Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 755/6927/18
провадження № 61-11779св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 09 липня 2020 року, ухваленого у складі судді Савлук Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивувало тим, що 24 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 12-Ф/07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит з урахуванням додаткових угод, у сумі 799 500 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року зі сплатою процентів у розмірі 16 % річних,
а з 11 червня 2008 року по 22 грудня 2008 року - у сумі 380 000 доларів США зі сплатою процентів - 18 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором,
22 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 2 без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Заєць І. О., зареєстрований у реєстрі за номером 4055, предметом якого є нерухоме майно - квартира
АДРЕСА_1 .
09 грудня 2012 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, яке набрало законної сили згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено, солідарно стягнуто з
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 316 500,03 доларів США та 435 536,47 грн, судові витрати зі сплати державного мита у сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді
у сумі 120 грн. Станом на 05 квітня 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2012 року не виконано.
Позивач вказував, що на підставі рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 17 жовтня 2014 року, яким задоволено позов ОСОБА_6 , встановлено факт проживання однією сім`ю ОСОБА_6
з ОСОБА_2 , визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири, визнано спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 , яку в порядку поділу майна подружжя передано ОСОБА_6 ; визнано недійсним договір іпотеки від 20 серпня 2009 року; внесено запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна № 8986161 від 20 серпня 2009 року, яким накладено заборону на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з визнанням недійсним договору іпотеки від 20 серпня 2009 року.
17 травня 2016 року рішенням Апеляційного суду м. Одеси скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів іпотеки та вилучення з Державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині.
Банк вказував, що 15 червня 2016 року звернувся до приватного нотаріуса КМНО Войтовського В. С. про поновлення запису про обтяження іпотеки з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотеки, який виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису, згідно з приписами статті 23 Закону України «Про іпотеку». Приватний нотаріус відновив запис про реєстрацію іпотеки та обтяження квартири.
ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначало, що із витягу із Реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 грудня 2017 року йому стало відомо, що квартира
АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 03 червня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - ОМНО) Колодяжною А. В.
22 червня 2017 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором та з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зазначеної вимоги.
Станом на 25 січня 2018 року за позичальником ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 759 030,86 доларів США, яка складається із: прострочена заборгованість за кредитом - 289 194,70 доларів США, заборгованість за простроченими процентам - 469 836,16 доларів США та заборгованість у розмірі 21 413 787,95 грн, яка складається з: пені за несвоєчасне погашення кредиту - 9 149 091,42 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів - 12 190 746,53 грн, штрафу за неналежне виконання підпунктів 3.3.1-3.3.13 договору іпотеки - 73 950 грн.
ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд:
- звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1 без заставної від 20 серпня 2010 року за реєстровим № 4055, який укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_8 , а саме на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_7 ;
- встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності від 11 січня 2018 року, у розмірі
3 636 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки станом на 03 червня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , відсутні, так само і відсутня інформація про реєстрацію нотаріусом договору іпотеки щодо спірного об`єкта нерухомого майна, тому особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування прав інших осіб чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від зареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Суд вважав доведеним той факт, що ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, укладеного 24 січня 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , не виступає фінансовим та майновим поручителем за цим договором, належне йому особисте майно в іпотеку банку не передавав. У той же час право власності у відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з фізичними особами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , при посвідченні договору приватним нотаріусом ОМНО Колодяжною А. В. відомості про заборону відчуження у державному реєстрі були відсутні, тобто набувач не знав і не міг знати про існування таких прав чи обтяжень, доказів зворотного стороною позивача не надано, а отже, іпотека не перейшла до нового власника.
При вирішенні цього спору суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування до вимог банку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку з урахуванням обраного способу захисту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року постанови.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на ОСОБА_1 , відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», статусу іпотекодавця за іпотечним договором, оскільки до нього перейшло право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що позивач як іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки, але до його вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачем до ухвалення судом рішення. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов, оскільки встановив, що позивачу було відомо про невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.
У зв`язку з цим кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, тим самим змінивши строк виконання основного зобов`язання, та отримав рішення, яке набрало законної сили у листопаді 2011 року, але не було звернуто до виконання. З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся лише у травні 2018 року.
При цьому вказав, що позивач не довів поважність причин пропуску строку позовної давності. Наведені у клопотанні про поновлення строку обставини, зокрема наявність рішення про стягнення заборгованості, виконання якого можливе за рахунок іпотечного майна, розгляд Приморським районним судом м. Одеси справи за позовом ОСОБА_6 , яка оспорювала укладений ОСОБА_2 договір іпотеки від 20 серпня 2009 року № 2, не дають підстав вважати про неможливість іпотекодержателя реалізувати своє право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та ухвалити нове, рішення яким змінити підстави відмови у задоволенні позовних вимог.
У липні 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня
2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
19 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
22 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк», витребувано справу із Дніпровського районного суду міста Києва.
28 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано справу із Дніпровського районного суду міста Києва.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, тому дійшли помилкових висновків.
Стверджує, що згідно з вимогами частини п`ятої статті 3 та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку дії договору іпотеки. Суд апеляційної інстанції на це увагу не звернув, однак констатував факт закінчення строку дії договору іпотеки (абзац 88 оскаржуваної постанови).
Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/3146/17 (провадження
№ 12-15гс20), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19), від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20), від 04 грудня 2019 року у справі
№ 346/4531/16-ц (провадження № 14-528цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).
Касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам.
При цьому, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в тій частині, що банк пропустив строк на звернення до суду з цим позовом, а до моменту відчуження предмета іпотеки права банку були захищені в ефективний спосіб, банк вказав, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до обчислення строків позовної давності. Оскільки внаслідок відчуження предмета іпотеки, після ухвалення 17 жовтня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси рішення, банк подав позов про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років з моменту, коли йому стало відомо про особу, яка порушила права банку, тобто покупця ОСОБА_12 .
При цьому банк стверджує, що недобросовісна поведінка певних учасників спірних правовідносин, відчуження предмета іпотеки без згоди банку як іпотекодержателя дає підстави для поновлення позовної давності.
Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду
від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, банк вказує, що звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до нового (останнього) власника протягом трьох років з моменту, коли ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на іпотечне майно, тобто в межах строків, визначених статтею 257 ЦК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 910/29034/14, від 06 лютого
2020 року у справі № 916/2828/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19 (провадження
№ 12-40гс20).
Банк вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи можна вважати ефективним способом судового захисту, у розумінні статті 2 ЦПК України, в контексті вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, подання позову про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у ситуації, коли боржник за основним зобов`язанням та іпотекодавець - одна і та ж особа; застосування частини п`ятої статті 267 ЦК України в ситуації, коли обраний позивачем спосіб захисту з часом втратив свою ефективність з
не залежних від позивача причин.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ПАТ КБ «Укргазбанк» залишити без задоволення.
У серпні 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 січня 2007 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 12-Ф/07, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 799 500,00 доларів США на строк з 24 січня
2007 року по 23 січня 2008 року зі сплатою за користування кредитом 16,0 % річних.
22 серпня 2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 5 до кредитного договору від 24 січня 2007 року
№ 12-Ф/07, згідно з якою пункт 1.1 викладено у такій редакції: «банк надає позичальнику споживчий кредит у сумі 799 500 доларів США на строк
з 24 січня 2007 року по 21 серпня 2008 року, виходячи із 16,0 % річних, а
з 22 серпня 2008 року по 22 грудня 2008 року, виходячи із 18,0 % річних.
22 грудня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору від 24 січня
2007 року № 12-Ф/07, відповідно до якої пункт 1.1 викладено у такій редакції: «банк надає позичальнику споживчий кредит у сумі 799 500,00 доларів США на строк з 24 січня 2007 року по 10 червня 2008 року, а з
11 червня 2008 року по 22 грудня 2009 року у розмірі 380 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом за період з 24 січня 2007 року по 21 серпня 2008 року, виходячи із 16,0 % річних, а з 22 серпня 2008 року по 22 грудня 2009 року, виходячи із 18,0 % річних.
Додатковою угодою від 22 грудня 2008 року № 6 пункт 6.4 кредитного договору від 24 січня 2007 року викладено у такій редакції: «строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 22 грудня 2010 року (такий строк має бути більший ніж рік, за строк, на який видано кредит). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії цього договору на підставі зобов`язань, що лишились невиконаним на момент закінчення строку дії цього договору».
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 серпня 2009 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 2 без оформлення заставної, відповідно до якої ОСОБА_2 передав іпотекодержателю квартиру
АДРЕСА_1 .
Цим договором забезпечені вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк», які випливають з кредитного договору від 24 січня 2007 року № 12-Ф/07 (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умови якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 22 грудня 2009 року повернути кредит у розмірі 380 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1 договору іпотеки).
20 серпня 2009 року обтяжувач ПАТ АБ «Укргазбанк» вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 20 серпня 2009 року.
У січні 2010 року ПАТ АБ «Укргазбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
29 квітня 2011 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у цивільній справі № 12-85/2011, яке ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року залишено без змін, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором
№ 2-Ф/07 у сумі 314 888,29 доларів США та 118 335,33 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2011 року до примусового виконання не пред`явлено.
17 жовтня 2014 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи:
ОСОБА_13 , ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «Євробанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання права власності на майно, визнання договорів іпотеки недійсними.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року, зокрема, встановлено як такий, що має юридичне значення, факт проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з січня
2005 року до грудня 2013 року; визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим № 4050; виділено ОСОБА_6 зі спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини майна, визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та придбана за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2009 року, за реєстровим № 4050; визнано договір іпотеки від 20 серпня 2009 року № 2, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений і зареєстрований 20 серпня 2009 року приватним нотаріусом КМНО недійсним і внесено запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру іпотек № 8986533 від 20 серпня 2009 року, щодо квартири АДРЕСА_1 ; внесено запис про скасування державної реєстрації прав до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо державної реєстрації обтяження об`єктів нерухомого майна № 8985970 від 20 серпня 2009 року, яким накладено заборону відчуження на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року запис про обтяження предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , виключений.
Згідно з відомостями, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 03 червня 2015 року відомості про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , відсутні, так само як і відсутня інформація про реєстрацію нотаріусом договору іпотеки щодо спірного об`єкта нерухомого майна.
07 квітня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО, зареєстрований у реєстрі за № 409.
03 червня 2015 року між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Колодяжною А. В., зареєстрований у реєстрі за № 572.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_13 , ПАТ АБ «Укргазбанк»,
ПАТ КБ «Євробанк» про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів іпотеки та вилучення з державного реєстру прав на нерухоме майно номерів запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майно і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог у цій частині.
В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 17 жовтня 2014 року залишено без змін.
У травні 2018 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності до вимог банку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають, оскільки висновки судів по суті справи частково зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня
2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення (пункти 9.11, 9.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року, зокрема в частині вимог про визнання недійсним договору іпотеки та вилучення з Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про іпотеку і скасування та вилучення записів про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна. При цьому кінцевим набувачем спірного майна став ОСОБА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу.
У постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції, який змінив мотиви відмови суду першої інстанції, про те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису і це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, -
не відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс), оскільки свої висновки суд апеляційної інстанції зробив без врахування наявності чи відсутності обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Щодо конкретного способу захисту цивільного права
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня
2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня
2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Виходячи з обставин цієї справи, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право порушене, належним способом захисту буде звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя.
Тому Верховний Суд вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам касаційної скарги банку щодо застосування строків позовної давності.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 були аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку.
При цьому колегія суддів звертає увагу заявника, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» не містить такої підстави припинення іпотеки як відмова у задоволенні позову про стягнення іпотеки у зв`язку із застосуванням позовної давності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, тому мотивувальні частини судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
