Справа № 740/3743/16-а
Провадження № 2-а/740/7/17
УХВАЛА
іменем України
27 січня 2017 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого – судді Ковальової Т.Г.,
за участю секретаря – Кононяко С.А.,
позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача - Управління
соціального захисту населення Ніжинської райдержадміністрації - ОСОБА_2,
третьої особи без самостійних вимог на предмет спора –начальника Управління
соціального захисту населення Ніжинської райдержадміністрації - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмета спора - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації ОСОБА_3, про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення №81-ос від 09.09.2016, зобов*язання винести наказ про звільнення, стягнення грошових виплат та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просить поновити пропущений з поважних причин місячний строк звернення до суду, визнати дії відповідача, які пов’язані зі звільненням його за ст.38 КЗпП за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком протиправними, скасувати наказ №81-ос від 09.09.2016 про його звільнення за ст.38 КзПП України за власним бажанням у зв*язку з виходом на пенсію, зобов’язати відповідача винести наказ про звільнення його за п.6 ст.36 КЗпП України – відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці, стягнути з відповідача на його користь без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів: виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця за весь час виконання обов’язків; вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати; середній заробіток за час затримки розрахунку з 10 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку 06 жовтня 2016 року та моральну шкоду у розмірі 2 тисячі грн.
Посилаючись на ст.234 КЗпП України ОСОБА_1 просить поновити місячний строк звернення з позовом до суду як пропущений з поважних причин, в якості яких зазначає: по-перше, його негайне звернення після звільнення з приводу призначення пенсії, по-друге, його переконання в тому, що він має підстави для отримання вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, по-третє, вважає, що з метою позбавлення його можливості отримати вихідну допомогу, а в подальшому – і вищу пенсію керівництвом умисно зазначено у спірному наказі про його звільнення як підставу ст.38 КУпП України – з власним бажанням і по-четверте, маються істотні порушення відповідачем в особі керівника його трудових прав при винесенні наказу про його звільнення.
Вирішуючи питання стосовно поновлення місячного строку, позивач звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан протии Туреччини» (№22277/93 від 27.06.2000 п.59).
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив поновити місячний строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача - Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації – ОСОБА_2 та третя особа без самостійних вимог на предмет спора – начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської райдержадміністрації - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти поновлення місячного строку для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, пояснивши, що позивач не надав доказів існування поважних причин, які б перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися до суду, а його обґрунтування поважності причин є його власними очікуваннями, сподіваннями, припущеннями.
Заслухавши учасників процесу, проаналізувавши додані матеріали справи, суд дійшов висновку, що на підставі позовної заяви, доданих до неї матеріалів, пояснень позивача в суді відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, що згідно ст.100 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.
У судовому засіданні встановлено, що наказом Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації №81-со від 09.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу праці за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з 09.09.2016. Позивач в цей же день був ознайомлений з даним наказом та отримав трудову книжку, що він не заперечує
Таким чином, станом на 09 вересня 2016 року позивач дізнався про звільнення з посади.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, на яку посилається позивач, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
В судовому засіданні позивач зазначає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, проте не надає суду належних доказів. Cуд розглядає питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала заяву. Разом з тим, якщо особа, яка звернулася до суду, не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд визнає причини пропуску строку неповажними.
Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ільхан проти Туречинни» (параграф 59) безпідставне, оскільки регламентує порядок звернення до Європейського Суду і зазначає, що відповідно до п.1 ст.35 Конвенції про захист прав та основоположних свобод регламентує звернення до Європейського суду з прав людини можливо лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому, суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поряд з цим, суд вважає необхідним зазначити те, що строки, встановлені ст.99 КАС України не є абсолютними та можуть бути поновленими за наявності поважних причин їх пропуску. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Таких причин позивачем не зазначено, а вказані ним доводи в якості поважних причин суд не розцінює як поважні причини, а як власні очікування, сподівання, припущення позивача, нічим не обґрунтовані, немотивовані і не доведені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.99,100 КАС України, ст.233,234 КЗпП України, суд
постановив:
Адміністративний позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спора – начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації – ОСОБА_3, про поновлення строку звернення до суду залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом п*яти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя Ковальова Т.Г.
