ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2019 р.
Справа № 480/2417/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Стадника С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року, суддя Кунець О.М., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 , повний текст складено 04.07.19 року по справі № 480/2417/19
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор"
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач , ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор", в якому просив суд:
- визнати дії та бездіяльність адміністрації СІЗО-25 м. Суми протиправною;
- зобов`язати адміністрацію СІЗО-25 м. Суми негайно отримати свідоцтво про розірвання шлюбу позивача в Ковпаківському РАГСі;
- зобов`язати адміністрацію СІЗО-25 м. Суми сплатити позивачу справедливу суму компенсації в якості моральної шкоди.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду 04.07.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Кримінального процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.09.2019 позивач, представник позивача підтримали свою правову позицію по справі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що спір між сторонами підлягає розгляду за правилами Кримінального процесуального кодексу України місцевим загальним судом.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Так, відповідно до ч. 1, 5 ст. 55 Конституції України, кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом прав і свобод, якщо ці права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав і свобод. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини по даній справі склалися з приводу бездіяльності адміністрації Сумського слідчого ізолятору щодо неотримання свідоцтва позивача про розірвання шлюбу та не є правовідносинами пов`язаними із виконанням самого вироку щодо засудженого ОСОБА_1
Тобто, спірні правовідносини не підпадають під врегулювання положеннями розділу VIII «Виконання судових рішень» Кримінального процесуального кодексу України, а є публічно-правовим спором, між Державною установою «Сумський слідчий ізолятор» як суб`єктом владних повноважень та ОСОБА_1 як особи, яка має право на отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, і при цьому є засуджена, такою що перебуває під вартою, права та свободи якого, на думку скаржника, є порушеними.
Суд першої першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження по справі дійшов помилкового висновку, що спір між сторонами підлягає розгляду за правилами Кримінального процесуального кодексу України місцевим загальним судом, без врахування того, що ОСОБА_1 в адміністративному позові були заявлені вимоги до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» як до суб`єкта владних повноважень відповідно до вимог ст. 2, 19 КАС України.
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи вказане вище, ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 у зв`язку з невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню, а справа № 480/2417/19 підлягає направленню до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/2417/19 скасувати.
Адміністративну справу № 480/2417/19 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
(підпис)
С.С. Рєзнікова
Судді
(підпис) (підпис)
А.О. Бегунц О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 24.09.2019 року
