Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 р. Справа № 480/2417/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 (суддя О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/2417/19
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор"
про визнання дій та бездіяльності протиправними,зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор", в якому просив:
-визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними;
-зобов`язати Державну установу "Сумський слідчий ізолятор" негайно отримати свідоцтво ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в Ковпаківському РАГСі;
-стягнути суму компенсації в якості моральної шкоди.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відзиву на вказану апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Учасники справи взяли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, просив відмовити в її задоволенні скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, щ що ОСОБА_1 засуджено з 11.10.2004 р. Сумським апеляційним судом до довічного позбавлення волі. Наразі позивач перебуває в Сумському слідчому ізоляторі, оскільки вирок суду переглядається за нововиявленими обставинами.
За заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області 17 квітня 2006 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 був розірваний шлюб. Рішення набрало законної сили 09.05.2006 року.
Позивач у 2017 році в усній формі (письмової заяви позивачем до відповідача не подавалось) звернувся до адміністрації державної установи "Сумський слідчий ізолятор" зі зверненням стосовно допомоги в отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу у Сумському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області (раніше Ковпаківський районний у місті Суми відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області).
Психолог відділу із соціально-виховної роботи ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 звернувся, на той час (2017 рік), до Ковпаківського районного у місті Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області із зазначеного питання, на що йому було відмолено та пояснено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них, а також за спільною заявою подружжя (або за позовом одного з подружжя) на підставі рішення суду (стаття 105 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року № 2947-ІІІ в редакції від 06.04.2006 року).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що адміністрація державної установи "Сумський слідчий ізолятор" вживала дієвих заходів стосовно отримання свідоцтва позивача про розірвання шлюбу, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У доводах апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що позивач є засудженим до довічного позбавлення волі і на даний час перебуває в державній установі «Сумський слідчий ізолятор» та має право звертатися до органів, підприємств, установ відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян». Враховуючи той факт, що паспорт перебуває в особовій справі установи, уповноважена особа з Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» повинна була звернутися в інтересах ОСОБА_1 із заявою на внесення змін до актового стану щодо розірвання шлюбу згідно його особистої заяви. Наполягав на тому, що начальник Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» або інша уповноважена особа відповідача мають повноваження засвідчення підпису на особистій заяві позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерством юстиції України (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року № 3307/5, які набрали чинності з 10.01.2011 року та є чинними і до тепер), підставою для державної реєстрації розірвання шлюбу з поміж іншого є рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", яке набрало законної сили.
Державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду, постановленого до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" проводиться за письмовою заявою встановленого зразка про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, яка подається подружжям або одним з них по пред`явленні копії (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.
Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться за місцем проживання подружжя або одного з них.
Разом з тим, згідно абзацу другого частини 2 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 року № 2398-УІ державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена органом державної реєстрації актів цивільного стану за нотаріально засвідченою або прирівняною до нотаріально засвідченої заявою одного з подружжя, якщо актовий запис про розірвання шлюбу вже складено за заявою другого з подружжя на підставі рішення суду про розірвання шлюбу або на підставі пункту 3 частини першої статті 107 Сімейного кодексу України до набрання чинності цим Законом, у разі якщо така особа не може з поважної причини особисто з`явитися до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
За інформацією Ковпаківського районного у місті Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області (зараз Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області) за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про розірвання шлюбу відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не складався.
Як було встановлено відповідачем під час спроби отримати свідоцтво про розірвання шлюбу, громадянка ОСОБА_2 до цього час не звернулася до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, а місце її перебування наразі встановити ні позивач, ні адміністрація державної установи "Сумський слідчий ізолятор" не має можливості, зазначені дії із розірвання шлюбу не здійснюються.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що на усне звернення ОСОБА_1 , адміністрацією державної установи "Сумський слідчий ізолятор" були вжиті заходи щодо представництва інтересів останнього у Ковпаківському районному у м. Суми відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області з питань отримання свідоцтва про розірвання шлюбу на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду від 17.04.2006 року. Відповідні правовідносини для представництва інтересів ОСОБА_1 були оформлені довіреністю, яка посвідчена начальником державної установи "Сумський слідчий ізолятор" - начальником арещтного дому Яковлєвим Ігорем Сергійовичем від 06.02.2019 року за реєстровим номером 1 на ім`я ОСОБА_3 (практичного психолога відділу із соціально-виховної роботи). Представник за довіреністю ОСОБА_3 за дорученням Бардака Володимира Івановича в усній формі без письмового звернення звернувся до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі Сумський міський відділ ДРАЦС) із зазначеного питання, на що йому було відмолено у зв`язку з тим, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про розірвання шлюбу відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не складався.
Крім того, 10.12.2019 року державна установа "Сумський слідчий ізолятор" звернулася до Сумського міського відділу ДРАЦС з офіційним листом з питання надання від останніх інформації стосовно питання отримання свідоцтва про розірвання шлюбу відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копія листа додається).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень позивача щодо протиправності дій (бездіяльності) відповідача, оскільки адміністрація державної установи "Сумський слідчий ізолятор" вживала дієвих заходів щодо вирішення питання позивача про отримання свідоцтва про розірвання шлюбу відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Твердження позивача про те, що державна установа "Сумський слідчий ізолятор" не надавала допомоги ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу спростовуються матеріалами справи, оскільки установа неодноразово зверталася до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, як в усній так і в письмовій формі. У листі від 10.12.2019 року №9/93-вих. установа зверталася з питання отримання роз`яснень щодо отримання свідоцтва про розірвання шлюбу відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на що 18.12.2019 року отримала відповідь за вих. № 5578/15.18-29 з відмовою в державній реєстрації розірвання шлюбу, оскільки дружина Позивача не зверталася до органів ДРАЦС з відповідною заявою і, відповідно, актовий запис про розірвання шлюбу не складався.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання представника позивача на неподання представником від державної установи "Сумський слідчий ізолятор" належним чином завіреної заяви про розірвання шлюбу від громадянина ОСОБА_1 , з посиланням на норми Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", з огляду на те, що згідно абзацу другого частини 2 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена органом державної реєстрації актів цивільного стану за нотаріально засвідченою або прирівняною до нотаріально засвідченої заявою одного з подружжя, якщо актовий запис про розірвання шлюбу вже складено за заявою другого з подружжя на підставі рішення суду про розірвання шлюбу або на підставі пункту 3 частини першої статті 107 Сімейного кодексу України до набрання чинності цим Законом, у разі якщо така особа не може з поважної причини особисто з`явитися до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Крім того, посилаючись на норми ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, представником позивача не враховано, що ОСОБА_1 тримається в державній установі "Сумський слідчий ізолятор" на підставі Закону України "Про попереднє ув`язнення" від 30 червня 1993 року №3352-ХІІ та Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за № 633/33604) (далі за текстом - Правила).
Згідно зазначених актів реалізація прав ув`язнених та засуджених, які тримаються в слідчому ізоляторі щодо представництва інтересів покладається на їх законних представників. Представництво з боку адміністрації та працівників установи ні законодавством про попереднє ув`язнення, ні Правилами не передбачене.
Відповідно посадових інструкцій працівників установи, зокрема, юрисконсульта юридичної групи: абзац 2 ч. 2. Положення про юридичну групу державної установи «Сумський слідчий ізолятор», затвердженого наказом по установі від 07.12.2018 року № 169/ОД-18: «Представлення інтересів установи в судах під час розгляду справ, стороною або третьою особою в яких є установа надається юридичній групі». Інших повноважень щодо представництва Положенням та посадовою інструкцією не передбачено.
Окрім того, представник позивача вважає, що оскільки ОСОБА_1 є засудженим до довічного позбавлення волі, на даний час тримається в державній установі "Сумський слідчий ізолятор" та його паспорт перебуває в особовій справі установи, то це зобов`язує відповідача представляти інтереси позивача. Саме тому представник позивача посилається на норми ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат", за яким начальник установи виконання покарань засвідчує справжність підпису особи, яка перебуває в такій установі, відповідно до статті 78 цього Закону.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до Цивільного кодексу України (абзац 3 ч. З ст. 245 та ч. 6 ст. 1252) та Закону України «Про нотаріат» (п. 6 ч. 1 ст. 40 та п. З ч. 2 ст. 40), а також п. 1. ч. 1 розділу XI. Правил начальники СІЗО мають право посвідчувати заповіти та довіреності ув`язнених і засуджених, яких тримають у цих установах. Начальник державної установи "Сумський слідчий ізолятор" - начальник арештного дому є начальником слідчого ізолятора, а не установи виконання покарань, а тому норми ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат" на нього не розповсюджуються, посвідчувати справжність підпису на заяві про внесення змін до актового стану щодо розлучення права права не має.
Таким чином, з огляду на зміст та обсяг заявлених позивачем вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, що в спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та на підставі закону, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 480/2417/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 21.12.20.
(у зв`язку із перебуванням судді Катунова В.В. на лікарняному)
