П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 червня 2021 року місто Київ
справа № 755/6927/18
провадження № 22-ц/824/4948/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ПАТ АБ «Укргазбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 9 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Савлук Т.В.,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2018 року позивач ПАТ акціонерне товариство «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 24 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 12-Ф/07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит з урахуванням додаткових угод, в сумі 799500 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2008 року у сумі 380000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, виходячи із 16% річних, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2008 року, виходячи із 18% річних.
В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 2 без оформлення заставної від 20 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрований в реєстрі за номером 4055 Згідно з п.2.1.1 договору іпотеки предметом іпотеки виступає нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .
9 грудня 2012 року рішенням Дніпровського районного суду м.Києва, яке було залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 316500,03 доларів США та 435536,47 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справі в суді в сумі 120 грн.
Станом на 5 квітня 2018 року рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 9 грудня 2012 року не виконано.
На підставі рішення Приморського районного суду м.Києва від 17 жовтня 2014 року внесено запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна № 8986161 від 20 серпня 2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з визнанням недійсним договору іпотеки від 20 серпня 2009 року . Цю квартиру в порядку поділу майна подружжя передано ОСОБА_6
17 травня 2016 року Апеляційним судом м.Одеси прийнято рішення про скасування рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , ПАТ КБ «Євробанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іптеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна і ухвалено в цій частині новее рішщення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , ПАТ КБ «Євробанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іптеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна і ухвалено в цій частині новее рішення.
15 червня 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про поновлення у відповідності до ст.23 Закону України «Про іпотеку» запису про обтяження іпотеки з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотеки, який виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису, нотаріус відновив запис про реєстрацію іпотеки та обтяження по квартирі .
Із витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 рудня 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 3 червня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжно А.В.
ПАТ АБ «Укргазбанк» 22 червня 2017 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про виконання порушенного зобов`язання за кредитним договором та з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зазначеої вимог.
Станом на 25 січня 2018 року за позичальником рахується заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 289194,70 доларів США, заборгованості по простроченим процентам в сумі 469836,16 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 9149091,42 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 12190746,53 грн., штраф за неналежне виконання п.п.3.3.1-3.3.13 договору іпотеки в сумі 73950 грн., Всього 759030,86 доларів США та 21413787,95 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 9 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції, поновити АБ «Укргазбанк» строк позовної давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги банку.
В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального првава та порушенням норм процессуального права, наведені в рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи. Судом неправильно застосовано ст.23 Закону України «Про іпотеку». Стаття 17 Закону Україїни «Про іпотеку» визначає підстави припинення іпотеки, серед яких відсутня така підстава як відчуження переданного в іпотеку майна та/або вилучення з відповідних реєстрів запису про обтяження такого майна іпотекою.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» імперативно визначено у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Суд першої інстанції не врахував, що іпотека є дійсною для відповідача, оскільки її чинність визначається з дати внесення первинного запису до відповідних реєстрів та не пов`язується лише з фактом наявності таких записів протягом певного часового проміжку, що призвело до неправильного застосування ст.23 Закону України «Про іпотеку» та, як наслідок - до невідповідності наведених в оскаржуваному рішенні висновків дійсним обставинам справи ( судом зроблено помилковий висновок про відсутність факту збереження іпотеки у зв`язку з відсутністю відповідних записів про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухме майно).
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначив свої заперечення на ухвали суду першої інстанції, які окремо від рішення суду відповідно до положень ст.353 ЦПК України оскарженню не підлягають.
Ухвала від 4 червня 2020 року про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог та протокольна ухвала від 5 березня 2020 року про повернення додатків до відповіді АБ «Укргазбанк`на відзив на позовну заяву постановлені з грубим порушенням норм процесуального права.
Зокрема, посилається на те, що в поданій заяві від 19 липня 2018 року позивачем не змінювався предмет та підстави позову, а лише у прохальній частині заяви змінено номер договору іпотеки, та характеристику самого предмета іпотеки, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті заяви. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції не мав жодних правових підстав повернути додані до відповіді на відзив докази, оскільки відповідідь на відзив з доданими матеріалами подана в межах визначених судом строків для подання заяв по суті справи.
Не погоджуючи з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить змінити рішення Дніпровського районного суду м.Києва в частині обґрунтування підстав для відмови у позові, зазначити підставою відмови у позові припинення іпотеки внаслідок закінчення строку дії договору іпотеки № 2 від 20 серпня 2009 року. При ухваленні рішення судом залишені поза увагою інші обставини справи, на яких відповідач наголошував у заявах по суті, та які мають істотне значення для правильного і справедливого вирішення даної справи.
Суд не звернув уваги на те, що договір іпотеки не містить строку його дії, визначеного відповідно до вимог стст.251, 252 ЦК України, договір іпотеки є невід`ємною частиною кредитного договору, відповідно на нього поширюються усі умови останнього, які прямо не узгоджені у тексті договору іпотеки, а тому строк дії договору іпотеки закінчився 22 грудня 2010 року. Пунктом 6.4 кредитного договору визначено, що строк його продовжений до 22 грудня 2010 року. Відповідно до ст.17 Закону України «про іпотеку» іпотека припиняється у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, закінчення строку дії іпотечного договору. Припинення іпотеки виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник банку просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та зазначив, що оскільки договір іпотеки викладений у формі окремого, нотаріально посвідченого договору, не містить жодних положень про строк дії договору, то в силу п.7.1 зазначеного договору та ст.17 Закону України «Про іпотеку» даний договір діє до повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а тому підстав вважати, що іпотека припинена у зв`язку з закінченням строку дії іпотечного договору немає.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАБ АТ «Укргазбанк», ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки іпотека щодо спірної квартири припинаилася 22 грудня 2010 року; припинення іпотеки унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст.23 Закону України «Про іпотеку». Позивачем не доведено наявність обставин, які з об`єктивних і незалежних від нього підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, банк з позовом до позичальника звернувся 20 січня 2010 року, був обізнаний про порушення своїх прав з боку позичальника, позовна давність до вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки сплила 11 вересня 2012 року з урахуванням останнього платежу позичальника, а з даним позовом банк звернувся лише у травні 2018 року.
В судове засідання третя особа - ОСОБА_3 не з`явився двічі, повідомлення про дату, час і місце розгляду справи повернуто до суду без вручення, з відміткою поштового відділення про те, що адресат за вказаною адресою відсутній, що відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України дає підстави вважати, що особу повідомлено про розгляд справи. Зважаючи на зазначені обставини, суд відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи ОСОБА_3 .
Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Мартинюк Є.В. апеляційну скаргі підтримав і просив її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просив залишити без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Черевк С.А. апеляційну скаргу відповідача підтримав і просив її задовольнити, апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» просив залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного
Судом установлено, що 24 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 12-Ф/07, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 799500 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 23 січня 2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 16,0% річних.
22 серпня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 12-Ф/07 від 24 січня 2007 року, відповідно до якої п.1.1 викладено в наступній редакції: «банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 799500 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 21 серпня 2008 року, виходячи із 16,0% річних, а з 22 серпня 2008 року по 22 грудня 2008 року, виходячи із 18,0% річних.
22 грудня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 12-Ф/07 від 24 січня 2007 року, відповідно до якої п.1.1 викладено в наступній редакції: «Банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 799500 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2009 року в розмірі 380000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом за період з 24 січня 2007 року по 21 серпня 2008 року, виходячи із 16,0% річних, а з 22 серпня 2008 року по 22 грудня 2009 року, виходячи із 18,0% річних.
Додатковою угодою № 6 до кредитного договору № 12-Ф/07 від 24 січня 2007 року п.6.4 викладено в наступній редакції: «строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 22 грудня 2020 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 серпня 2009 року між ПАТ "АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 2 без оформлення заставної, відповідно до якої ОСОБА_3 передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 .
Цим договором забезпечені вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк», які випливають з кредитного договору № 12-Ф/07 від 24 січня 2007 року ( а також будь-якими додатковими угодами до нього) укладеного між іпотеко держателем та іпотекодавцем, за умови якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 22 грудня 2009 року повернути кредит урозмірі 380000 долрів США, сплатити проценти за користування кредитом.
29 квітня 2011 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалено рішення у цивільній справі № 2-85/2011, яким задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 12-Ф/07 в сумі 314888,29 доларів США та 118335 грн.33 коп., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
17 лиситопада 2011 року Апеляційним судом м.Києва постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_5 , рішення суду першої інстанції від 29 квітня 2011 року залишено без змін.
17 жовтня 2014 року Приморським районним судом м.Одеси ухвалене рішення про задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «Євробанк» про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на майно, визнання договорів іпотеки недійсними.
Цим рішенням, зокрема, встановлено, як такий, що має юридичне значення, факт проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з січня 2005 року до грудня 2013 року. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим № 4050. Виділено ОСОБА_6 із сіпльної сумісної власності Ѕ частину майна, визнавши за нею право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим № 4050. Визнано договір іпотеки № 2 від 20 серпня 2009 року, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , посвідчений і зареєстрований 20 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу недійсним і внесено запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру іпотек відносно іпотеки 8986533 від 20 серпня 2009 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Внесено запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна №8985970 від 20 серпня 2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
17 травня 2016 року рішенням Апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_7 , ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «Євробанк» про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майн і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог в цій частині.
В іншій частині рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2014 року залишено без змін.
Крім того, судом установлено, що 7 квітня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу квартири розташованої а адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрований в реєстрі №409.
3 червня 2015 року між ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрований в реєстрі №572.
Згідно даних, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 3 червня 2015 року відомості про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , відсутні, так само як і відсутня інформація про реєстрацію нотаріусом договору іпотеки щодо спірного об`єкту нерухомого майна.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки станом на 3 червня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , були відсутні, так само і відсутня інформація про реєстрацію нотаріусом договору іпотеки щодо спірного об`єкту нерухомого майна, тому особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування прав інших осіб чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від зареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Суд вважав доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, укладеного 24 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , не виступає фінансовим та майновим поручителем за цим договором, належне йому особисте майно в іпотеку банку не передавав. В той же час право власності у відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з фізичними особами ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , при посвідченні договору приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., відомості про заборону відчуження у державному реєстрі були відсутні, тобто особа набувач не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, доказів зворотного стороною позивача не надно, а отже іпотека не перейшла до нового власника.
При вирішенні данного спору суд не вбачав підстав для застосування до вимог банку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку з урахуванням обраного способу захисту.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону Ураїни «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 статті 3 цього Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами оговору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання бо неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інще не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цьгого Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється а підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідноз договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших речових прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За нормами ч.3 ст.3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у ч.2 ст.3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься відповідний запис.Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.
Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презупція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, якщо презумпція правомірності договору не спростована, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Відтак ухвалення судом рішенняпро недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чиним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Установлено, що 20 серпня 2009 року обтяжувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборона на нерухме майно на підставі договору іпотеки від 20 серпня 2009 року.
Запис про обтяження предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , був виключений на підставі рішення Примморського районного суду м.Одеси від 17 джовтня 2014 року, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року.
Виключення запису про реєстрацію обтяжень, що вчинено на підставі рішення, яке надалі було скасовано, не породжує, не змінює та не припиняє цивільні права та обов`язки сторін договору чи будь-яких третіх особ, що існували на момент прийняття рішення про виключення запису.
Встановивши факт переходу права власності на спірну квартиру до нового власника у період, коли за рішенням суду іпотечний договір було визнано недійсним, але згодом це судове рішення було скасовано, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що іпотека не перейшла до нового власника, яким є відповідач.
Оскільки виключення з Єдиного реєстру забор відчуження нерухомого майна та Державного реєстру іпотеки запису про заборону та відчуженн відбулося поза олею іпотеко держателя, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, підстав вважати ОСОБА_1 добросовісним набувачем спірної квартири немає. Відтак, врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/1 є помилковими.
Таким чином, зазначене дає підстави для висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про виключенняз Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на ОСОБА_1 відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, оскільки до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивач як іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки, але до його вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачем до ухвалення рішенням , спивла.
До таких висновків колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст.261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення права особи ( ст.261 ЦПК України).
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
У пункті 1.1 договору іпотеки сторони узгодили, що дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 12-Ф/07 від 24 січня 2007 року ( а також будь-якими додатковими угодами до нього) укладеного між іпотеко держателем та іпотекодавцем, за умови якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 22 грудня 2009 року повернути кредит урозмірі 380000 долрів США, сплатити проценти за користування кредитом.
Умовами укладеного кредитного договору, з урахуванням укладених додатквих угод, передбачено дату остаточного повернення кредиту - 22 грудня 2010 року.
У січні 2010 року ПАТ АБ «Укргазбанк» ,звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, тим самим змінив строк виконання основного зобов`язання. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29 квітня 2011 року, яким з ОСОБА_3 стягнуті грошові кошти набрало законної сили 18 листопада 2011 року.
Рішення суду про стягнення заборгованості до примусового виконання пред`явлено не було.
До суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося у травні 2018 року.
Отже, зважаючи на те, що позивачу було відомо про невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, тим самим змінивши строк виконання основного зобов`язання, та отримав рішення, яке набрало законної сили у у листопаді 2011 року, але не було звернуто до виконання, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся у травні 2018 рок, наявні підстави вважати, що банк пропустив строк позовної давності.
Позивачем не доведено поважність причин пропуску строку позовної давності, а навеені позивачем у клопотанні про поновлення строку обставини, зокрема, наявність рішення про стягнення заборговановасті, виконання якого можливе за рахунок іпотечного майна, розгляд Приморським районним судом м.Одеси справи за позовом ОСОБА_6 , яка оспорювала укладений ОСОБА_3 оговір іпотеки № 2 від 20 серпня 2009 року, е дають підстав вважати про неможливість іпотекодержателя реалізувати своє право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки .
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 . Про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Оскільки висновок суду першої інстанціє про відсутність підстав для задоволення позову є правильним, але такий висновк грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зміни його мотивувальної частни.
Посилання представника відповідача на те, що строк дії договору іпотеки закінчився, а тому наявні підстави вважати іпотеку припиненою, є безпідставними, оскільки, як убачається з кредитного договору, строк його дії - грудень 2010 року. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ( ч.4 ст.631 ЦК України. Оскільки зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором не виконано, підстави вважати іпотеку припиненою відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 9 липня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 10 червня 2021 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
