Ухвала
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 712/2374/18
провадження № 51-2166ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Соснівського районного суду
м. Черкаси від 30 червня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від
29 березня 2021 року щодо останнього,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 звернувся до суду
з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), колегія суддів дійшла висновку, щоїїнеобхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність
чи необґрунтованість судового рішення.
Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції визначено у ч. 1 ст. 438 КПК. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 КПК.
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що
є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
При цьому, захисник не погоджується з встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, ставить під сумнів обґрунтованість судових рішень та достовірність доказів, оцінених судами, що не є предметом перегляду судом касаційної інстанції, оскільки, відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Захисник у касаційній скарзі зазначає про недоведеність вини засудженого
ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Зокрема стверджує про наявність провокації злочину зі сторони органу досудового розслідування, однак такі твердження не спростовуються змістом касаційної скарги з посиланням на конкретні докази та матеріали кримінального провадження. Водночас захисник на підставі рішень Європейського суду з прав людини детально аналізує змістовний та процесуальний критерії провокації злочину, при цьому касаційна скарга не містить аналізу процесуального критерію за правилами, про які він зазначає, з огляду на матеріали кримінального провадження.
Крім того, захисник указує, що судом не перевірено обставин, які стосуються ознак вимагання неправомірної вигоди, однак не обґрунтовує порушень судом норм матеріального або процесуального права, з огляду на те, що за змістом вироку суд не встановив такої ознаки ч. 3 ст. 368 КК у вчиненому засудженим ОСОБА_5 діянні як одержання неправомірної вигоди поєднане з її вимаганням.
Також, в касаційній скарзі наведені твердження щодо порушення права на захист, які за своїм змістом є твердженнями про вчинення злочину уповноваженою особою правоохоронного органу, де захисник обґрунтовує це умисним внесенням слідчим в протокол затримання неправдивих відомостей щодо небажання затриманого користуватися допомогою захисника, однак не зазначено, чи зверталася сторона захисту в порядку ст. 214 КПК до уповноважених органів, оскільки чинним кримінальним процесуальним законом не встановлено будь-якого іншого порядку, ніж визначений у ст. 214 цього Кодексу, що має застосовуватися для розгляду і перевірки заяв про вчинення кримінального правопорушення, де визначено і повноважних суб`єктів для здійснення провадження за такими заявами, до яких суди будь-якої інстанції не належать.
В касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, однак не наводить обґрунтування того чи є в цьому провадженні підстави, передбачені ст. 415 КПК, для задоволення такої вимоги, як і не зазначає в обґрунтування своїх тверджень про порушення судом приписів статей 370, 419 КПК, які саме доводи апеляційної скарги залишилися без мотивованої відповіді або поза увагою апеляційного суду за наслідком апеляційного перегляду, яких вимог процесуального закону не дотримався цей суд з огляду на межі та порядок, визначені статтями 404, 405 цього Кодексу.
Наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги
і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк для усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги п`ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
