Справа № 463/4015/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/213/21 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2021 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_9 ,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з конфіскацією майна. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 16 травня 2018 року, приблизно о 7:00 годині, знаходячись на вул. Краснянська у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднаним із проникненням у житло, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, за допомогою заздалегідь принесеного із собою стільця, проник через вікно у приміщення будинку АДРЕСА_3 , та вчинив напад, поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), який виразився у тому, що ОСОБА_6 пред`явив категоричну словесну вимогу ОСОБА_9 видати грошові кошти, наявні у його помешканні. Після отримання відмови обвинувачений, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи протиправно, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю потерпілого, взяв зі столика ніж та наніс ним ОСОБА_9 проникаючі поранення живота та грудної клітки, спричинивши тілесні ушкодження, які є небезпечним для життя в момент заподіяння, а тому відносяться до тяжкого тілесного ушкодження. Потерпілий ОСОБА_9 , усвідомлюючи загрозу власному життю, схопив із тумбочки праску та за допомогою останньої відбивався від нападника. Відчувши протидію потерпілого, ОСОБА_6 втік з місця події, залишивши останнього без надання медичної допомоги.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо нього скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що інкримінованого йому злочину не вчиняв; до ОСОБА_9 зайшов поговорити, щоб останній не чіплявся до його тещі. Стверджує, що до помешкання ОСОБА_9 він зайшов через вхідні двері. Звертає увагу, що ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Після того як їх розмова переросла у сварку, він ( ОСОБА_6 ) вдарив потерпілого в бік, а ОСОБА_9 вхопив зі столу ножа та накинувся на нього. Він ( ОСОБА_6 ) вибив ножа з рук ОСОБА_9 , після чого підняв ножа та вдарив ОСОБА_9 в лівий бік та почав утікати. ОСОБА_9 наздогнав його, почалася шарпанина та він ( ОСОБА_6 ) наніс ОСОБА_9 ще кілька ударів ножем у живіт, штовхнув його в бік коридору та побіг до маленької кімнати та почав перелазити через вікно. Вказує, що бачив у руках ОСОБА_9 праску, якою той, очевидно, хотів його вдарити.
Стверджує, що жодних коштів у ОСОБА_9 не вимагав та наміру такого не мав.
Звертає увагу, що він звертався до прокуратури з клопотання про надання йому копій висновків експертиз, однак таких не отримав.
Захисник ОСОБА_7 просить вирок скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також просить зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 травня 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на такі докази: суд першої інстанції не забезпечив стороні захисту та обвинуваченому усіх передбачених КПК України можливостей для реалізації своїх прав в рамках змагальної процедури у кримінальному процесі. На думку захисника ОСОБА_7 , суд безпідставно та без належного обґрунтування відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про проведення повторного судового розгляду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 у зв`язку із заміною захисника, що, у свою чергу, позбавило сторону захисту можливості провести неупереджений, об`єктивний та належний судовий захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 .
Також, захисник вказує, що судом не було розглянуте клопотання сторони захисту від 28.05.2019 щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта № 134/18 від 25.06.2018.
Крім цього, зазначає, що під час судового розгляду не було оглянуто та досліджено речові докази, покладені в основу вироку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , пояснення потерпілого ОСОБА_9 , який не погодився з доводами апеляційних скарг, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримані.
Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів:
показаннями потерпілого ОСОБА_9 , даними у суді першої інстанції,згідно яких ОСОБА_6 до події винаймав його будинок на АДРЕСА_3 , проте він змушений був розірвати з ним орендні відносини, оскільки з дому двічі пропадали гроші. 16 травня 2018 року він прийшов з роботи та ліг спати. Прокинувся від шуму в кімнаті, відкрив очі та побачив ОСОБА_6 , який засунув руку у кишеню його безрукавки та витягнув гроші, оскільки знав, що потерпілий зберігає їх там. На запитання, що він тут робить, обвинувачений, намагаючись утекти, побіг в коридор. ОСОБА_9 побіг за ним. Вхідні двері в коридорі були зачинені. ОСОБА_6 , намагаючись утримати викрадені ним кошти, наніс ножем ОСОБА_9 кілька проникаючих ножових поранень, погрожував, що заріже його, бо інакше він його здасть. Зазнавши ножових поранень, сів на стілець в коридорі, в той час обвинувачений повернувся в кімнату. Потім він пішов за ним і в кімнаті почалась шарпанина з обвинуваченим, під час якої потерпілий схопив праску та наніс нею удар обвинуваченому, після чого той випустив гроші, які тримав в руці та які викрав з безрукавки потерпілого, та втік через вікно на город.
У зв`язку із вчиненим ОСОБА_6 нападом на нього, на сьогоднішній день він хворіє, є фактично інвалідом, хоча документи ще не оформлено, не може нормально реалізовувати свої життєві потреби, втратив можливість працювати, вимушений проводити періодичне лікування. Вважає призначене ОСОБА_6 покарання справедливим.
В суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_9 підтримав показання , дані ним в суді першої інстанції. Додатково зазначив, що свої показання він підтримав і в суді апеляційної інстанції в серпні 2020 року, так і під час розгляду справи в режимі відео конференції судом касаційної інстанції, заперечуючи вимоги апеляційної та касаційної скарги;
показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;
-даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 16 травня 2018 року;
-у протоколі огляду місця події від 17 травня 2018 року;
-даними, що містяться у висновку експерта № 134/18 від 25 червня 2018 року, відповідно до якого в ОСОБА_9 є наступні ушкодження: рана передньої поверхні грудної клітки зліва на рівні дев`ятого міжребер`я, яка проникає в плевральну порожнину з ушкодженням купола діафрагми, ускладнена пневмотораксом; рана підреберної ділянки живота зліва, проникаюча в черевну порожнину з наскрізним ушкодженням поперечної ободової кишки та великого чепця, ускладнена крововиливом в черевну порожнину, три рани передньої поверхні грудної клітки справа та зліва, непроникаючі в плевральні порожнини, рани передньої черевної стінки на рівні пупка та в середній третині живота зліва, непроникаючі в черевну порожнину, рани нижньої губи в центрі, на підборідді зліва, в середній та нижній третинах передньо-бокової поверхні шиї справа, на передній поверхні верхньої третини правого плеча, на передній поверхні середньої третини лівого плеча, на задній поверхні середньої третини лівого передпліччя. Ушкодження (рани) у ОСОБА_9 утворились від неодноразового контакту з гострими колючо-ріжучими та ріжучими предметами (знаряддями) могли бути спричинені 16 травня 2018 року, від чотирнадцяти ударів гострим предметом, можливо ножем. Рана передньої поверхні грудної клітки зліва на рівні дев`ятого міжребер`я, проникаюча в плевральну порожнину з ушкодженням лівого купола діафрагми та рана живота в ділянці лівого підребер`я, проникаюча в черевну порожнину з ушкодженням великого чепця, поперечної ободової кишки, з крововиливом в черевну порожнину відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння, інші рани відносяться до легкого тілесного ушкодження;
-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22 травня 2018 року;
-даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 21 травня 2018 року; -
-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22 червня 2019 року;
-даними, що містяться у висновку експерта № 653/2018-ім від 7 червня 2018 року;
-даними, що містяться у висновку експерта № 660/2018-ім від 15 червня 2018 року;
-даними, що містяться у висновку судово-психіатричного експерта № 195 від 16 травня 2019 року.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження в їх сукупності та дав їм належну оцінку, відповідно до вимогст. 94 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу, в якій просив в повному обсязі дослідити письмові докази, яким суд першої інстанції, на його думку, дав невірну правову оцінку, та просив визнати такі недопустимими, зокрема : протокол огляду місця події від 16 травня 2018 року; протокол огляду місця події від 17 травня 2018 року; висновок експерта № 134/18 від 25 червня 2018 року; протокол проведення слідчого експерименту від 22 травня 2018 року; протокол огляду місця події від 21 травня 2018 року; протокол проведення слідчого експерименту від 22 червня 2019 року; висновок експерта № 653/2018-ім від 7 червня 2018 року; висновок експерта № 660/2018-ім від 15 червня 2018 року; висновок судово-психіатричного експерта № 195 від 16 травня 2019 року; повторно дослідити відеозапис допиту потерпілого ОСОБА_9 .
На переконання колегії суддів, розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилось у суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода учасника процесу (сторони захисту) з письмовими доказами по справі не є підставою для повторного дослідження доказів (висновок колегії суддів Третьої судової палатиКасаційного кримінального суду у справі № 127/14811/17). Тому колегія суддів не знаходить підстав для повторного дослідження зазначених вище доказів у справі, оскільки такі досліджувались судом першої інстанції, вони узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про визнання таких доказів недопустимими є необґрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено, що після нанесення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 втік з місця події, залишивши останнього без допомоги.
Допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 ствердив, що обвинувачений ОСОБА_6 втік через вікно будинку, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 бачили в будинку потерпілого відчинене вікно біля якого стояв дерев`яний стілець (табурет).
В протоколі огляду місця події від 16.05.2018 року зазначено, що ззовні на вулиці біля вікна будинку АДРЕСА_4 , поряд з іншими речами було виявлено дерев`яний стілець, що в свою чергу спростовує доводи захисника про неможливість проникнення обвинуваченого ОСОБА_6 в приміщення будинку через вікно.
Не заслуговують на увагу і доводи захисника щодо необхідності повторного дослідження відеозапису допиту потерпілого ОСОБА_9 , оскільки такий безпосередньо допитувався судом першої інстанції, підтвердив свої показання, висловив свої заперечення щодо поданих апеляційних скарг та касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції та при розгляді справи в режимі відео конференції в Касаційному кримінальному суді у складі Верховного суду.
Позиція сторони захисту, зокрема обвинуваченого ОСОБА_6 , про те, що останній не вчиняв злочину, що йому інкримінується, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, апеляційний суд не бере до уваги, як такі , що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності, а за своїм змістом суперечать усі іншим фактичним обставинам справи та зібраним і дослідженим судом першої інстанції доказам. Його ж клопотання, подані до суду апеляційної інстанції зводяться лише до незгоди із судовим рішенням.
Доводи сторони захисту про суперечливість показань потерпілого ОСОБА_9 впродовж досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження до уваги не беруться, як безпідставні та голослівні.
У вироку дано належну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_9 у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, й ці показання як належний, допустимий та достовірний доказ підставно покладені судом в основу обвинувального вироку.
Оцінюючи всі докази у сукупності, в тому числі висновок експерта № 134/18 від 25.06.2018 щодо тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 (про який в апеляційній скарзі зазначає обвинувачений ОСОБА_6 ), слід зазначити, що висновок експерта узгоджується з показаннями потерпілого про кількість та тяжкість завданих йому ОСОБА_6 ножових поранень.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що висновок експерта №134/18 від 25.06.2018 слід визнати недопустимим доказом, є необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Судово-медична експертиза проводилась на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 травня 2018 року судово-медичним експертом в приміщенні відділення СМЕ при КМК ЛШМД.
Висновок експерта №134/18 від 25.06.2018 за формою та змістом відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 102 КПК України, а також вимогам Наказу Міністерства охорони здоров`я № 6 від 17 січня 1995 року. Учасники процесу з таким належно ознайомлені.
Оскільки під час проведення судово-медичної експертизи експертом не виготовлялися додатки чи таблиці, тому такі і не долучались до висновку. Однак, ця обставина не впливає на допустимість зазначеного висновку експерта.
Покликання захисника ОСОБА_7 на те, що суд належним чином не вирішив клопотання про повторний розгляд справи у зв`язку із заміною захисника, як на підставу скасування вироку колегія суддів вважає необґрунтованим і до уваги не бере.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, журналу судового засідання та звукозапису судового засідання від 18.04.2018, суддею було розглянуто вищевказане клопотання, з`ясовано думку учасників судового засідання та постановлена протокольна ухвала про відмову у задоволенні клопотання про повторний судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
Згідно з вимогами ч. 3, ч. 4 ст. 324 КПК України якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов`язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.
Суд першої інстанції дотримався вимог ч. 4 ст. 324 КПК України, надавши захиснику ОСОБА_7 достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та для підготовки для участі в судовому засіданні, що підтверджується даними журналів судових засідань та даними відео-звукозапису судових засідань (т.2 а.с.39-40, 44).
Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо ненадання йому копій документів та судових експертиз є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив дотримання вимог закону, зокрема, вимог ст. 20 КПК України щодо забезпечення права на захист. Судом вирішено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо надання йому копій документів та висновків експертиз та забезпечення достатньої кількості часу для належної підготовки свого захисту (т.2 а.с.28, 36).
Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 4ст. 187 КК Українияк розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном (усічений склад злочину).
Розбій, поєднаний із заподіянням умисних тяжких тілесних ушкоджень, має місце при фактичному спричиненні з метою заволодіння чужим майном тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 КК. При цьому ці тілесні ушкодження охоплюються ч. 4 ст. 187 КК і додаткової кваліфікації не потребують.
Тому доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого не заслуговують на увагу.
Суд, виходячи з принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, призначив обвинуваченому покарання з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України.
Суд дійшов правильного висновку про необхідність обрання ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства й своє рішення мотивував у вироку. Призначене ОСОБА_6 покарання у виді восьми років позбавлення волі є необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не містять правових підстав для скасування оскаржуваного вироку суду та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, а отже такі визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У ході апеляційного провадження не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення,а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Касаційна скаргана судоверішення можебути поданапротягом трьох місяцівз дняйого проголошення,а особою,яка перебуваєпід вартою,у тойсамий строкз дняотримання копіїухвали. С у д д і
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
