-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2019 р. Справа № 5023/5836/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників:
кредитора АТ "Дельта Банк" - Липатов О.В. за довіреністю від 28.12.2018
від інших учасників справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх. 706)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2019, постановлену суддею Савченко А.А. (повний текст ухвали складено 11.02.2019)
у справі №5023/5836/12,
за заявою ФОП Підберезського Андріана Миколайовича, м. Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі №5023/5836/12 в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу (вх. № 15159) та заяви ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу (вх. № 15902) відмовлено в повному обсязі.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявниками не доведено належними доказами в заявах про визнання недійсним договору купівлі-продажу обставин, які могли бути підставою для визнання його недійсним, а саме посилання на неотримання заставним кредитором оплати за реалізоване в ліквідаційній процедурі майно не може свідчити про істотне порушення умов договору та не є правовою підставою для визнання його недійсним.
Акціонерне товариство "Дельта Банк" з ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі №5023/5836/12 не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі №5023/5836/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, ухвалити нове рішення, яким вимоги АТ "Дельта Банк" задовольнити у повному обсязі, а саме визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.02.2013 №Т1-209, укладений між ліквідатором ФОП Підберезського А.М. - арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В. та переможцем аукціону - ОСОБА_4.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу від 26.02.2013 №Т1-209 укладений з порушенням Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а саме, в оскаржуваному договорі відсутні номери розрахункових рахунків, назви і адреси банківських установ продавця і покупця (абз. 5 ,6 ч. 2 ст. 23 зазначеного закону), а також відсутній рахунок для оплати грошових коштів за придбаний об'єкт (абз. 1, ч. 5 ст. 23 зазначеного закону). А також не дотримано п'ятиденний термін укладення оскаржуваного договору (абз. 3 ч. 1 ст. 23 зазначеного закону), покупцем не сплачена вартість придбаного автомобіля, отже, продавець не отримав кошти, а до покупця не перейшло права власності на автомобіль. А також, зазначає що господарський суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав належної оцінки правовим доводами і доказам АТ «Дельта Банк». А також зазначає, що в тексті заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та її прохальній частині АТ «Дельта Банк» були допущені технічні описки та просить вважати вірною датою оскаржуваного договору «26.02.2013».
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019 у зв'язку із перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.
У судовому засіданні 26.03.2019 представник кредитора - АТ «Дельта Банк» підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Дельта Банк» в повному обсязі, а саме визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.02.2013 №Т1-209, укладений між ліквідатором ФОП Підберезського А.М. - арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В. та переможцем аукціону - ОСОБА_4.
Інші учасники провадження у справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені, про що свідчать повернуті поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника кредитора, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України України.
Представник кредитора погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 Господарського процесуального кодексу України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника кредитора, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2012 прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Підберезського А.М. про порушення провадження у справі та порушено провадження у справі №5023/5836/12 про банкрутство ФОП Підберезського А.М.
Постановою господарського суду Харківської області у справі №5023/5836/12 від 24.12.2012 фізичну особу - підприємця Підберезського Андріана Миколайовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бєляєву О.В., яку зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2013 Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" проведено аукціон з реалізації автомобілю Toyota Camry, р.№ НОМЕР_1, сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2.
За наслідками проведення аукціону (протокол №10) автомобіль було придбано ОСОБА_4 за 40000 грн (т.11, а.с.8,9). В протоколі зазначено, що кошти в розмірі 40000 грн без ПДВ вносяться переможцем, як плата за придбане майно згідно рахунку-фактури ліквідатора на протязі 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону. Крім того, зазначено, що протокол є підставою для укладення договору купівлі-продажу об'єкту або для виписки довідки-рахунку.
26.02.2013 між ліквідатором банкрута Беляєвою Є.В. та ОСОБА_4 на Універсальній біржі "Україна" укладено договір купівлі-продажу №Т1-209 (на підставі протоколу проведення аукціону від 18.01.2013 №10). За умовами договору гроші в розмірі 40000 грн без ПДВ внесені переможцем як оплата за придбане майно, згідно з рахунком-фактурою ліквідатора протягом 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2015 усунено арбітражного керуючого Бєляєву О.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Губарєва Юрія Миколайовича; зобов'язано Бєляєву О.В. передати всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою, арбітражному керуючому Губарєву Ю.М. протягом десяти днів від дати винесення даної ухвали за актом приймання-передачі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016 задоволено заяву ліквідатора про дострокове припинення повноважень; припинено обов'язки ліквідатора ФОП Підберезського А.М. арбітражного керуючого Губарєва Юрія Миколайовича; призначено ліквідатором ФОП Підберезського А.М. арбітражного керуючого Ткаченко Олександра Анатолійовича.
24.05.2018 до суду надійшла заява ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, в якій ліквідатор просить залучити до розгляду заяви ОСОБА_9; визнати недійсним договір купівлі-продажу № Т1-209 автомобіля Toyota Camry, р. № НОМЕР_1, № куз. НОМЕР_3, сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну НОМЕР_4, укладений 28.05.2013 на Універсальній біржі "Україна" між арбітражним керуючим Беляєвою Є.В., що виконувала обов'язки ліквідатора ФОП Підберезського А.М., та переможцем аукціону - ОСОБА_4.
01.06.2018 до суду надійшла заява ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, в якій заявник просить суд залучити до розгляду заяви ОСОБА_9; визнати недійсним договір купівлі-продажу № Т1-209 автомобіля Toyota Camry, р. № НОМЕР_1, № куз. НОМЕР_3, сірого кольору, 2008 р.в., свідоцтво про державну НОМЕР_4, укладений 28.05.2013 на Універсальній біржі "Україна" між арбітражним керуючим Бєляєвою Є.В., що виконувала обов'язки ліквідатора ФОП Підберезського А.М., та переможцем аукціону - ОСОБА_4.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2019 в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та заяви ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу відмовлено в повному обсязі з підстав, зазначених вище.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011), який набув чинності з 19.01.2013, передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Оскільки провадження у справі про банкрутство ФОП Підберезського А.М. порушено до прийняття відповідного Закону, а саме 19.12.2012, а 24.12.2012 прийнято постанову, якою ФОП Підберезського А.М. визнано банкрутом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 14.05.1992 №2343-ХІІ.
Відповідно до приписів статей 1, 25 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Порядок продажу майна банкрута передбачений статтею 30 Закону про банкрутство, відповідно до якого після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута
Відповідно до ч.10 ст.30 цього Закону, продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
За результатами проведення аукціону, оформленого протоколом від 18.01.2013 №10, укладено договір купівлі-продажу №Т1-209 автомобілю між ліквідатором банкрута Беляєвою Є.В. та ОСОБА_4 на Універсальній біржі "Україна". За умовами договору гроші в розмірі 40000грн без ПДВ внесені переможцем як оплата за придбане майно, згідно рахунку-фактури протягом 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону.
Банк, звертаючись з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, посилається на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, а саме, вважає, що при укладенні оскаржуваного договору купівлі-продажу порушено вимоги ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а саме не зазначено строків оплати, відомості щодо номерів розрахункових рахунків сторін договору, що є істотними умовами договору у розумінні зазначеної Закону. А також вважає, що відсутність розрахунку за придбання автомобіля та направлення коштів в рахунок погашення перед заставним кредитором є істотним порушенням умов договору.
Колегія суддів вважає вищезазначене посилання необґрунтованим та безпідставним та погоджується з висновками господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання договору недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"визначено правила проведення аукціону з продажу майна банкрута, а саме: правила, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону (визначення початкової ціни та опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна); правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.
Порядок проведення аукціону, конкурсу у вказаному Законі передбачений статтями 17, 18, тобто саме ці статті встановлюють та регулюють порядок проведення аукціону (конкурсу) у справах про банкрутство та лише цими статтями керуються при проведенні конкурсу (аукціону) у справах про банкрутство. А посилання у справах про банкрутство на інші розділи даного Закону, зокрема набуття права власності на придбане майно чи укладання договорів купівлі-продажу відповідного майна, не передбачено нормами діючого законодавства про банкрутство.
Таким чином, посилання кредитора саме на ст. 23 зазначеного Закону про те, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а саме, щодо строку сплати, номерів розрахункових рахунків сторін, назви і адреси банківських установ продавця і покупця, а також на відсутність рахунку для оплати грошових коштів за придбаний об'єкт є безпідставним та спростовується вищевикладеним.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту договору вбачається, що за наслідками його укладення сторонами договору вчинено дії з передачі майна та проведення за нього оплати.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що не отримання заставним кредитором оплати за реалізоване в ліквідаційній процедурі майно не є підставою стверджувати про не проведення за договором № Т1-209 покупцем відповідної оплати. Нездійснення оплати може свідчити лише про неналежне виконання обов'язків з перерахування цих коштів попереднім ліквідатором банкрута, а не про недійсність договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Відповідно до абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Таким чином, несплата коштів за отримане майно (автомобіль) за договором купівлі-продажу свідчить про істотне порушення умов договору, що має наслідком його розірвання, але не дає підстав стверджувати, що ці обставини є правовою підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний договір укладений за результатами проведеного в ліквідаційній процедурі аукціону з реалізації майна банкрута, оформленого протокол № 10. Однак, банком ні у заяві про визнання недійсним договору купівлі-продажу, ні в апеляційній скарзі не зазначає про неправомірність та незаконність проведеного аукціону з реалізації спірного майна банкрута. Предметом розгляду є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу лише з підстав неоплати.
Крім того, колегія суддів зазначає, що банк не позбавлений можливості звернутися до суду у встановленому законом порядку з вимогами до продавця майна (ліквідатора у справі) про стягнення отриманих за оскаржуваним договором купівлі-продажу коштів або відшкодування збитків, завданих її діями.
Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами, що оскаржуваний договір купівлі-продажу суперечить нормам Закону про банкрутство та Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин та не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяв про визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі №5023/5836/12 - залишенню без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі №5023/5836/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 03.04.2019.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
скопійовано
-
скопійовано
-
