Справа № 755/6927/18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" липня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді САВЛУК Т.В.,
за участю секретаря Бурячек О.В.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_1 , адвокат Мартинюк Є.В.,
представник відповідача - адвокат Варвась Д.О.,
третя особа - не з`явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщення Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами: «Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №1 без заставної від 20 серпня 2010 року за реєстровим № 4055 укладеного між ПАТ «АТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 113,6 кв.м., житловою площею 65,50 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 і яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності від 11 січня 2018 року в розмірі 3 636 000 грн.
Вартість реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» за кредитним договором №12Ф/07 від 24 січня 2007 року в розмірі 759 030,86 доларів США та 21 413 787,95 грн. з яких заборгованість за кредитом прострочена - 289 194,70 доларів США, заборгованість по кредиту - 9 149 091,42 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 12 190 746,53 грн., штраф за неналежне виконання п.п. 3.3.1-3.3.13 Договору іпотеки - 73 950,00.»
18 травня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
21 червня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про задоволення заяви позивача про забезпечення доказів.
Зобов`язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжну Альвіну Валеріївну надати суду належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо посвідчення Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , серія та номер: 572 від 03.06.2015 року, видавник: ОСОБА_14, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, де Покупцем виступає ОСОБА_2 .
20 вересня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу окреме доручення Компетентному суду Республіки Молдови у відповідності з умовами «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» проведення процесуальних дій відносно відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим зупинена провадження у цивільній справі.
30 січня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
19 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.
28 лютого 2020 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» подало відповідь на відзив, з викладенням своїх заперечень щодо позиції відповідача відносно правовідносин, які виникли між сторонами спору та обсягу повноважень відповідача, який виступає зобов`язальною стороною, будучи майновим поручителем.
10 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь на відзив, висловив свою позицію відносно взаємовідносин між сторонами спору, наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, який укладено з позичальником ОСОБА_3 , в тому числі щодо нарахування процентів за користування кредитом і штрафних санкцій після закінчення строку дії кредитного договору, що суперечать нормам чинного законодавства, на думку відповідача, за наведених обставин, які свідчать про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги позивача пред`явленні до майнового поручителя є безпідставними та не підлягають задоволенню.
04 червня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог з додатками, яка подана до суду представником позивача ОСОБА_1 19 липня 2018 року вх.№40023/1.
04 червня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснили, що 24 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 12-Ф/07, за умовами кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий кредит з урахуванням додаткових угод, 799 500,00 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2008 року у сумі 380 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року виходячи із 16 % річних, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2008 року виходячи із 18% річних.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки №2 без оформлення заставної від 20 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрований в реєстрі за номером 4055. За умовами п. 2.1.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки виступає нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2, житловою площею 65,50 кв. м., загальною площею 113,60 кв.м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .
09 грудня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалене рішення у цивільній справі №2-2712/12, яке було залишено в силі ухвалою ВССУ від 24 жовтня 2012 року, яким присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 316 500,03 доларів США та 435 536,47 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. Станом на 05 квітня 2018 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2012 року боржниками не виконано. В подальшому, внаслідок розгляду судових спорів, які ініційовані позичальником ОСОБА_3 , який одночасно виступав Іпотекодпавцем за договором Іпотеки, укладеним з Банком, ухвалене судове рішення про визнання недійсним договору іпотеки та внесено запис про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру іпотек відносно спірного предмету іпотеки.
15 червня 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. із заявою про відновлення запису про обтяження іпотеки з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, яке на дату звернення скасовано судом апеляційної інстанції, в порядку ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», оскільки відпала підстава виключення цього запису і нотаріус відновив запис про реєстрацію іпотеки та обтяження по квартирі АДРЕСА_3 . Однак, згідно відомостей, які внесені до Реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 12 грудня 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» стало відомо, що квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Для відновлення порушених прав, 22 червня 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором та з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку не виконання зазначених вимог, однак ця вимога залишена без належного реагування з боку відповідача, що спонукало позивача звернутись з цим позовом до суду.
Представник відповідача - адвокат Варвась Д.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, додатково пояснив, що відповідач не може виступати зобов`язальною стороно як майновий поручитель за Іпотечним договором, який укладено між Банком та Позичальником ОСОБА_3 , оскільки набув право власності на підставі договору купівлі-продажу з іншою особою, цей договір є чинним, сторонами договору та/або третіми особами в судовому порядку не оскаржувався. Крім того, позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, який не відповідає загальним норманам та стандартам, не має детального розрахунку всіх платежів за весь період дії кредитного договору, строк дії якого на даний час сплинув, в тому числі по сплаті тіла кредиту, нарахованих процентів та штрафних санкцій. Представник відповідача наголосив, що в розрізі даного спору є підстави для застосування строків позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи наявність судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника, яке ухвалене 09 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, а цей позов подано до суду 18 травня 2018 року, тобто після спливу загального строку позовної давності, свою позицію з цього питання представник доводить численними правовими позиціями Верховного суду, які наведено у відзиві на позов та письмових поясненнях.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про причини неявки суду не повідомив, не скористався правом з викладенням аргументів і міркувань на підтримку або заперечення позову.
Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 24 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк») та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 12-Ф/07, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 799 500,00 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 23 січня 2008 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 16,0% річних.
22 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк») та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №5 до кредитного договору №12-Ф/07 від 24 січня 2007 року відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: «Банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 799 500,00 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2008 року в розмірі 380 000,00 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом за період з 24 січня 2007 року по 21 серпня 2008 року виходячи із 16.0% річних, а з 22 серпня 2008 року по 22 грудня 2008 року виходячи з 18,0 % річних»
22 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк») та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №6 до кредитного договору №12-Ф/07 від 24 січня 2007 року відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: «Банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 799 500,00 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 20009 року в розмірі 380 000,00 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом за період з 24 січня 2007 року по 21 серпня 2008 року виходячи із 16.0% річних, а з 22 серпня 2008 року по 22 грудня 2009 року виходячи з 18,0 % річних»
В зобов`язання виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 серпня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки №2 без оформлення заставної, відповідно до якого ОСОБА_3 передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 65,50 кв.м., загальною площею 113,60 кв.м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .
Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 11 січня 2018 року, ринкова вартість трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , становить у розмірі 3 635 938,53 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визначається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігати негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права та обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).
Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Виходячи з положень частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 4 та 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
29 квітня 2011 року Дніпровського районного суду м. Києва ухвалене рішення у цивільній справі №2-85/2011, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №12-Ф/07 в сумі 314 888,29 доларів США та 118 335,33 грн., судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
17 листопада 2011 року Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_8 , в особі представника ОСОБА_9 . Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року залишено без змін.
17 жовтня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалене рішення про задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Євробанк» про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на майно, визнання договорів іпотеки недійсними.
Встановити як такий, що має юридичне значення, факт проживання однією сім`ю ОСОБА_10 та ОСОБА_3 з січня 2005 року до грудня 2013 року.
Визнати дійсним Договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_5 від 13 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_11 , з однієї сторони та ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , з іншої.
Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на наступне майно: грошові кошти, які перебувають на рахунках у Кредитній спілці «Добробут» за договором №ОД00-0036-Д від 09.02.2006 року, договором №ОД00-0041-Д від 27.11.2007 року та договором №ОД00-0042-Д від 27.11.2007 року; квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим №4046; квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим №4048; квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим №4050; квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 ; побутову техніку та інші предмети побуту.
Виділити ОСОБА_10 із спільної сумісної власності 1/2 частку майна, визнавши за нею право власності на наступне майно: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим №4046; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим №4048; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим №4050; квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 .
Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності 1/2 частку майна, визнавши за ним право власності на наступне майно: грошові кошти, які перебувають на рахунках у Кредитній спілці «Добробут» за договором №ОД00-0036-Д від 09.02.2006 року, договором №ОД00-0041-Д від 27.11.2007 року та договором №ОД00-0042-Д від 27.11.2007 року; побутову техніку та інші предмети побуту.
Визнати Договір іпотеки від 20 серпня 2009 року, укладений між ПАТ АБ «Украгзбанк» та ОСОБА_3 , посвідчений і зареєстрований 20.08.09 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа недійсним та внести запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру іпотек відносно іпотеки 8986550 від 20.08.2009 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_6 (контрольна сума 85915553ГО).
Внести запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна №8986161 від 20.08.2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_6 (контрольна сума 74Г7А08БАА).
Визнати Договір іпотеки №1 від 20 серпня 2009 року, укладений між ПАТ АБ «Украгзбанк» та ОСОБА_3 , посвідчений і зареєстрований 20.08.09 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа недійсним, та внести запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру іпотек відносно іпотеки 8986543 від 20.08.2009 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_7 (контрольна сума В049818Б78).
Внести запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна №8985890 від 20.08.2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_7 (контрольна сума 1813АДБ9Е9).
Визнати Договір іпотеки №2 від 20 серпня 2009 року, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , посвідчений і зареєстрований 20.08.09 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа недійсним та внести запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру іпотек відносно іпотеки 8986533 від 20.08.2009 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 (контрольна сума БЗД1849ГЕА).
Внести запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна №8985970 від 20.08.2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (контрольна сума ЕАВЕД98БГ9).
Визнати Договір іпотеки від 13 вересня 2011 року, укладений між ПАТ КБ «Євробанк» та ОСОБА_11 , посвідчений і зареєстрований 30.09.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа недійсним та внести запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру іпотек відносно іпотеки 11674144 від 30.09.2011 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
Внести запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна №11674161 від 30.09.2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .
17 травня 2016 року рішенням Апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсними договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсними договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна.
В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року залишено без змін.
Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Отже, ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обовязків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з позичальника кредитної заборгованості та впливає на можливість Банку звернути стягнення на іпотечне майно.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.
Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку», в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотеки. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Така правова позиція викладена в постанову Верховного суду України від 25 травня 2016 року по справі №6-2858цс15.
Публічне акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи позовні вимоги тим, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором.
На виконання вимог ухвали суду від 21 червня 2018 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. надано до суду завірену копію нотаріальної справи щодо посвідчення Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .
Як убачається з нотаріальної справи, 07 квітня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 укладено Договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Колодяжною А.В. зареєстрований в реєстрі за №409.
03 червня 2015 року між ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Колодяжною А.В. зареєстрований в реєстрі за №572.
Статтею 19 ЗУ «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом.
Відповідно до положень ст. 50 ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у разі закінчення будівництва, зміни або розірвання іпотечного договору банк вносить в установленому законом порядку зміни щодо обтяження нерухомості іпотекою.
Нотаріус за повідомленням банку накладає заборону на відчуження збудованої нерухомості, яка є предметом іпотеки, якщо це передбачено іпотечним договором.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно даних, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 03 червня 2015 року відомості про заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 , відсутні, так само як і відсутня інформація про реєстрацію нотаріусом договору іпотеки щодо спірного об`єкту нерухомого майна.
Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15, та постанові Великої палати Верховного суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.
За наведених обставин, суд вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_2 не є стороною кредитного договору, укладеного 24 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , не виступає фінансовим та майновим поручителем за цим договором, належне йому особисте майно, в іпотеку банку не передавав.
В той же час, право власності у відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна виникла на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 03 червня 2015 року, укладеного з фізичними особами - ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , при посвідчені договору приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. відомості про заборону відчуження у державному реєстрі були відсутні, тобто особа - набувач не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, доказів зворотного стороною позивача доведено не було, а, отже, іпотека не перейшла до нового власника.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 138).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).
При вирішенні даного спору суд не вбачає підстав для застосування до склавшися відносин строку позовної давності, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку з урахуванням обраного способу захисту.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України)
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України)
Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. ( ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 1054 ЦК України, ст. 1, 3, 19, 23 Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
С у д д я:
