-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 752/2605/13-ц
провадження № 61-1284св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Марфін Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: приватне підприємство «Ратмир Соло» (приватне підприємство «Свічколап трейдінг»), товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 24 грудня 2015 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Заришняк Г. М., Кулікової С. В. та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,
Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2012 року публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі -
ПАТ «Марфін Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватне підприємство «Ратмир Соло» (далі - ПП «Ратмир Соло») (приватне підприємство «Свічколап трейдінг» (далі - ПП «Свічколап трейдінг»)) та товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз» (далі - ТОВ «Феномен Солюшн»), про звернення стягнення
на майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 вересня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (далі -
ВАТ «Морський транспортний банк»), правонаступником якого за всіма правами та обов`язками з 12 листопада 2010 року є ПАТ «Марфін Банк»,
та ПП «Свічколап трейдінг» було укладено кредитний договір № 76/K, відповідно до умов якого ПП «свічко лап Трейдінг» отримало кредит у вигляді кредитної лінії з 27 вересня 2005 року з кінцевим терміном погашення
по 27 вересня 2010 року включно з лімітом заборгованості
1 500 000,00 дол. США для поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень, придбання нерухомого майна
зі сплатою за користування кредитними коштами 14,5 % річних за фактичний період користування від фактичної суми заборгованості за кредитом щомісяця та погашенням кредиту відповідно до графіку.
На забезпечення виконання за зазначеним кредитним договором 28 вересня 2005 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір
№ 655, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення м. Києва на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 01 грудня 2004 року
№ 2252-С/КІ. На час укладення договору іпотеки сторони визначали,
що вартість предмета іпотеки складає 851 729,00 грн, що за курсом валют Національного банку України (далі - НБУ) на час укладення цього договору складає 168 859,20 дол. США.
У зв`язку із невиконанням ПП «Свічколап трейдінг» своїх зобов`язань
за кредитним договором, порушенням строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, непогашенням неустойки, що була нарахована згідно умов кредитного договору, 16 грудня 2008 року банком було направлено на адресу ПП «Свічколап трейдінг» та його поручителя ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання № № 2160/04, 2163/04, проте зазначені вимоги
ВАТ «Морський транспортний банк» не були виконані ПП «Свічколап Трейдінг» та його поручителем.
Станом на 25 жовтня 2011 року заборгованість ПП «Свічколап трейдінг»
за кредитним договором становить 1 531 307,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті за курсом валют НБУ станом на 25 жовтня 2011 року становить 12 200 277,12 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 893 100,00 дол. США (7 123 097,67 грн); заборгованості за відсотками -
383 430,96 дол. США (3 058 130,31 грн); заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу - 243 730,34 дол. США (1 943 319,87 грн); заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків за використання кредиту - 11 045,40 дол. США (83 515,09 грн).
За таких обставин, ПАТ «Марфін Банк» просило звернути стягнення
на предмет іпотеки для задоволення вимог кредитора щодо погашення заборгованості за кредитним договором, розмір якої складає -
1 531 307 дол. США (12 200 277,12 грн), звернувши стягнення на належну
на праві власності ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 , вартість якої становить 851 729,00 грн.
Справа № 752/2605/13-ц неодноразово переглядалась судами апеляційної
та касаційної інстанцій.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ПП «Ратмир-Соло» за кредитним договором від 27 вересня 2010 року № 76/К по поверненню кредиту у розмірі 893 100 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня
2011 року становило 7 123 097,67 грн; несплачених відсотків -
383 430,96 дол. США (3 058 130,31 грн); нарахованої пені за несплату основного боргу - 243 730,34 дол. США (1 943 319,87 грн); нарахованої пені
за несплату відсотків за користування кредитом - 11 045,40 дол. США
(83 515,09 грн) на користь ПАТ «Марфін Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 вересня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В., зареєстрованого у реєстрі за № 655, яким є квартира
АДРЕСА_2 , загальною площею 149,4 кв. м; жилою площею 105,8 кв. м; кількість житлових кімнат: 4 (чотири),
що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення м. Києва на підставі наказу головного управління житлового забезпечення м. Києва від 01 грудня 2004 року № 2252-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації
та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 грудня
2004 року у реєстровій книзі № 392-125 під реєстровим № 43955, вартість якої на момент укладення договору складала 851 729,00 грн, що за курсом валют НБУ на момент укладення цього договору складала 168 859,20 дол. США, шляхом реалізації з прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмету іпотеки для його реалізації на стадії проведення виконавчих дій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПП «Свічколап трейдінг» порушено умови кредитного договору від 27 вересня 2005 року, внаслідок чого виникла заборгованість перед кредитором. Оскільки виконання основного зобов`язання за кредитним договором забезпечено укладеним між банком та ОСОБА_1 договором іпотеки від 28 вересня 2005 року, тому є правові підстави для задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.
Щодо заяви представника відповідача про нарахування позивачем суми боргу за кредитним договором №76/К з порушенням позовної давності, суд першої інстанції вважав, що вона залишається поза увагою суду, оскільки представник відповідача клопотання про застосування позовної давності при вирішенні заявленого спору суду не заявляв.
Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року змінено, зазначивши
в останньому реченні другого абзацу його резолютивної частини після слів «шляхом реалізації з прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмету іпотеки» замість «для його реалізації на стадії проведення виконавчих дій» слова «в розмірі 3 840 850,00 грн (три мільйони вісімсот сорок тисяч вісімсот п`ятдесят грн)».
У іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2017 року скасовано. Передано справу № 752/2605/13-ц
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року змінено та викладено резолютивну частину судового рішення у наступній редакції.
Позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ПП «Ратмир Соло» перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором від 27 вересня 2019 року № 76/К
по поверненню кредиту у розмірі 893 100,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 7 123 097,67 грн, нарахованої пені за несплату основного боргу у розмірі 9 460,01 дол. США (75 450,20 грн), нарахованої пені за несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 678,96 дол. США (5 415,18 грн), а всього:
903 238,97 дол. США (7 203 963,05 грн) на користь ПАТ «Марфін Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором
від 28 вересня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В., зареєстрованого у реєстрі за № 655, яким є квартира
АДРЕСА_2 , загальною площею 149,4 кв. м, жилою площею 105,8 кв. м, кількість житлових кімнат: 4 (чотири), що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва
на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення м. Києва від 01 грудня 2004 року № 2252-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 грудня 2004 року в реєстровій книзі № 392-125
під реєстровим № 43955, вартість якої на час укладення договору складала 851 729,00 грн, що за курсом валют НБУ на момент укладення цього договору складала 168 859,20 дол. США, шляхом реалізації з прилюдних торгів
з визначенням початкової ціни предмету іпотеки у розмірі 3 840 850,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 893 100,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 7 123 097,67 грн, оскільки факт невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором достовірно встановлений.
Разом із тим, суд першої інстанції звертаючи стягнення на предмет іпотеки заборгованість за відсотками у розмірі 383 430,96 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 3 058 130,31 грн; нарахованої пені за несплату основного боргу у розмірі 243 730,34 дол. США (1 943 319,87 грн); нарахованої пені за несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 11 045,40 дол. США (83 515,09 грн), як вважав суд апеляційної інстанції, не врахував того, що банком заборгованість
за відсотками у розмірі 383 430,96 дол. США (3 058 130,31 грн) не доведена,
а заборгованість зі сплати пені за несплату основного боргу та пені
за несплату відсотків за користування кредитом нарахована банком поза межами строку кредитування та дійшов передчасного висновку щодо стягнення зазначених сум.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважав, що заборгованість ПП «Ратмир Соло» за кредитним договором становить 903 238,97 дол. США, що станом на 25 жовтня 2011 року становить 7 203 963,05 грн, та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 893 100,00 дол. США
(7 123 097,67 грн), нарахованої пені за несплату основного боргу у розмірі
9 460,01 дол. США (75 450,20 грн), нарахованої пені за несплату відсотків
за користування кредитом у розмірі 678,96 дол. США (5 415,18 грн).
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й провадження у справі № 752/2605/13-ц закрити.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ПАТ «МТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови
у задоволенні позовних вимог банку та ухвалити нову постанову про задоволення позовним вимог ПАТ «МТБ Банк» у повному обсязі.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими й такими, що прийняті з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 вважала, що оскільки позивач відступив іншій особі, зокрема ТОВ «ФК «Проксима» права за кредитним договором та іпотечним договором, тому ПАТ «МТБ Банк» є неналежним позивачем, у зв`язку із чим провадження у справі № 752/2605/13-ц підлягає закриттю.
Також вважала, що факт відступлення позивачем права вимоги за кредитним та іпотечними договорами беззаперечно вказує на те, що ПАТ «МТБ Банк» використав своє право на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Зазначала, що у подальшому ТОВ «ФК «Проксима» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами нерезиденту України ТОВ «Феномен Солюшнз», яке здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки, що,
як вважала ОСОБА_1 , вказує на відсутність предмета позову у справі № 752/2605/13-ц та необхідність закриття провадження на підставі частини першої статті 377 та пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
ОСОБА_1 посилалась на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули клопотання її представника щодо застосування наслідків спливу позовної давності, яке було заявлено в усній формі, що підтверджується аудіо записом судового засідання.
Касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» мотивовано тим, що неврахування судом нарахованих банком відсотків та зменшення судом пені за несплату основного боргу та несплату процентів за кредитом є безпідставними
та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та сталої судової практики, що призвело, як вважало ПАТ «МТБ Банк», до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у частині розміру заборгованості ПП «Ратмир-Соло» перед ПАТ «МТБ Банк», у межах якої задоволено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року поновлено
ПАТ «МТБ Банк» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «МТБ Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та витребувано матеріали справи № 752/2605/13-ц із Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду від 24 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року справу № 752/2605/13-ц призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу № 752/2605/13-ц призначено до розгляду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк».
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «МТБ Банк»
на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 вересня 2005 року між ВАТ «Морський транспортний банк»
та ПП «Свічколап трейдінг» було укладено кредитний договір № 76/K про надання кредиту у вигляді кредитної лінії, відповідно до умов якого
ВАТ «Морський транспортний банк» зобов`язалося надати позичальникові кредитні кошти на строк від 27 вересня 2005 року до 27 вересня 2010 року включно з лімітом заборгованості 1 500 000,00 дол. США для поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень, придбання нерухомого майна зі сплатою за користування кредитними коштами 14,5 % річних за фактичний період користування
від фактичної суми заборгованості за кредитом щомісяця та погашенням кредиту відповідно до графіку. Позичальник мав право багаторазово отримувати кошти за кредитом і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував, встановленого у пункті 1.1. цього договору, ліміту. Видача коштів
за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід`ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у філії банку у м. Києві МФО 300829 (а. с. 6-13, т. 1).
ВАТ «Морський транспортний банк» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером від 28 вересня
2005 року № 23 про перерахування філіалом ВАТ «Морський транспортний банк» у м. Києві на рахунок ПП «Свічколап трейдінг» № НОМЕР_1 кредиту за кредитним договором від 27 вересня 2005 року № 76/К
у національній валюті 4 545 000,00 грн.
Для забезпечення виконання умов кредитного договору від 27 вересня
2005 року № 76/к, між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 28 вересня 2005 року було укладено іпотечний договір № 655
(а. с. 14-22, т. 1).
Предметом іпотечного договору є квартира
АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення м. Києва
на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення м. Києва від 01 грудня 2004 року № 2252-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 грудня 2004 року у реєстровій книзі № 392-125
під реєстровим № 43955.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємції від 29 березня 2011 року: юридичну особу ПП «Свічколап трейдінг» було зареєстровано 24 травня 2006 року, реєстраційний номер 10001210491, ідентифікаційний код 32420973; 05 лютого 2009 року державним реєстратором внесено зміни до установчих документів юридичної особи ПП «Свічколап трейдінг» щодо найменування приватного підприємства «Адонатєп» (далі - ПП «Адонатєп»); 18 травня
2009 року вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів
ПП «Адонатєп» щодо найменування юридичної особи ПП «Ратмир-Соло».
Внаслідок неналежного виконання ПП «Свічколап трейдінг» зазначеного кредитного зобов`язання станом на 25 жовтня 2011 року підприємство має заборгованість по погашенню кредиту та сплаті відсотків у розмірі
1 276 530,96 дол. США, з підстав порушення строків виконання зобов`язання за кредитним договором, щодо погашення кредиту та сплаті відсотків
за користування кредитом нараховано пеню у розмірі 2 019 049,15 грн. Заборгованість складається із: непогашеного тіла кредиту -
893 100,00 дол. США (7 123 097,57 грн); несплачених відсотків -
383 430,96 дол. США (3 058 130,31 грн); нарахованої пені за несплату основного боргу - 243 730,34 дол. США (1 943 319,87 грн); нарахованої пені
за несплату відсотків за користування кредитом - 11 045,40 дол. США (83 515,09 грн) (а. с. 53, 54, т. 1).
В іпотечному договорі, укладеному 28 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», сторони обумовили, що:
іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника,
що випливають із кредитного договору від 27 вересня 2005 року № 76/К, згідно з яким іпотекодержатель зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000, 00 дол. США
від 27 вересня 2005 року і терміном погашення до 27 вересня 2010 року включно зі сплатою 14,5 % річних за фактичний період користування кредитом (пункт 1.2.);
у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме квартиру, загальною площею 149,4 кв. м,
яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 (пункт 1.6.);
предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності подружжя, тому цей договір, на виконання вимог частини другої статті 369 ЦК України та частини третьої статті 65 СК України, вчиняється за згодою чоловіка іпотекодавця - ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. 28 вересня 2005 року
за реєстровим № 654 (пункт 1.11.11.);
іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (пункт 2.1.8.1.);
у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі,
що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, комісії, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог (пункт 2.1.10.);
звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання, або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.2.);
у разі порушення позичальником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику і іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень.
В цьому документі зазначається стислий зміст порушень зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору (пункт 4.4.);
реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено даним договором та законодавством чинним на момент реалізації предмету іпотеки. Початкова ціна предмету іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, визначеному п.1.10 даного договору, або
за вимогою іпотекодержателя визначається незалежними суб`єктами оціночної діяльності, призначеними іпотекодержателем (пункт 4.4.4.1.).
16 грудня 2008 року ВАТ «Морський транспортний банк» на адресу
ПП «Свічколап трейдінг» було направлено повідомлення про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором від 27 вересня
2005 року № 76/К та повідомлено про необхідність у термін не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення, погасити прострочену заборгованість, а у разі несплати, повідомляють про звернення до суду
з позовом щодо розірвання кредитного договору та дострокового повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій у порядку, передбаченому пунктами 3.2.5, 3.3.5 цього договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, за умов, передбачених пунктом 3.3.2. цього договору (а. с. 23, т. 1).
Підпунктами 3.2.2, 3.2.3., 3.2.5. кредитного договору визначено,
що позичальник зобов`язаний сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до підпунктів 5.1., 5.2 цього договору; повернути кредит
у зазначений у підпункті 1.4 цього договору термін, при цьому ліміт кредитної лінії зменшується відповідно до графіку; сплатити банку комісії відповідно
до підпункту 5.7. цього договору.
За користування кредитом у період з дати виникнення заборгованості
на позичкових рахунках до дати погашення кредиту згідно підпунктів
1.3., 1.6, 3.2.3 цього договору позичальник сплачує відсотки в розмірі, відповідно до підпункту 1.1. цього договору, відсотки нараховуються
за фактичний період користування коштами за кредитом на фактичну суму заборгованості за кредитом і сплачуються позичальником щомісяця
у відповідних валютах заборгованості за кредитом на рахунки, вказані
у підпункті 3.1.1 цього договору банку від 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а у разі дострокового повного погашення заборгованості - в день фактичного погашення кредиту. Після закінчення терміну кредитування, передбаченого в підпункті 1.1. цього договору, відсотки, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує щомісяця від 26 числа до останнього дня поточного місяця і в день фактичного повного погашення кредиту. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими (підпункти 5.1, 5.2. кредитного договору).
Відсотки за користування кредитом нараховуються банком 25 числа кожного місяця фактичного періоду користування кредитом, в день повного (дострокового або із простроченням) погашення кредиту та в день, передбачений для повного погашення кредиту відповідно до підпункту 1.4. цього договору, за період від дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) до 24 числа поточного місяця включно/дати повного погашення кредиту (не включаючи день повного погашення)/дати, передбаченої для повного погашення кредиту відповідно до підпункту 1.4. договору (підпункт 5.6. кредитного договору).
Відповідно до підпункту 6.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених підпунктами 3.2.2, 5.1, 5.2 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених підпунктами 1.4., 3.2.3, 3.3.2 цього договору, комісії, передбаченої підпунктами 3.2.5, 5.7 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої підпунктами 6.1, 6.2, 6.3 цього договору здійснюється протягом трьох років від дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане позичальником (підпункт 6.4 кредитного договору).
Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків
за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені та штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 3 роки (підпункт 6.7. кредитного договору).
Договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (підпункт 7.1. кредитного договору).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк» не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента
та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності
та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які
є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або
не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановивши, що позичальником не виконано належним чином взятих
на себе за кредитним договором зобов`язань, що призвело до утворення заборгованості та з урахуванням того, що належне виконання боржником кредитних зобов`язань було забезпечено іпотекою, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 893 100,00 доларів США (7 123 097,67 грн).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти
за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно
з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою
статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Відповідно до статей 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за відсотками та ухвалюючи в цій частині нову постанову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що 16 грудня 2008 року ВАТ «Морський транспортний банк» на адресу ПП «Свічколап трейдінг» було направлено повідомлення про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором від 27 вересня 2005 року № 76/К та повідомлено про необхідність у термін не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість, а у разі несплати, повідомлялося про звернення до суду з позовом щодо розірвання кредитного договору
та дострокового повернення кредиту, відсотків та штрафних санкцій
у порядку, передбаченому пунктами 3.2.5, 3.3.5 цього договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно за умов, передбачених пунктом 3.3.2. цього договору та ураховуючи те, що згідно умов кредитного договору боржник зобов`язувався повернути одержані кредитні кошти
не пізніше 27 вересня 2010 року, обґрунтовано вважав, що зазначена вимога банку не може свідчити про зміну строку кредитування, оскільки відсутні належні та допустимі докази отримання її боржником, не містить вимоги про сплату всієї суми кредиту, а містить лише вимогу про сплату простроченої заборгованості, у зв`язку із чим банк мав право на нарахування відсотків
за кредитом у межах строку кредитування, зокрема до 27 вересня 2010 року.
Разом із тим, встановивши, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем станом на 25 жовтня 2011 року, не містить строку за який нараховано суму заборгованості за відсотками у розмірі 383 430,96 доларів США (3 058 130,31 грн) та ураховуючи те, що належного розрахунку заборгованості за відсотками на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не було надано, що позбавило можливості суд апеляційної інстанції встановити та вирахувати розмір заборгованості за відсотками у межах строку кредитування, зокрема до 27 вересня 2010 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 383 430,96 дол. США (3 058 130,31 грн).
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині сум, нарахованих пені
за несплату основного боргу та пені за несплату відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції, встановивши, що пеня за несплату основного боргу у розмірі 243 730,34 дол. США (1 943 319,87 грн) нарахована позивачем за період з 01 вересня 2008 року по 24 жовтня 2011 року, а пеня за несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 11 045,40 дол. США (83 515,09 грн) нарахована за період з 01 травня 2006 року по 24 жовтня
2011 року, тобто, поза межами строку кредитування, дійшов правильного висновку, що підлягають стягненню суми, нарахованих пені за несплату основного боргу та пені за несплату відсотків за користування кредитом
у межах строку кредитування, зокрема до 27 вересня 2010 року, у розмірі 9 640,01 доларів США та 678,96 доларів США.
Згідно із частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається
у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги
за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк
та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмету іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його
в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню
з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, наявність правових підстав у іпотекодержателя вимагати звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру у зв`язку із невиконанням боржником грошового зобов`язання, яке було забезпечено іпотекою,
та ураховуючи те, що можливість звернення стягнення на іпотечне майно
за рішенням суду передбачена Законом України «Про іпотеку»
та положеннями договору іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом реалізації з прилюдних торгів
з визначенням початкової ціни предмета іпотеки у розмірі 3 840 850,00 грн.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ПАТ «МТБ Банк» не має правових підстав щодо звернення до суду з цим позовом, оскільки відступив право вимоги за спірними договорами ТОВ «Феномен Солюшнз»,
є необґрунтованими, оскільки договір відступлення прав вимоги
від 21 вересня 2018 року за іпотечним договором було розірвано, про що
до реєстру речових прав на нерухоме майно була занесена відповідна інформація та згідно інформації із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки станом на 10 червня 2020 року, іпотекодержателем за іпотечним договором від 28 вересня 2005 року
є ПАТ «МТБ Банк».
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що судом до спірних правовідносин не було застосовано наслідки спливу позовної давності
є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів усного заявлення її представником відповідного клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції, а також відсутні належні та допустимі докази подання письмового клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідне клопотання було подано ОСОБА_1 лише в суді апеляційної інстанції, під час перегляду цієї справи, проте таке клопотання може бути подане до суду апеляційної інстанції та прийняте ним лише
у випадку, якщо судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення,
а відповідач не був повідомлений про місце і час розгляду справи у суді першої інстанції.
Доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться
до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки
та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції
від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру
до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок
та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили
в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року
у нескасованій частині після апеляційного перегляду та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
скопійовано
-
скопійовано
-
