СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2020 р. Справа № 5023/5836/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участі представників:
апелянта - не з`явився,
боржника - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
Товарної біржі "Всеукраїниський торгівельний центр" - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився,
ОСОБА_3 - не з`явився,
ПАТ "Дельта банк" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків (вх. №2635 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 (суддя Усатий В.О., повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2020) у справі №5023/5836/12
за заявою ФОП Підберезський Андріан Миколайович, м. Харків
до ФОП Підберезський Андріан Миколайович, м. Харків
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2020 задоволено заяву ПАТ "Дельта Банк" (вх. №1077/20) про визнання недійсним результатів аукціону. Визнано недійсним результати аукціону, проведеного 18.01.2013 на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" з продажу автомобіля CAMRY, р.№ НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , який є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № №3100000035122003 від 22.10.2008. Визнано недійсним протокол №10 проведення аукціону від 18.01.2013, складений за результатом його проведення.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що:
- ліквідатором Бєляєвою Є.В. не проведено інвентаризацію активів банкрута перед продажем та не проведено його оцінку, що є порушенням порядку підготовки до проведення аукціону, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні приписів статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про проведення інвентаризації майна боржника у відповідності з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.1994 за №202/412 (у редакції, що діяла на момент прийняття постанови визнання боржника банкрутом), а також не вжито заходів щодо проведення оцінки майна у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
- попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В. не було вчинено усіх дій, спрямованих на виявлення майна боржника та проведення його оцінки у відповідності до вимог законодавства України, а саме, не повідомлено кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу; не опубліковано інформацію про об`єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; попереднім ліквідатором порушено порядок проведення аукціону, зокрема, відсутні докази сплати учасниками аукціону реєстраційного внеску, гарантійного внеску у розмірі 10% початкової ціни об`єкта, відсутня довідка органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію); відсутні відомості про учасників аукціону, конкурсу, які заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об`єкта, який підлягає приватизації.
ОСОБА_4 з ухвалою суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12 повністю та відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" у повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на те, що:
- він, як учасник справи, не отримував повідомлень суду першої інстанції щодо дати слухання справи про визнання спірних аукціонів недійсними, що унеможливило подання ним до матеріалів справи додаткових доказів щодо правомірності проведення спірних аукціонів;
- оскільки інформаційне видання "Таварообіг та аукціон", в якому було надруковано оголошення про продаж майна банкрута, є засобом масової інформації в понятті Законів України Про банкрутство, "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"; оголошення про продаж майна банкрута містить усю перелічену в ст. 30 Закону про банкрутство інформацію, тому при проведенні реалізації майна банкрута ліквідатором не було порушено ст. ст. 15, 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
09.10.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №5023/5836/12 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12 залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (6 306,00грн) та докази направлення апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство. Роз`яснено апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від апелянта 26.10.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від 26.10.2020 про усунення недоліків з доданим оригіналом платіжної квитанції № 14146 від 26.10.2020 про сплату 6 306,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Радіонова О.О., Зубченко І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 клопотання ОСОБА_4, м. Харків, про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12. Встановлено учасникам справи строк до 17.11.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "17" листопада 2020 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Медуниця О.Є., Зубченко І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 розгляд справи відкладено на 03 грудня 2020 року об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117. Попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Чернота Л.Ф., Зубченко І.В.
В судове засідання 03.12.2020 повноважні представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційний скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 фізичну особу-підприємця Підберезського Андріана Миколайовича на підставі ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 2343-ХІІ від 14.05.1992, що діяв до 19.01.2013, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011), який набув чинності з 19.01.2013, передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Оскільки провадження у справі про банкрутство ФОП Підберезського А.М. порушено до прийняття відповідного Закону, а саме 19.12.2012, а 24.12.2012 прийнято постанову, якою ФОП Підберезського А.М. визнано банкрутом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992 (далі - Закон про банкрутство).
Відповідно до приписів статей 1, 25 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство боржник мав у власності рухоме майно, зокрема автомобіль Toyota Camry, р. № НОМЕР_1 , № куз. НОМЕР_3 , сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 . Вказане майно є предметом застави за Договором застави №3100000035122003/S-1, укладеним між ВАТ "Астра Банк" та боржником 22.10.2008 р.
Права вимоги ПАТ "Астра Банк" до Підберезського А.М. в повному обсязі переуступлені АТ "Дельта Банк" згідно договору купівлі-продажу прав вимог від 30.07.2014.
27.12.2012 між ліквідатором ФОП Підберезського А.М. арбітражним керуючим Бєляєвою О.В. та Товарною Біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" укладено Угоду б/№ про організацію та проведення аукціону, згідно умов якої проведення аукціону було заплановано на 18.01.2012 о 16 год.00 хвилин в торгово-операційній залі ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111, корпус А, 2 поверх, оф. 4.
28.12.2012 у інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони", опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна ФО-П Підберезського А.М.
За результатами проведеного Товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр" аукціону, що відбувся 23.12.2011 р. згідно протоколу проведення аукціону № 10 від 18.01.2012, в аукціоні приймали участь ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Переможцем вказаного аукціону став ОСОБА_1 , який придбав Лот №2 - TOYOTA СА1 2008 р.в., колір - сірий, ДНЗ НОМЕР_4 , зареєстрований ВРЕР №2 ГУМВСУ в Х/о 11.10.2008 р. підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 за ціною 40 000,00 грн.
Протоколом аукціону передбачено, що кошти за придбане майно в розмірі 40000,00 грн вносяться переможцем, як плата за придбане майно згідно рахунку-фактури ліквідатора на протязі 30 днів з моменту підписання протоколу аукціону.
26.02.2013 за результатами проведеного аукціону на Універсальній біржі "УКРАЇНА арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В., що виконувала обов`язки ліквідатора ФОП Підберезського А.М. та переможцем аукціону - ОСОБА_1 , було укладено договір № ТІ-2009 купівлі-продажу вказаного автомобіля.
Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу встановлено, що кошти в розмірі 40000,00 грн внесені покупцем згідно рахунку-фактури ліквідатора у строки передбачені Протоколом №10 проведення аукціону Товарною Біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" від 18.01.2013.
07.04.2020 до господарського суду Харківської області ПАТ "Дельта Банк" надійшла позовна заява, в якій банк просив суд визнати недійсним результати аукціону, проведеного 18.01.2013 на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" з продажу автомобіля TOYOTA CAMRY, р.№ НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , який є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № №3100000035122003 від 22.10.2008 та визнати недійсним протокол №10 проведення аукціону від 18.01.2013, складений за результатом його проведення.
В обґрунтування поданої заяви, банк зазначив, що заставне майно реалізовано на аукціоні, проте грошові кошти заставному кредитору не надходили, що порядок, склад, умови та строки придбання майна не погоджувалися ні з комітетом кредиторів ні з заставним кредитором, відсутня публікація оголошення про проведення аукціону, відсутні докази сплати реєстраційного внеску, відсутня копія книги реєстрації, відсутня публікація про ціну продажу та переможця конкурсу, а також, що організатор аукціону не забезпечив конкурентний продаж спірного майна.
Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу України з процедур банкрутства, правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.
З поданої позовної заяви вбачається, що заставне майно банкрута було реалізовано на аукціоні без згоди заставного кредитора, якому не надійшли кошти за це майно, що завдало йому значної шкоди, тому цей спір пов`язаний з виконанням ліквідаційної процедури в частині реалізації майна банкрута та з виконанням своїх повноважень ліквідатором, визначених нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на час проведеного аукціону.
Враховуючи викладене, а також те, що основною метою визнання недійсними результатів аукціону за участю боржника у межах справи про банкрутство є захист інтересів кредиторів, адекватне наповнення ліквідаційної маси та скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що подана позовна заява підлягає розгляду в межах справи про банкрутство не як позовна заява за правилами Господарського процесуального кодексу України, а як відповідна заява особи, інтереси якої були порушені проведеним аукціоном згідно до положень законодавства щодо банкрутства підприємства-боржника.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2018 у справі №910/3638/15-г.
Розділом VI та статтею 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов`язані з банкрутством окремих категорій суб`єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб`єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону про банкрутство).
Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням громадянина-суб`єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно ч.7 ст. 48 Закону про банкрутство, постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси Згідно цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
При реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Згідно ст. 25 цього Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління, розпорядження майном банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після визнання боржника банкрутом, що кореспондується з приписами ст.ст.47-49 Закону про банкрутство.
Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до ст. 30 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" .
Тобто, обов`язковою передумовою продажу майна боржника ліквідатором є здійснення останнім інвентаризації майна боржника та його оцінки згідно з законодавством. Такої ж правової думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 у справі № 5023/1704/12.
Відповідно до ст. 27 Закону про банкрутство, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно зі ст. 29 Закону про банкрутство, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону про банкрутство, для здійснення оцінки арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб`єктів оціночної діяльне суб`єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон про оцінку) передбачено, що оцінка майна це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (- нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна у випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіти оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкт господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ліквідатором Бєляєвою Є.В. не проведено інвентаризацію активів банкрута перед продажем та не проведено його оцінку, що є порушенням порядку підготовки до проведення аукціону, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні приписів статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про проведення інвентаризації майна боржника у відповідності з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.1994р. за №202/412 (у редакції, що діяла на момент прийняття постанови визнання боржника банкрутом) а також не вжито заходів щодо проведення оцінки майна у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Зазначене свідчить про те, що попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В. не було вчинено усіх дій, спрямованих на виявлення майна боржника та проведення його оцінки у відповідності до вимог законодавства України.
Крім того, попереднім ліквідатором, арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В. не повідомлено кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" було доповнено ч. 5 ст. 3-1, згідно якої, зокрема, арбітражний керуючий зобов`язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" набрав чинності 16.10.2011.
За таких підстав, у відповідності до ч. 5 ст. 3-1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий зобов`язаний повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки оспорюваний аукціон був проведений 18.01.2013, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", норми ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували належне виконання ліквідатором Бєляєвою Є.В. вимог вказаних приписів Закону щодо повідомлення заставного кредитора про час, місце та умови продажу заставного майна .
В свою чергу, інформування забезпеченого кредитора про реалізацію майна боржника з аукціону сприяло б дотриманню балансу інтересів боржника та забезпеченого кредитора у процедурі банкрутства та мало б наслідком створення більш конкурентних умов продажу нерухомого майна, оскільки коло потенційних покупців такого майна було б розширено за ініціативою забезпеченого кредитора, зацікавленого у відчуженні предмета застави за найвищою ціною.
Крім того, попереднім ліквідатором - арбітражним керуючим Беляево Є.В. не опубліковано інформацію про об`єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону про банкрутство, порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна ліквідатор повинен провести конкурс відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Статтею 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що інформація про об`єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
Посилання апелянта на те, що оголошення про продаж майна банкрута було надруковано у інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" від 28.12.2012 є необґрунтованими, оскільки не є належним доказом забезпечення ліквідатором через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, оскільки інформаційне видання "Товарообіг та аукціони" не входить до переліку друкованих видань, що визначений органами приватизації та свідчить, що на підставі такого оголошення не було охоплено всіх можливих та потенційних покупців для цієї нерухомості в інших областях України.
Також, попереднім ліквідатором порушено порядок проведення аукціону, зокрема, відсутні докази сплати учасниками аукціону реєстраційного внеску, гарантійного внеску у розмірі 10% початкової ціни об`єкта, відсутня довідка органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію)
Згідно протоколу № 10 проведення аукціону від 18.01.2013 що проводився Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр", заявки на участь в аукціоні 18.01.2013 року з продажу Лоту №2 - ТОУОТА САМЛУ, 2008 р.в., колір - сірий, ДНЗ НОМЕР_4 , зареєстрований ВРЕР №2 ГУМВСУ в Х/о 11.10.2008р., на підставі св-ва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , подали дві фізичні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Статтею 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначені умови участі покупців в аукціоні, конкурсі. Так, для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об`єкта.
Після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об`єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об`єкт приватизації, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об`єкт приватизації.
Частина 5 ст. 16 цього Закону визначає, що фізична особа або юридична особа, яка бажає зареєструватись як учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі: квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об`єкта; довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи копії установчих документів - для покупців - юридичних осіб (копію рішення про участь у аукціоні, конкурсі - для органів місцевого самоврядування, засвідчені нотаріально або посад: особою відповідного органу приватизації).
Зазначені вище документи відсутні в матеріалах справи, що в свою чергу містять ознаки порушення вимог ч. 5 ст. 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Крім того, попереднім ліквідатором порушено порядок проведення аукціону, зокрема, відсутні відомості про учасників аукціону, конкурсу, які заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об`єкта, який підлягає приватизації.
Частиною 6 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств приватизацію)" передбачено, що відомості про учасників аукціону, конкурсу заносяться до із реєстрації окремо щодо кожного об`єкта, який підлягає приватизації, і повинні містити: порядковий номер (відповідно до реєстрації); прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи або представника юридичної особи (назву юридичної особи); номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зроблено внески.
Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість і пропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.
Відсутність Книги реєстрації та записів в ній зазначених відомостей згідно при цього Закону містять ознаки порушення вимог ч. 6 ст. 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Частиною 8 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств приватизацію)", інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.
Однак, матеріали справи не містять копії друкованого видання, визначеного органом приватизації, в якому є інформація щодо ціни продажу та переможця конкурсу.
Суд констатує, що правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.
Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.
Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).
Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).
Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог частини третьої статті 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в моя вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно ст.ст.203, 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним
Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою стороною; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України ( зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16).
Зокрема, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-1981цс16 від 12 жовтня 2016 року, при вирішенні спорів, в тому числі щодо оскарження проведення відкритих торгів (аукціонів) судам слід перевіряти, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення відкритих торгів (аукціонів), а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що проведеним з порушенням вимог чинного законодавства торгами були порушені права та інтереси заставного кредитора та боржника, а вимоги про визнання недійсним результатів аукціону та протоколу проведення цього аукціону є такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що він, як учасник справи, не отримував повідомлень суду першої інстанції щодо дати слухання справи про визнання спірних аукціонів недійсними, також є недоведеними з огляду на наступне.
Так, заява ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону та протоколу проведення аукціону, складеного за результатом його проведення, надійшла до господарського суду Харківської області 07.04.2020, ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2020 вказану заяву призначено до розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2020 залучено до участі у розгляді позовної заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним результатів аукціону ОСОБА_4 (код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ). Зобов`язано ПАТ "Дельта Банк" направити на адресу ОСОБА_4 копію заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду. Зобов"язано ОСОБА_1, ОСОБА_4 , Товарну біржу "Всеукраїнський торгівельний центр", ОСОБА_3 , банкрута надати суду відзив на заяву ПАТ "Дельта Банк" з документальним його обґрунтуванням. Ухвалу направлено керуючому реалізацією ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр", ОСОБА_3 , банкруту, ПАТ "Дельта Банк".
ПАТ "Дельта Банк" до господарського суду Харківської області надавалась заява на виконання вимог ухвали суду першої інстанції (вх. № 14567 від 25.06.2020), до якої кредитор додав докази надсилання ОСОБА_4 копії позовної заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним результатів аукціону з доданими до неї документами (оригінали опису, чеку та реєстру поштових відправлень).
Вищенаведене свідчить про обізнаність скаржника про хід та обставини розгляду позовної заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання результатів аукціону недійсними. ОСОБА_4 не був обмежений у можливості ознайомитись з матеріалами справи, а також з Єдиним державним реєстром судових рішень.
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 Європейський Суд з прав людини у п. 41 зазначив, зокрема, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами.
ОСОБА_4 не скористався наданими йому процесуальними правами, тому його посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12 слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №5023/5836/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.12.2020.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Л.Ф. Чернота
