ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 5017/2833/2012
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: головуючого судді - Огородніка К.М., суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ОСОБА_1 , адвоката Щукіна О.С.,
Офісу Генерального прокурора - Міхеда О.В.,
Фонду державного майна України - Євича О.П.,
трудового колективу ДП "Одеський СНД і ПКІ" - Дунаєвського В.І., Алексєєвої Т.О., Романової А.О.,
інвестора ОСОБА_2 - Павлової Г.А.,
за участю керуючого санацією Дарієнка В.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020
у справі № 5017/2833/2012
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (замінено на правонаступника - Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси)
до боржника Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут"
про визнання боржника банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Процесуальний рух справи
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (далі - Державне підприємство, боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2012 визнано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси кредитором Державного підприємства з грошовими вимогами до боржника на суму 575181,96 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Фоменко М.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2013 відкрито процедуру санації Державного підприємства, керуючим санацією Державного підприємства призначено керівника підприємства Дунаєвського В.І., якого зобов`язано в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 6 - ти місячний строк подати господарському суду на затвердження план санації, попередньо погоджений з органом уповноваженим управляти державним майном.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2016 затверджено План санації Державного підприємства, який був схвалений зборами кредиторів (протокол від 18.08.2015) та погоджений 14.01.2016 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 призначено керуючим санацією Державного підприємства арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
До Господарського суду Одеської області від громадянина ОСОБА_1 , громадянина ОСОБА_2 та Фонду державного майна України надійшли заяви про припинення/закриття провадження у справі № 5017/2833/2012 з посиланням на частину п`яту статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки Фондом державного майна України прийнято рішення (наказ від 03.12.2019 № 1228) про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства.
25.02.2020 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Фонду державного майна України про зупинення розгляду клопотання Фонду державного майна України та заяв інших учасників у справі про закриття справи №5017/2833/2012, яке обґрунтовано тим, що закриття провадження у справі про банкрутство унеможливить повернення державного майна, яке, на думку заявника, незаконно вибуло із володіння боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 залучено учасником провадження у справі - ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2020, серед іншого:
- у задоволенні клопотань Фонду державного майна України про зупинення розгляду клопотання Фонду державного майна України та клопотань інших учасників у справі про закриття справи - відмовлено;
- заяви громадянина ОСОБА_1 про припинення провадження у справі №5017/2833/2012, заяву громадянина ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та Фонду державного майна України про припинення провадження у справі - задоволено;
- провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до боржника Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" за участю прокурора м. Одеси, Фонду державного майна України, громадянина ОСОБА_1 , інвесторів ТзОВ "Енергоімпекс", громадянина ОСОБА_2 - припинено.
Обґрунтування прийнятої місцевим господарським судом ухвали
Згідно п. 1.1. статуту Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (в редакції від 14.12.2007), підприємство є юридичною особою, заснованою на державній власності, входить до сфери управління Міністерства промислової політики України. 07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", згідно якого провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Відмовляючи у задоволенні клопотання Фонду державного майна України про зупинення розгляду заяви Фонду державного майна України та заяв інших учасників у справі про закриття справи № 5017/2833/2012, суд зазначив, що положення частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містять підстав для відстрочення застосування вказаної норми, суд також зазначив, що судовий захист порушеного права юридичної особи не обмежується лише розглядом справи про її банкрутство.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Фонд державного майна України звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 скасувати повністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у справі № 5017/2833/2012 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Одеської області.
Обґрунтування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення
Ухваливши судове рішення, про припинення провадження у справі №5017/2833/2012 із посиланням на Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", до завершення вирішення питання про повернення нерухомого майна: нежитлового приміщення № 503 другого поверху площею 515,4кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; нерухомого майна дослідної станції інституту загальною площею 1690,1 кв.м, яке розміщено за адресою: АДРЕСА_2 , у державну власність, місцевий господарський суд не захистив права боржника та Держави України в особі Фонду державного майна України за наявності у нього усіх правомірних очікувань щодо розгляду позовних заяв, у тому числі продовж розумного строку.
У зв`язку з чим, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 скасовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Громадянин ОСОБА_1 (скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник вважає, що висновок апеляційного господарського суду про обов`язковість збереження процедури банкрутства до моменту завершення розгляду вимог, що були подані до боржника, не ґрунтується на приписах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та Господарського процесуального кодексу України і є фактично та юридично безпідставним, оскільки припинення провадження у справі №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства не призведе до унеможливлення повернення державного майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності; судовий захист порушеного права юридичної особи не обмежується лише розглядом справи про її банкрутство.
На підтвердження свої позиції скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 5/31-Б-09; від 03.12.2019 у справі № 15/76-6-43/624-6, від 20.06.2019 у справі № 910/3406/18; від 16.01.2019 у справі №905/338/15 та у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 10/110б, у яких Верховним Судом викладено правову позицію, що для прийняття рішення про припинення/закриття провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом, на підставі поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано частки акцій цього боржника, що перевищує 50% акцій, та чинності (на час ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.
Позиція інших учасників у справі
Керуючий санацією Дарієнко В.Д. у відзиві заперечує проти доводів касаційної скарги, просить Верховний Суд відмовити в її задоволенні, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у справі №5017/2833/2012 - залишити без змін з наведених у відзиві підстав.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5017/2833/2012 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у справі № 5017/2833/2012 та призначив її розгляд в судовому засіданні на 04.11.2020.
В судовому засіданні 04.11.2020 Верховним Судом оголошено перерву у справі №5017/2833/2012 з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 до 25.11.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2020 справу № 5017/2833/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 передано на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 ГПК України через необхідність вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від правових позицій щодо підстав для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з рішенням про приватизацію боржника та з метою дотримання Судом єдності правових позицій.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5017/2833/2012 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Пєсков В.Г. Катеринчук Л. Й., Жуков С.В., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020.
У зв`язку з обранням судді Катеринчук Л.Й. до Великої Палати Верховного Суду згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 та перебуванням судді Банаська О.О. на лікарняному, розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 07.12.2020 року № 29.3-02/3297 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5017/2833/2012.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5017/2833/2012 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020.
У зв`язку перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному, розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 09.12.2020 № 29.3-02/3504 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №5017/2833/2012.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5017/2833/2012 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Жуков С.В., Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020.
Після виходу із лікарняного суддів Банаська О.О., Пєскова В.Г. розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 13.01.2021 № 29.3-02/42 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №5017/2833/2012.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5017/2833/2012 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Жуков С.В., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої 1 статті 310, частини другої статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до частини 3 Прикінцевих та перехідних положень якого, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до пункту 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвала про порушення справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства була прийнята 02.10.2012, постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято не було, справа перебуває на стадії санації.
Враховуючи перехідні та прикінцеві положення Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, в даному випадку застосуванню підлягає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.
Предметом даного судового розгляду є заяви громадянина ОСОБА_1 , громадянина ОСОБА_2 та Фонду державного майна України про припинення/закриття провадження у справі № 5017/2833/2012 з посиланням на частину п`яту статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки Фондом державного майна України прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства.
Місцевий господарський суд задовольнив клопотання громадянина ОСОБА_1 , громадянина ОСОБА_2 та Фонду державного майна України та припинив провадження у справу про банкрутство, погодившись із доводами заявника про те, що до боржника, як державного підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію (наказ Фондом державного майна України від 03.12.2019 №1228), підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 12 Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка є імперативною та містить пряму вказівку на процесуальну дію, яка має бути вчинена судом при наявності визначених обставин.
Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком місцевого господарського суду та наголосив на тому, що припинення провадження у справі №5017/2833/2012 із посиланням на частину п`яту статті 12 Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" до завершення вирішення питання про повернення нерухомого майна у державну власність, позбавляє боржника та державу Україну в особі Фонду державного майна України права на захист за наявності усіх правомірних очікувань щодо розгляду позовних заяв, у тому числі продовж розумного строку.
Із наведеного вбачається, що при касаційному перегляді цієї справ належить перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій положень частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та встановити наявність чи відсутність підстав для закриття/припинення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду при вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з рішенням про приватизацію боржника у пунктах 9.4.- 9.7. постанови від 12.11.2019 у справі № 10/110б дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 18.01.2018 №2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Отже, враховуючи наведений порядок нормотворення, що відбувся у зв`язку з внесенням змін до Закону про банкрутство, суд дійшов висновку, що положення пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство не є самостійною підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки зазначений розділ доповнений цим пунктом згідно з пунктом 10 розділу V "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою реалізації норми частини п`ятої статті 12 цього закону.
А тому норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про банкрутство та є окремою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні пункту 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом на підставі поданих сторонами доказів у справі обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано акцій (часток) цього боржника, що перевищує 50%, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.
Винятком з цього правила є боржники, що ліквідуються за рішенням власника.
Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду доходить висновків, що положення частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є безумовними та не ставлять обов`язковість припинення провадження у справі про банкрутство в залежність від наявності будь-яких умов.
Для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є лише встановлення судом, на підставі поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано акцій (частки) цього боржника, що перевищує 50%, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого Фондом державного майна України стосовно боржника рішення про приватизацію.
Господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи №5017/2833/2012 встановлено, що Фондом державного майна України прийнято рішення (наказ Фонду державного майна України від 03.12.2019 № 1228) про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".
Даний наказ опубліковано в офіційному виданні Фонду державного майна України "Відомості Приватизації" від 04.12.2019 № 49 (1277), копія якого містяться у матеріалах справи № 5017/2833/2012. Прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства не заперечується усіма учасниками даної справи № 5017/2833/2012.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наданого керуючим санацією статуту Державного підприємства (в редакції від 28.02.2020), п.1.1. статуту викладено наступним чином: Державне підприємство "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.
Ці обставини, а саме те, що на час прийняття Господарським судом Одеської області ухвали від 27.05.2020 у справі № 5017/2833/2012 боржник був унітарним державним підприємством, щодо якого прийнято та є чинним рішення про приватизацію, були встановлені за результатами дослідження та оцінки належних і допустимих доказів судами попередніх інстанцій.
Враховуючи наведене, за наявності доказів прийняття та чинності рішення про приватизацію Державного підприємства, керуючись імперативними приписами частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для закриття/припинення провадження у справі № 5017/2833/2012.
Натомість, скасовуючи ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 та направляючи справу для подальшого розгляду до Господарського суду Одеської області, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкових висновків про передчасність закриття/припинення провадження у справі про банкрутство.
За наявності прямої вказівки закону - частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", висновки апеляційного суду про неможливість припинення провадження у справі №5017/2833/2012 до завершення вирішення позову, який розглядається в межах справи про банкрутство, суд вважає помилковими, оскільки припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов`язків учасників справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, в межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.
Вказані висновки відповідають положеннями частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення/закриття провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий (в залежності від процедури - розпорядник майна (у випадку припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна), керуючий санацією, ліквідатор) мають виконувати свої повноваження до обрання/призначення керівника або органу управління боржника у визначеному установчими документами або законодавством порядку, а після обрання/призначення керівника або органу управління боржника - передати їм бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Щодо невірного зазначення судом першої інстанції в пункті 5 резолютивної частини ухвали номеру справи, а також невірного зазначення в абзаці 1 на сторінці 6 ухвали Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 слова "арбітражного керуючого", Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що наведене не призвело до прийняття неправильного судового рішення, не є підставою для зміни чи скасування вказаної ухвали, вказані помилки підлягають виправленню судом першої інстанції в порядку статті 243 ГПК України.
За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення суду має прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи, достовірно встановлених судом, тобто з`ясованих шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Ураховуючи викладене, судова палата дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає, оскільки скасувавши ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові не спростував висновків місцевого господарського суду та помилково допустив невірне застосування норм матеріального і процесуального права, що підтверджує обґрунтованість доводів касаційної скарги.
Оскільки судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції підставно та правомірно припинив провадження у цій справі на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", то відсутні підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.02.2020 у справі № 5/31-Б-09, від 03.12.2019 у справі № 15/76-6-43/624-6, від 20.06.2019 у справі №910/3406/18, від 16.01.2019 у справі № 905/338/15 та у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 10/1106.
Висновки про застосування норми права
Вимога частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо припинення (закриття) провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50% акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника, є імперативною, самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про банкрутство, не ставить обов`язковість припинення провадження у справі про банкрутство в залежність від наявності будь-яких умов, та є достатньою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство.
Для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація), необхідним і достатнім є лише встановлення судом, на підставі поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано більше ніж 50% акцій (часток) цього боржника, та чинності (на час ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого компетентним органом рішення про приватизацію боржника.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
В пункті 4 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням викладеного у цій постанові, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 та залишення в силі ухвали Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 у справі №5017/2833/2012.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у справі № 5017/2833/2012 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 у справі №5017/2833/2012 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Банасько О.О.
Білоус В.В.
Васьковський О.В.
Жуков С.В.
Пєсков В.Г.
Погребняк В.Я.
Ткаченко Н.Г.
