Справа № 577/195/20
Провадження № 1-кп/577/170/20
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2020 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника обвинуваченої ОСОБА_5 ,
законного представника
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
представника сектора ювенальної
провенції ОСОБА_8
представника служби у справах дітей ОСОБА_9 ,
представника відділу пробації ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019200080000899 по обвинуваченню ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Суми, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, учениці КІПТ КІСумДУ 811 групи, освіта базова середня, не заміжньої, раніше не судимої,-
за ч.1 ст. 121 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
24.08.2019 р. близько 00.30 год. у гаражному приміщенні по АДРЕСА_2 неповнолітня обвинувачена ОСОБА_11 в ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин з пневматичної рушниці здійснила постріл в голову потерпілому ОСОБА_12 , заподіявши тілесні ушкодження у вигляді перелому луски лобної кістки, субарахноїдальних крововиливів лобних долей, геморагічних забоїв лобних долей, набряк головного мозку, незначну пневмоцефалію, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких.
Допитана в якості обвинуваченої неповнолітня ОСОБА_11 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнала та пояснила, що дійсно 24.08.2019 р. близько 00.30 год. разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 перебували у гаражному приміщенні по АДРЕСА_2 . З потерпілим у неї розпочалася сварка, оскільки він відмовився провести її додому. Вона наполягала, але він нецензурно її вилаяв. Сказала йому «За такі слова хочеться тебе вбити», оскільки дуже образилася. Раніше навколо приміщення бігала собака, тому ОСОБА_14 до гаража заніс і поставив рушницю. Чи заряджав він її, не бачила. ОСОБА_12 взяв рушницю, розклав і склав її, подав прикладом вперед та сказав «Стріляй». Тримаючи зброю на рівні грудей, не цілячись, нажала на спусковий гачок, внаслідок чого відбувся постріл. Куля попала ОСОБА_14 в голову, від чого той впав на землю. Разом з ОСОБА_13 відвели потерпілого до будинку. Вбивати його не хотіла. Під час проведення слідчого експерименту до наданих показів ніхто не примушував. Цивільний позов не визнає.
Однак, незважаючи на невизнання вини обвинуваченою, її винність повністю доводиться зібраними по справі доказами.
Потерпілий ОСОБА_12 показав, що 24.08.2019 р. о 00.30 год. у гаражному приміщенні по АДРЕСА_2 гуляв разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . З останнім грали у телефонах в «стрілялки», пили пиво в кількості 04 л. Раніше з ними вживала ОСОБА_16 , але вона пішла додому раніше. Обвинувачена, з якою він раніше зустрічався, попросила провести додому, але він пообіцяв це зробити через 05 хв. З даного приводу між ними виникла сварка. Встав, зарядив рушницю, що безпосередньо бачила підсудна, надав її ОСОБА_11 і сказав «Стріляй». Шо вона і зробила, вистріливши зі зброї йому в голову. Нічого не відчув, лише попросив викликати швидку допомогу та ліг на підлогу. Що було далі не пам`ятає. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить обвинувачену покарати суворо, обрати міру покарання пов`язану з позбавленням волі.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що 23.08.2019 р. зустрівся у гаражі по АДРЕСА_2 з ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 . Випили 02 л пива, грали на телефоні в гру. ОСОБА_12 , ОСОБА_11 відвели ОСОБА_18 додому та повернулися. Обвинувачена попросила відвести її додому, на що потерпілий сказав «Пізніше». Між ними виникла сварка. ОСОБА_12 взяв рушницю, зарядив її. ОСОБА_11 бачила як він це робив. Потерпілий, стоячи напроти, дав обвинуваченій у руки «воздушку» прикладом уперед, яку вона взяла і тримала на рівні грудей. Тарас підняв рушницю до рівня очей і сказав «Якщо хочеш стріляти - стріляй». ОСОБА_11 вистрілила ОСОБА_12 в голову, від чого той впав на підлогу. Почав надавати допомогу потерпілому, прийшла його мати. Підсудна після пострілу злякалася, просила не казати, що це вона зробила.
Свідок ОСОБА_19 показала, що 23.08.2019 р. ввечері у гаражі по АДРЕСА_2 гуляли ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та вона. Вживали пиво. О 24 год. обвинувачена і потерпілий провели її додому.
24.08.2019 р. під час огляду місця події Конотопський р-н с.Соснівка 4 пров.вул.Бондаря, 74, виявлено і зафіксовано сліди завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень шляхом пострілу з рушниці. Вилучено пневматичну рушницю «Quattro Trigger, mod.125 Magnium», коробку з кулями для пневматичної рушниці cal.177 4,5 мм в кількості 24 шт., рушник з нашаруванням речовини бурого кольору (т. 1 а.с.88-91).
Зі змісту переглянутого у судовому засіданні відеозапису проведення слідчого експерименту з ОСОБА_11 , за участі законного представника ОСОБА_5 , вбачається, що в ході слідчої дії обвинувачена покази давала добровільно в довільній формі в присутності захисника. При цьому вона детально розповіла та показала на місці яким чином завдала ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження. А саме, що 24.08.2019 р. у гаражі по АДРЕСА_2 гуляла з ОСОБА_12 і ОСОБА_15 . З Тарасом сталася сварка. Потерпілий взяв рушницю, вставив кулю, тобто зарядив її, сказав «Стріляй» і передав рушницю. Чітко бачила як заряджалася зброя. Взяла в руки рушницю, навела її на рівні лобу ОСОБА_12 і натиснула на спусковий гачок, від чого той впав. ОСОБА_15 перебував у цей час з ними в гаражі, після пострілу підбіг до ОСОБА_14 , який впав, дав рушник. Вони завели потерпілого в будинок і його забрала тітка. Вона не хотіла його вбивати, просто була на нього розсерджена. При цьому зауважень та заперечень щодо правильності фіксування показань обвинуваченої, як від неї, так і від учасників слідчої дії не надійшло (т.1 а.с.124-130).
Згідно висновку судово-медичної експертизи на підставі даних судово-медичної екс-пертизи по медичній документації ОСОБА_12 , 2003 р.н., враховуючи обставини випадку, дані медичної документації: згідно КТ дослідження-екстра та інтракраніально, внутрішньо-мозкових чужорідних тіл металевої щільності з переломом луски лобної кістки, субарахної-дальні крововиливи лобних долей, геморагічні забої лобних долей, набряк головного мозку, незначна пневмоцефалія. Знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП КМР КЦРЛ відді-лення 78 з 04.09.2019 р. по 19.09.2019 р. з діагнозом: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Кульове поранення головного мозку. Перелом луски лобної кістки. Субарахноїдальний крововилив. Дані ушкодження могли виникнути від пострілу з вогнепальної зброї, що підтверджується характером пошкодження. По часу спричинення да-ні ушкодження могли утворитися в час вказаний в ухвалі суду, що підтверджується даними медичної документації. По ступеню важкості дані тілесні ушкодження в комплексі по небез-печності для життя в момент їх заподіяння, згідно правил судово-медичного визначення ступеню важкості тілесних пошкоджень, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.100-103).
Відповідно до висновку експерта надана на дослідження гвинтівка № НОМЕР_1 , яка вилучена 24.08.2019 р. під час ОМП за адресою АДРЕСА_2 є пневматичною пружино-поршневою гвинтівкою Hatsan моделі 125 Magnum калібру 4,5 мм. Дана гвинтівка не є вогнепальною зброєю. Представлена гвинтівка до стрільби при-датна (т.1 а.с.106-109).
З висновку експерта вбачається, що 26 куль калібру 4,5 мм вилучені 24.08.2019 р. в АДРЕСА_2 у ОСОБА_6 , призначені для стрільби із конструктивно схожих з пневматичною зброєю виробів. Дані кулі виготовлені промисловим способом. Надані кулі бойовими припасами не являються (т.1 а.с.111-114).
Згідно висновку судово-медичної експертизи на підставі даних судово-медичної екс-пертизи ОСОБА_12 , 2003 р.н., враховуючи обставини випадку, протокол проведення слідчо-го експерименту, механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту може співпадати з тілесними ушкодженнями, які ма-лися у ОСОБА_12 на час звернення в лікарню (т.1 а.с.131-134).
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та вза-ємозв`язку, суд вважає, що пояснення обвинуваченої є не достовірними. Такі не знайшли свого підтвердження під час судового слідства по справі, скоєння нею інкримінованого зло-чину підтверджується вищезазначеними достовірними доказами, а не визнання своєї вини є бажанням уникнути відповідальності за скоєний злочин. При цьому, в основу вироку суд вважає за необхідне покласти покази потерпілого, оскільки вони є послідовними і об`єктивно підтверджуються іншими доказами. А саме протоколом слідчого експерименту проведеного з обвинуваченою за участю захисника та законного представника, в ході якого вона розпові-ла про обставини завдання нею тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 шляхом пострілу з рушниці у голову. При цьому впевнено зазначила, що чітко бачила як потерпілий взяв руш-ницю, зарядив її (вставив кулю) та надав їй, після чого навела зброю на рівні лобу ОСОБА_14 і натиснула на механічний спусковий гачок. Суд звертає увагу на те, що гачок є механічним, тобто щоб його натиснути необхідно прикласти певних зусиль. Виходячи з послідовності і направленості таких дій обвинуваченої, суд приходить до висновку, що її умисел був напра-влений саме на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Про що свідчать також подальші дії підсудної. Вказані обставини підтвердив також свідок ОСОБА_15 . Наявність тя-жких тілесних ушкоджень на частині тіла вказаній ОСОБА_12 , підсудною під час слідчого експерименту та ОСОБА_15 підтверджується висновком судово-медичної експертизи. В свою чергу механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту може співпадати з тілесними ушкодженнями, які малися у ОСОБА_12 на час звернення в лікарню. Органами досудового слідства у обвинувальному акті зазначається, що інкримінований злочин скоєно у гаражному приміщенні по АДРЕСА_3 . В той же час з копії пас-порту законного представника потерпілого вбачається, що вона мешкає у буд. АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 55). Тому слід зазначити саме останню адресу як місце вчинення даного злочину.
Аргументи захисника щодо недопустимості доказів по справі не заслуговують на ува-гу суду за наступних підстав:
- щодо визнання таким постанови від 21.12.2019 р. про призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження у кримінальному провадженні №12019200080000899 від 24.09.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України (т.1 а.с. 86-87), оскільки станом на вказану дату правова кваліфікація діяння була за ст. 128 КК України.
Дійсно лише 01.01.2020 р. слідчим перекваліфіковано кримінальне правопорушення внесене до ЄРДР за №12019200080000899 від 24.09.2019 р. зі ст. 128 на 121 ч. 1 КК України (т. 1 а.с. 85). Зазначення у вказаній постанові кваліфікації за ст. 121 ч. 1 КК України є техніч-ною помилкою, тому як номер провадження і його фабула є ідентичними, що ні в якому разі не є підставою для визнання доказу недопустимим. З даних підстав не можуть бути визнані незаконними повідомлення про підозру від 02.01.2020 р. та обвинувальний акт від 14.01.2020 р., оскільки вони затверджені і підписані уповноваженим на те прокурором;
- щодо визнання такими консультативного висновку спеціаліста ДУ «Інституту нейрохірургії ім. акд. А.П. Ромоданова НАМН України» №24194, протоколу дослідження голови Конотопської ЦРЛ ім.акд. М.Давидова від 24.08.2019 р. №2334, протоколу дослідження головного мозку №4751 від 27.08.2019 р., оскільки вони не відповідають вимогам Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Відповідно недопустимим доказом є виписка із медичної картки амбулаторного хворого №11737, тому як містить посилання на вказаний протокол дослідження головного мозку №4751 від 27.08.2019 р.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. У зв`язку з цим, розумно очікувати добросовісної процесуальної поведінки як від сторони обвинувачення, так і від сторони захисту.
Згідно з правовою позицією, висловленою об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанова в справі № 754/14281/17, провадження №51-218кмо19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Тобто істотним порушенням кримінального процесуального закону в аспекті ч. 1 ст. 412 КПК, в контексті пасивної позиції сторони захисту, є не відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, а отримання зазначених документів не у визначеному законом порядку, у непроцесуальний спосіб збирання доказів.
Про встановлення в кримінальному провадженні джерела отримання слідчим медичних документів захисник клопотання не заявляв. Начебто невідповідність Інструкції не є підставою для їх визнання недопустими згідно ст.ст. 86-87 КПК України.
Питання щодо достатності і відповідності наданих вищевказаних документів для проведення експертизи вирішувалося експертом під час проведення такої, він попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України;
-щодо визнання таким висновку експерта №462 від 30.10.2019 р., оскільки у ньому відсутній опис отриманих матеріалів та відомості які матеріали були використані, докладний опис проведених досліджень, у тому числі застосовані методи, отримані результати та їх експертна оцінка. У висновку є посилання на оригінал медичної картки №3691 стаціонарного хворого ОСОБА_12 , але в матеріалах справи відсутній цей документ, він не надавався на ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.
Про встановлення в кримінальному провадженні джерела отримання слідчим оригіналу медичної картки №3691 стаціонарного хворого ОСОБА_12 захисник клопотання не заявляв. На переконання суду висновок експерта №462 від 30.10.2019 р., наданий на підставі ухвали слідчого судді, відповідає вимогам ст.ст. 101-102 КПК України, повністю узгоджується із зібраними по справі доказами, підстави для визнання його недопустимим доказом, згідно ст.ст. 86-87 КПК України, відсутні.
-щодо визнання таким протоколу проведення слідчого експерименту, оскільки він складений не в повному обсязі, рукописним текстом та за допомоги принтеру, з порушенням ст.ст. 104 ч.ч. 3-4, 223 ч. 3, 240 КПК України, без участі педагога, психолога або лікаря.
В ході судового засідання переглянуто відеозапис слідчого експерименту за участі неповнолітньої обвинуваченої, її захисника та законного представника, потерпілого, його законного представника, спеціаліста та понятих, яким було роз`яснено їх права. Дану слідчу дію було проведено відповідно до вимог ст.ст. 223 ч.7, 227, 240 КПК України, після закінчення якої учасники були ознайомлені з протоколом такої. При цьому будь-яких заяв чи клопотань від них не надійшло. Зміст слідчого експерименту зафіксований на відео носії відповідає змісту на паперовому носії. Диск з відеозаписом слідчої дії долучено до матеріалів кримінального провадження. Підстави для визнання протоколу проведення слідчого експерименту недопустимим доказом, згідно ст. 87 ч.2 п.1 КПК України, відсутні.
-щодо визнання таким висновку експерта №06 від 10.01.2020 р., тому як такий надано на підставі диску з відеозаписом слідчого експерименту, про який нічого не зазначено у протоколі та не є його додатком, висновку експерту №462 від 02.10.2019 р., який не надавався експерту.
Експертом у вказаному висновку зазначено на підставі яких документів ним надано висновок, вони знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження і відкривалися стороні захисту. Висновок експерта №462 від 02.10.2020 р. і відеозапис слідчого експерименту отримані у порядку, встановленому КПК України, відповідно є допустимими доказами. Яким чином вказані докази надавалися експерту, чи надсилалося саме кримінальне провадження, чи окремо документи, захисник клопотань не заявляв.
Таким чином, винність обвинуваченої повністю доведено і її дії слід кваліфікувати за ст.121 ч.1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної.
Обставин обтяжуючих покарання суд не вбачає.
До пом`якшуючих слід віднести вчинення злочину у неповнолітньому віці, позити-вно характеризується за місцем навчання та проживання, часткове відшкодування завданої шкоди, раніше не судима.
Дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 злочину, а тому до неї слід застосувати ст. 69 КК України, призначивши основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 121 ч. 1 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, і якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 33 рішення Європейського Суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський Суд з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» (п. 38 рішення від 6 листопада 2008 року), вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), та у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип законності і воно не було свавільним».
Виходячи з принципу індивідуалізації та співмірності заходів примусу, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_11 , характер вчиненого нею діяння, висновок органу пробації, позитивну характеристику за місцем навчання і проживання, поведінку потерпілого, яка фактично спровокувала конфлікт і спричинення тілесних ушкоджень, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та реального відбування нею покарання.
Позовні вимоги департаменту фінансів Сумської обласної адміністрації до обвинуваченої про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 9674,72 грн., відповідно до ст. 1206 ЦК України, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_6 , яка дія в інтересах неповнолітнього потерпілого, до ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 про стягнення 55000 грн. майнової шкоди, 100000 грн. моральної та 5000 грн. витрат на правничу допомогу, відповідно до ст.ст. 22-23, 1166-1167,1177 ЦК України, підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 55000 грн. матеріальний шкоди, то вони не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або му-сить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Законним представником потерпілого доведено здійснення нею витрат на лікування завданих злочином сину тілесних ушкоджень на суму 4736,04 грн (т.1 а.с. 47-50). В той же час, як вона зазначає у позовній заяві, їй добровільно сплачено 5000 грн. Отже, реально по-несені і документально підтверджені витрати ОСОБА_6 на лікування потерпілого від злочи-ну вже є відшкодованими.
В частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню. Слід визнати обґрунтованим і доведеним, що винними діями ОСОБА_11 по-терпілому ОСОБА_12 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, що за-знав останній у зв`язку з причиненням тілесних ушкоджень, внаслідок чого тривалий час пе-ребував на лікуванні у медичних закладах, переносячи біль та незручності. Крім того, без-сумнівно був порушений нормальний життєвий уклад потерпілого. Разом з тим, виходячи із вимог ст.23 ЦК України, слід враховувати не тільки тяжкість злочину, а й поведінку потерпі-лого, що фактично спровокувала нанесення тілесних ушкоджень, матеріальне становище об-винуваченої, а тому з урахуванням принципів розумності, виваженості, справедливості, суд приходить до висновку, що моральна шкода підлягає стягненню в сумі 30000 грн.
Також, на переконання суду, підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. При цьому суд враховує витрачений захисником час на підготовку і складання позовної заяви, кількість, тривалість і складність судових засідань у яких він приймав участь.
Оскільки цивільний позов заявлено до ОСОБА_11 і її батьків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , то, на підставі ст. 1179 ч.1 ЦК України, вищевказані суми підлягають стягненню з обвинуваченої.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Визнати винною ОСОБА_11 у вчинені злочину передбаченого ст.121 ч.1 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 03 (три) років позбавлення волі.
ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду, і строк відбування покарання рахувати з 18.12.2020 року.
Позовні вимоги департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (отримувач ГУК у Сумській області/Сумська обл./24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37970404, рахунок отримувача UA558999980314050544000018001, призначення платежу: Інші надходження») кошти в сумі 9674,72 грн., витрачені КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 .
Позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 30000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави (код класифікації доходів 24060300 "Інші надходження") 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 16 коп витрат за проведення експертизи (т.1 а.с.105, 110).
Речові докази по справі пневматичну рушницю «Quattro Trigger, mod.125 Magnium», коробка з кулями для пневматичної рушниці cal.177 4,5 мм в кількості 24 шт., що зберігаються в камері зберігання речових доказів Конотопського ВП ГУНП в Сумській області повернути власнику, знявши з них арешт (т.1 а.с.92, 94); рушник білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, що зберігається в камері зберігання речових доказів Конотопського ВП ГУНП в Сумській області знищити (т. 1 а.с.93).
Вирок може бути оскаржений в Сумський апеляційний суд через Конотопський міськрайсуд на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1
