Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 740/3743/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації, третя особа: Начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович , у якому просив:
визнати дії Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо звільнення за статтею 38 Кодексу законів про працю України протиправними;
скасувати наказ про звільнення від 09 вересня 2016 року,
зобов`язати винести наказ про звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці);
стягнути виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 % посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця, вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2000,00 грн моральної шкоди.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 7727,28 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів).
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 1 1000,00 грн моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 року скасовано постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року в частині позовних вимог щодо звільнення позивача, скасування наказу від 09 вересня 2016 року, зобов`язання відповідача винести наказ про звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області; в іншій частині постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишено без змін.
На підставі протоколу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження від 08.07.2020 року дану справу передано на розгляд Носівського районного суду Чернігівської області.
31.07.2020 року ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області вказану справу передано Чернігівському окружному адміністративному суду для розгляду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня вручення ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску щодо позовних вимог, заявлених 18.10.2016 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити адміністративну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій відповідача в особі начальника Шевчуна О.М., пов`язаних зі звільненням начальника відділу праці ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком протиправними, скасування наказу відповідача № 81-ос від 09.09.2016 про звільнення начальника відділу праці ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09.09.2016, зобов`язання відповідача винести наказ про звільнення начальника відділу праці ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці з 09.09.2016 було залишено без руху ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року та надано позивачу 5-денний строк для усунення вказаних недоліків з дня вручення ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску щодо позовних вимог, заявлених 18.10.2016.
02.10.2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач надіслав заяву, у якій на підтвердження факту поважності причин пропуску строку звернення до суду 18.10.2016 року ОСОБА_1 вказав про наявність ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, якою скасовано ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2017, згідно якої позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій неправомірними, скасування наказу, стягнення грошових виплат та моральної шкоди залишено без розгляду. Крім того, позивач зазначає, що вказаною ухвалою Київський апеляційний адміністративний суд встановив, що висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем належних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, є помилковими.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначені доводи позивача, зважаючи на те, що Верховним Судом під час розгляду вказаної справи було встановлено отримання позивачем трудової книжки 12 вересня 2016 року, тому, саме з цієї дати обчислюється місячний строк звернення до суду. Таким чином, останній день звернення до суду з відповідним позовом є 13.10.2016 року.
Водночас, позивач звернувся 18 жовтня 2016 року з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо його звільнення, скасування наказу № 81-ос від 09 вересня 2016 року та зобов`язання відповідача винести наказ про його звільнення на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України, тобто, поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду.
Крім того, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом 18.10.2016 року, оскільки на момент прийняття відповідної ухвали не було встановлено дати отримання позивачем трудової книжки, та вказаною ухвалою, зокрема досліджувалось питання щодо строків звернення до суду з вимогами про стягнення грошових виплат. Лише постановою Верховного Суду від 25.06.2020 встановлена дата отримання позивачем трудової книжки - 12 вересня 2016 року.
Таким чином, позивачем не виконано вимоги ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року.
Згідно ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Встановлення адміністративним процесуальним законодавством часових меж реалізації особою її права на судове оскарження обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
В свою чергу слід зазначити, що підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом є виключно обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації нею свого права та підтверджені належним чином. Тобто такі обставини повинні виключати будь-яку практичну можливість особи бути обізнаною з існуванням певних фактів, щоб вона не повинна була і не могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів до певного моменту. Крім того, такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 9901/896/18.
Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 р. - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 12 січня 2021 року.
