.2021.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на дату подання позовної заяви становить 6 000,00 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Оскільки заявлений розмір компенсації відповідає вимогам ст. 3 Цивільного Кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності та знаходиться в межах визначених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо задоволення вимоги про стягнення компенсації в розмірі 60 000 грн.
Щодо заявленого позивачем штрафу до Державного бюджету в розмірі 6 000,00 грн на підставі ч. 3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 52 Закону).
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу у розмірі 6 000,00 грн.
За змістом статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
У статті 123 ГПК, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснено звернення до суду із заявою про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів; докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн підтверджені: договором про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2018 №02/11/18 та додатковими угодами до нього.
Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Відповідні висновки викладені також у висновках Об`єднаної палати Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У п. 3 додаткової угоди № 4 до договору про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2018 № 02/11/18 сторони визначили, що загальна сума винагороди складає 30 000,00 грн. та сплачується протягом 5 днів з дати ухвалення місцевим господарським судом судового рішення.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених останнім витрат на правничу допомогу та підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість.
З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21, та, відповідно апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-сервіс» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/2168/21 залишити без змін.
3. Справу № 910/2168/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.10.2021.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Грек
