УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 463/4015/18
провадження № 51-3682ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в кримінальному провадженні №12018140040001318 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова та жителя цього міста ( АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі КК).
Суть питання
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 травня 2018 року приблизно о 07:00, перебуваючи на вул. Краснянській у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел проник через вікно у будинок АДРЕСА_2 та вчинив напад на ОСОБА_5 , поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Так, ОСОБА_4 , проникши до будинку ОСОБА_5 , пред`явив потерпілому вимогу видати йому гроші, наявні в його помешканні. Після отримання відмови, засуджений взяв зі столика ніж та завдав ним ОСОБА_5 проникаючі поранення живота та грудної клітки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 без змін.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне, на його думку, порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує, що на досудовому слідстві слідчий на порушення ст. 100 КПК відмовив йому у задоволенні клопотання про зняття відео з найближчих магазинів та банкоматів. Також під час слідчого експерименту з самого початку не був присутній захисник, а у проведенні повторного слідчого експерименту слідчий йому відмовив. Крім того, в суді першої інстанції були подані клопотання про проведення експертиз щодо наявності його відбитків на підвіконнику та стільці для доведення того, що він не проникав до будинку через вікно, однак суд відмовив йому у проведенні вказаних експертиз. Також стверджує, що судом першої інстанції йому не було надано копії висновків експертів та відмовлено у виклику експерта для встановлення істини щодо кількості заподіяних ним потерпілому тілесних ушкоджень, у зв`язку з цим, на його думку, висновок експерта № 134/18 від 25 червня 2018року є недоцільним доказом. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги протиріччя у показаннях потерпілого.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4ст. 187 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.370, п. 2 ч. 3 ст.374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, суд обґрунтовано послався на: показання самого засудженого, який не заперечував винуватості у заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень; показання потерпілого ОСОБА_5 , який вказав, що прокинувся від того, що почув шум, та побачив ОСОБА_4 , який в його безрукавці шукав гроші, а коли засуджений почав тікати, потерпілий пішов за ним та в коридорі отримав від нього кілька проникаючих поранень ножем, а також, що під час бійки з ОСОБА_4 він схопив праску та завдав засудженому удару, після якого останній випустив з руки гроші, які викрав з безрукавки, і втік; показання свідків: ОСОБА_6 , яка зазначила, що, приїхавши до батька, побачила в будинку багато крові та стілець, який стояв на вулиці біля відкритого вікна; ОСОБА_7 , який зазначив, що коли він приїхав на виклик, потерпілий йому повідомив, що напад на нього вчинив ОСОБА_4 , який вимагав у нього гроші, а також вказав, що під час огляду території він бачив відчинене вікно, біля якого стояв табурет.
Винуватість засудженого також підтверджується даними, що містяться у: протоколах слідчих дій, а саме: у протоколі огляду місця події від 16 травня 2018року, відповідно до якого було оглянуто будинок АДРЕСА_2 , на вулиці біля вікна будинку було виявлено табурет; у протоколі проведення слідчого експерименту від 22 травня 2018 року за участю ОСОБА_4 , під час якого засуджений показав, як завдавав ударів потерпілому та залишив його будинок, вилізши через вікно в кімнаті; у протоколі огляду місця події від 21 травня 2018 року, відповідно до якого було оглянуто гардероб для хворих ЛШМД КЗЛОР і вилучено одяг зі слідами речовини бурого кольору та речі; у протоколі проведення слідчого експерименту від 22 травня 2018 року за участю ОСОБА_5 , під час якого потерпілий показав, як ОСОБА_4 вчиняв щодо нього розбій; висновках експертів, а саме: № 134/18 від 25 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, їх локалізацію та ступінь тяжкості; №653/2018-ім від 07 червня 2018 року; № 660/2018-ім від 15 червня 2018 року; судово-психіатричного експерта № 195 від 16 травня 2019 року.
Дослідивши вищевказані докази відповідно до ст. 94 КПК і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст.187 КК як розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду, засуджений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги, в яких наводили доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного, на їх думку, порушення вимог кримінального процесуального закону, просили вирок місцевого суду скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 .
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку ретельно перевірив усі посилання й доводи, викладені стороною захисту у згаданих апеляційних скаргах, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
Так, доводи засудженого щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта №134/18 від 25 червня 2018 року ретельно перевірялися і судом першої, і апеляційної інстанції, та з цього приводу в судових рішеннях наведено достатньо аргументовані мотиви.
Згідно з ч. 1ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Зокрема, мотивуючи свій висновок, суд апеляційної інстанції у рішенні зазначив, що судово-медична експертиза проводилася на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 травня 2018 року судово-медичним експертом в приміщенні відділення СМЕ при КМК ЛШМД. Також вказав, що висновок експерта № 134/18 від 25 червня 2018 року за формою та змістом відповідає вимогам частин 1, 2 ст. 102 КПК, а також вимогам Наказу Міністерства охорони здоров`я № 6 від 17 січня 1995 року. Крім того, апеляційний суд зазначив, що вказаний висновок узгоджується з показаннями потерпілого про кількість та тяжкість завданих йому ОСОБА_4 ножових поранень.
Таким чином, доводи засудженого щодо недопустимості висновку експерта №134/18 від 25 червня 2018 року є безпідставними.
Посилання засудженого на суперечливість показань потерпілого Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій оцінювали їх достовірність, наданих у судовому засіданні, і сумнівів у їх правдивості у цих судів не виникало, оскільки ці показання були послідовними і узгоджувались з іншими дослідженими доказами та з обставинами, встановленими у кримінальному провадженні.
Доводи засудженого що стосуються того, що йому не було надано копії висновків експертів також є неспроможними.
Так, апеляційний суд у рішенні зазначив, що судом першої інстанції було вирішено клопотання засудженого щодо надання йому копій документів та висновків експертів, а також ОСОБА_4 було забезпечено достатньою кількістю часу для належної підготовки свого захисту.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей370,419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд, керуючись п. 2 ч. 2 ст.428КПК, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 липня 2020 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
