Справа №577/195/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/546/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження
УХВАЛА
Іменем України
05 квітня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_9 та законного представника потерпілого ОСОБА_10 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2020 року, за яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Суми, проживаюча по АДРЕСА_1 , раніше не судима
визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_12 ,
обвинуваченої ОСОБА_13 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
У поданому клопотанні захисник ОСОБА_14 просить скасувати обраний судом до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , оскільки до ухвалення вироку запобіжний захід до ОСОБА_7 не обирався та не вирішувалось питання щодо його застосування, а також відсутні були підстави та мета застосування запобіжного заходу, передбачені ст. 177 КПК, тому вважає, що обраний обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою є незаконним. Зазначає, що всупереч вимогам глави 18 та ст. 331 КПК суд за власної ініціативи, без обговорення сторонами вирішив питання щодо обрання запобіжного заходу.
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і їй призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді 3-х років позбавлення волі. До вступу вироку в законну силу ухвалено обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду, і строк відбування покарання рахувати з 18 грудня 2020 року.
Відповідно до вироку, 24 серпня 2019 року близько 00:30 у гаражному приміщенні по АДРЕСА_2 неповнолітня ОСОБА_7 в ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з пневматичної рушниці здійснила постріл в голову ОСОБА_15 , заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали клопотання, доводи прокурора ОСОБА_12 про залишення запобіжного заходу без змін, а клопотання сторони захисту без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданого клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання про скасування запобіжного заходу підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Відповідно ч. 3-4 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї від 16 вересня 1963 р, на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах території будь-якої держави також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Тобто міжнародні нормативно-правові акти передбачають можливість обмеження права особи на свободу пересування. Однак засоби такого обмеження визначаються законодавством конкретної держави.
Запобіжні заходи це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, згідно кримінального процесуального законодавства, що мають на меті припинити та запобігти новим кримінальним правопорушенням, забезпечити виконання покладених на особу обов`язків та її належну поведінку. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.
Згідно ч. 1-2 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Зокрема, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК). При цьому застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання (ч. 4 ст. 184 КПК).
Таким чином, суд першої інстанції не може за власної ініціативи вирішувати питання щодо обрання обвинуваченій особі запобіжного заходу.
З часу повідомлення про підозру 02 січня 2020 року і до проголошення (ухвалення) вироку 18 грудня 2020 року будь-який запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_7 не обирався, прокурор з відповідним клопотанням до суду не звертався.
Разом з тим, суд першої інстанції у відсутності обґрунтувань і мотивації, без з`ясування позицій сторін кримінального провадження ухвалив рішення про обрання ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно ч. 1-2 ст. 492 КПК, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 цього Кодексу, що повністю відповідає Мінімальним стандартним правилам ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), прийнятим 29.11.1985 Резолюцією 40/33 на 96-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, діяв не на підставі закону та не у межах повноважень, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, так як це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що клопотання захисника про скасування обвинуваченій ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою є обґрунтованими і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Скасувати обвинуваченій ШЕШЕНІ ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2020 року.
Звільнити ОСОБА_17 з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
