Ухвала
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 712/2374/18
провадження № 51-2166ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Соснівського районного суду
м. Черкаси від 30 червня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від
29 березня 2021 року щодо останнього,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_5 .
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), колегія суддів дійшла висновку, щоїїнеобхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність
чи необґрунтованість судового рішення.
Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції визначено у ч. 1 ст. 438 КПК. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 КПК. Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Приписами ст. 415 КПК визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких, суд призначає новий розгляд у суді першої інстанції, а саме: якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини 2 статті 412 цього Кодексу; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Тобто, порушуючи питання про скасування оскаржених судових рішень внаслідок істотного порушення кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, захиснику необхідно керуватися статтями 412, 415 КПК, та вказати, за наявності, на підстави, вичерпний перелік яких передбачений у цих статтях.
Проте, в касаційній скарзі не зазначено порушень, які, з огляду на положення статей 412, 415 КПК, були би підставою для скасування оскаржених судових рішень з призначенням нового розгляду саме у суді першої інстанції.
Крім того, в касаційній скарзі йдеться про наявність провокації злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, проте такі твердження не обґрунтовані
з посиланням на конкретні докази та матеріали кримінального провадження, а також не наведено відповідних мотивів в контексті дослідження матеріального та процесуального критеріїв провокації злочину з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини з вирішення цього питання. Водночас захисник не зазначає, яких порушень припустився суд апеляційної інстанції у частині оцінки доводів сторони захисту про провокацію злочину, з огляду на межі та порядок апеляційного перегляду за приписами статей 404, 405 КПК.
Стверджуючи у касаційній скарзі, серед іншого, про недопустимість окремих доказів, отриманих в рамках кримінального провадження, захисник не указує, яких порушень правил оцінки цих доказів допустився апеляційний суд при їх перевірці, з огляду на приписи ст. 94 КПК, враховуючи межі апеляційного перегляду та порядок його здійснення.
Водночас, захисник указує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на його думку, виразилось в помилковому неврахуванні обставин, що виключають злочинність діяння, однак обґрунтовує такі твердження, посилаючись виключно на норми процесуального закону, де аргументує свої твердження наявністю підстав до визнання окремих доказів недопустимими, не вказуючи при цьому на порушення норм Кримінального кодексу України.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, де перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги
і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк для усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги п`ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
