ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/18421/19

адміністративне провадження № К/9901/23926/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»

про стягнення заборгованості 71 759 961,07 грн

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Епель О.В., суддів Степанюка А.Г., Черпіцької Л.Т.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» (далі також - ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 71 759 961,07 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не перерахував в належні строки кошти на відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що призвело до утворення заборгованості за Списком № 1 та за Списком № 2.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» задоволено, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача в цій справі заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 71 759 961,07 грн без визначення конкретного періоду її виникнення, підстав для нарахування відповідних сум відшкодування саме ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та, відповідно, для стягнення такої заборгованості саме з вказаного товариства.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в цьому випадку відсутні достатні правові підстави для стягнення з відповідача заявленої ГУ ПФУ у м. Києві в цій справі заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема пункт 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 19 лютого 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), чим порушив норми процесуального права, зокрема статті 79, 80 та частину першу статті 308 КАС України.

При цьому, скаржник вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції застосував пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, положення Інструкції № 21-1 та вищевказані процесуальні норми без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 804/5817/17 та від 13 вересня 2019 року у справі № 812/210/17, який полягає у тому що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Скаржник, вважаючи необґрунтованим оскаржуване судове рішення, зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правову позицію, відповідно до якої, при вирішенні справ цієї категорії суду належить перевірити підстави нарахування позивачем спірної заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за кожний період, по кожній особі окремо та наявність саме у відповідача обов`язку відшкодовувати такі витрати, що висловлена у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі №809/963/17.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 18 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №640/18421/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 січня 2021 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (код ЄДРПОУ 32785994) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На підставі пункту 6.4. Інструкції №21-1 позивач листами від 15 червня 2017 року № 34630/10, від 12 липня 2017 року № 39021/10, від 11 серпня 2017 року № 45713/10, від 14 вересня 2017 року № 52487/10, від 10 жовтня 2017 року № 57829/10, від 15 листопада 2017 року № 64250/10, від 14 листопада 2017 року № 71063/10, від 17 січня 2018 року № 2942/10, від 9 лютого 2018 року № 7577/10, від 16 березня 2018 року № 15347/10, від 13 квітня 2018 року № 20491/10, від 17 травня 2018 року № 3481/05, від 12 червня 2018 року № 18911/05, від 10 липня 2018 року № 36109/05, від 6 серпня 2018 року №53896/05, від 11 вересня 2018 року № 76113/05, від 4 жовтня 2018 року № 88050/05, від 9 листопада 2018 року № 108643/05, від 4 грудня 2018 № 125370/05, від 10 січня 2019 року № 5187/05, від 6 лютого 2019 року № 23728/05, від 14 березня 2019 року № 52383/05, від 9 квітня 2019 року № 76238/05, від 17 травня 2019 року № 104305/05, від 7 червня 2019 року № 123270/05, від 5 липня 2019 року № 146769/05, від 1 серпня 2019 року № 173369/05 направив відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з червня 2017 року по серпень 2019 року особам, які набули право на пільгову пенсію за період робити на ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та його філіалах.

Вказані розрахунки були направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією та отримані останнім, про що свідчать рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення.

У картці особового рахунку відповідача обліковується заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 44 511 879, 84 грн за Списком № 1 та в розмірі 27 248 081, 23 грн за Списком № 2.

Вважаючи, що відповідач зобов`язаний сплатити зазначену суму боргу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом № 1058-ІV та Інструкцією №21-1.

Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- пункт "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- пункти "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б-з» частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №№1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, якою затверджена Інструкція.

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1788-ХІІ, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову вказав, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача в цій справі заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 71 759 961,07 грн без визначення конкретного періоду її виникнення, підстав для нарахування відповідних сум відшкодування саме ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та, відповідно, для стягнення такої заборгованості саме з вказаного товариства, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Так, зі змісту рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року вбачається, що судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі пункту 6.4. Інструкції №21-1 позивач направив відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за період з червня 2017 року по серпень 2019 року особам, які набули право на пільгову пенсію за період робити на ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та його філіалах.

Також судом першої інстанції встановлено, що у картці особового рахунку відповідача обліковується заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 44 511 879, 84 грн за Списком № 1 та в розмірі 27 248 081, 23 грн за Списком № 2.

Тобто, судом першої інстанції із направлених відповідачу розрахунків та картки особового рахунку було встановлено суму заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, підстави для нарахування відповідних сум відшкодування саме ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», а саме розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ особам, які набули право на пільгову пенсію на ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та його філіалах, та вказано відповідні періоди такого нарахування - з червня 2017 року по серпень 2019 року, а тому висновки суду апеляційної інстанції про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи є безпідставними.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій були направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією та отримані останнім у період з червня 2017 року по серпень 2019 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення.

Крім того, під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій відповідач не визначив та не зазначив, які особи в нього не працювали, в кого невірно визначено стаж, які помилки містять розрахунки тощо.

Враховуючи викладене вище, правильними є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та положення Інструкції №21-1 без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 804/5817/17 та від 13 вересня 2019 року у справі № 812/210/17, який полягає у тому що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на недоліки в оформленні відповідних розрахунків, оскільки наявність формальних недоліків в оформленні таких розрахунків не спростовує наявність у підприємства фактичної заборгованості зі сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та обов`язку їх відшкодування.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/612/17 та від 9 липня 2020 року у справі № 804/1424/17.

Також, колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 809/963/17, оскільки спір у цій справі стосувався відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії особі, якій така пенсія була призначена на підставі рішення суду, яке в наступному було скасовано рішенням суду апеляційної інстанції, а отримані відповідачем у тій справі розрахунки містили різні періоди відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Висновки суду першої інстанції у цій справі жодним чином не суперечать вказаній вище постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 809/963/17.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 17 лютого 2020 року зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи не враховано практику суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, про що було зазначено вище, та скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснив відшкодування позивачу сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до Закону № 1788-ХІІ у розмірі 44 511 879, 84 грн по Списку №1 та у розмірі 27 248 081, 23 грн по Списку №2, а тому вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із чим суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції було скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року необхідно скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року - залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа