Ухвала
іменем України
29 червня 2021 року
м. Київ
справа № 243/7977/18
провадження № 51-3006ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 .
Рух справи і зміст судових рішень
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня
2020 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за
ч. 2 ст. 367 КК та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдано з підстав не доведення того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 22 березня 2021 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає їх незаконність чи необґрунтованість.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону у своїй касаційній скарзі прокурор не навів обгрунтування того, у чому полягають порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону, як він мав зробити відповідно до ст. 412 КПК, не вказав, як ці порушення вплинули чи могли вплинути на законність, обгрунтованість та справедливість постановлених місцевим та апеляційним судами рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних вироку й ухвали відповідно до положень статей 370, 371, 404,
419 цього Кодексу у їх взаємозв`язку.
Крім того, касаційна скарга не містить конкретних доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду, зокрема, усіх висновків суду апеляційної інстанції, наведених в мотивувальній частині ухвали,з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.
У касаційній скарзі не вказано, чи заявляла сторона обвинувачення в суді апеляційної інстанції клопотань, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно
не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також прокурор не вказав, яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Натомість прокурор наголошує на однобічності судового розгляду, упередженості суду, на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду касаційним судом.
Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу прокурора без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 і встановити строк для усунення недоліків десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
