Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1724/18 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В.,
Карпушової О.В,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): Безпалюк Н.В.,
від відповідача: не з`явились,
від третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеус" про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправною бездіяльності, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду у квітні 2018 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасування рішення 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №17-72 від 22.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Мелеус";
2) визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка полягає у невиконанні нею у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку щодо оприлюднення:
- порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.;
- проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.;
- рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.;
3) визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка полягає у невиконанні нею у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку щодо інформування через засоби масової інформації мешканців с.Віта-Поштова про плани перспективного розвитку території і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №17-72 від 22.12.2016 р. "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "Мелеус".
Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у цій справі скасовано в частині закриття провадження в справі щодо визнання протиправним та скасування рішення № 17-72 від 22 грудня 2016 року "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "Мелеус" в частині уповноваження сільського голови укласти з ТОВ "МЕЛЕУС" додаткову угоду про внесення змін до цього договору, зобов`язання цього товариства здійснити реєстрацію укладеної додаткової угоди після її підписання, надання товариству дозволу на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його та надати на затвердження. В цій частині справу направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво - Святошинського району Київської області №17-72 від 22.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "Мелеус" стосовно уповноваження сільського голови укласти з ТОВ "Мелеус" додаткову угоду про внесення змін до цього договору, зобов`язання цього товариства здійснити реєстрацію укладеної додаткової угоди після її підписання, надання товариству дозволу на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його та надати на затвердження. Роз`яснено позивачу, що спір в цій частині підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням та вважаючи, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2020, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, звернувся до суду із даною апеляційною скаргою, відповідно до змісту якої просить суд скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема, тим, що на переконання позивача рішення, прийняте органом місцевого самоврядування про розроблення детального плану відповідного населеного пункту не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків окремих осіб. Разом з цим, позивач акцентує увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що оскаржуваним рішенням було, крім іншого, надано дозвіл ТОВ «Мелеус» на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці для розміщення житлової багатоповерхової забудови у відповідності до вимог чинного законодавства, а також про проведення громадських слухань щодо розроблення детального плану території, погодження його у відповідних органах та надання його на затвердження відповідачу. Апелянт наголошує, що предметом спору у даній справі є безпосередньо рішення відповідача, яким розпочато процедуру розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з порушенням вимог чинного законодавства. За наведених обставин, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у цій справі є приватноправовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили.
За наведених обставин та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, якими визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів ухвалила здійснити судовий розгляд справи за даною явкою.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У свою чергу, положеннями пункту 7 частини першої статті 4 КАС України регламентовано, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначенням термінів та понять, наданими у пункті 2 наведеної норми, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є, зокрема, оскарження рішення № 17-72 від 22 грудня 2016 року "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "Мелеус".
Разом з цим, на підставі даних наявних у справі доказів, судом встановлено, що 14.10.2006 між Віто-Поштовою сільською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелеус" (Орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, зареєстрований в реєстрі за № 1-3784, за умовами якого орендодавець зобов`язався відповідно до рішення 4 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.10.2006 надати орендарю у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 3,1000 га (з них 0,6000 га - пасовища та 2,5000 га - заболочені землі), розташовану на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту за адресою: село Віта Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області, кадастровий номер 3222481201:01:012:0020, 3222481201:01:010:0057.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що строк дії договору - 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
22.12.2016 Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було прийнято оскаржуване рішення №17-72 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Мелеус", яким встановлено:
1) внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2006, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та ТОВ "Мелеус", який посвідчений державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. 14.10.2006, зареєстрований в реєстрі за №1-3784, який пройшов державну реєстрацію прав на землю та нерухоме майно 22.12.2006 за №040632900258, а саме:
- шляхом викладення пункту 1.2 договору у новій редакції: "Зазначена земельна ділянка надається в оренду із земель запасу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області під розміщення житлової багатоповерхової забудови в с. Віта-Поштова по обидві сторони автомагістралі Київ-Одеса";
- доповнення розділу ІІІ договору пунктом 3.11 такого змісту: "При проектуванні першої черги забудови орендар зобов`язаний передбачити проектною документацією на першому поверсі не менше 350 м. кв. нежитлових приміщень під розміщення амбулаторії та передати дані приміщення з внутрішнім оздобленням до комунальної власності Віто-Поштової територіальної громади після завершення будівництва житлового багатоповерхового будинку, в якому розташовані дані приміщення протягом 30 календарних днів з моменту введення в експлуатацію житлового багатоповерхового будинку, в якому розташовані дані приміщення";
2) уповноважити Віто-Поштового сільського голову Шульгана Дмитра Юрійовича укласти з ТОВ "Мелеус" додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у відповідності до даного рішення;
3) зобов`язати ТОВ "Мелеус" здійснити реєстрацію у відповідності до вимог чинного законодавства укладеної додаткової угоди після її підписання та повернути один примірник до Віто-Поштової сільської ради;
4) надати дозвіл ТОВ "Мелеус" на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці для розміщення житлової багатоповерхової забудови у відповідності до вимог чинного законодавства, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його у відповідних органах та надати його на затвердження до Віто-Поштової сільської ради.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у вказаній частині позовних вимог з підстав не підсудності даного спору адміністративним судам та направляючи справу на новий розгляд в частині, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу та не надали належної оцінки тій обставині, що вказаним рішенням відповідача не лише внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, цим рішенням також уповноважено сільського голову укласти з ТОВ "Мелеус" додаткову угоду про внесення змін до цього договору, зобов`язано це товариство здійснити реєстрацію укладеної додаткової угоди після її підписання, надано товариству дозвіл на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його та надати на затвердження.
З огляду на зазначене, Верховний Суд вказав про необхідність дослідження судом першої інстанції при новому розгляді справи питання чи відносяться інші положення договору, крім дослідженого питання внесення змін до договору оренди земельної ділянки до спору, який має ознаки адміністративного та чи може рішення № 17-72 в цій частині оскаржуватись за правилами адміністративного судочинства.
Отже, вирішуючи питання на предмет юрисдикційної підсудності спору про оскарження пунктів 2-4 спірного рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що спірне рішення Віто-Поштової сільської ради від 22.12.2016 №17-72 стосується права оренди земельної ділянки, яке виникло і як на момент звернення позивача до суду, так і на теперішній час існує у ТОВ "Мелеус". З огляду на зазначене та враховуючи, що спірні пункти 2-5 оскаржуваного рішення не є самостійними та не залежними від пункту 1 частинами рішення, оскільки фактично ці пункти направлені на реалізацію ТОВ "Мелеус" свого існуючого права на землю (пов`язані з оформленням, реєстрацією та реалізацією ТОВ "Мелеус" права користування та розпорядження відповідними земельними ділянками), тобто безпосередньо випливають з речового права третьої особи на відповідний об`єкт та зачіпають її приватно-майнові права, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані пункти рішення пов`язані не з діяльністю відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а випливають з майнових цивільних прав ТОВ "Мелеус" на земельні ділянки, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. При цьому, предметом такого спору рішення (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності цих органів (осіб) при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій.
У постанові від 23 травня 2018 року по справі № 914/2006/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справа адміністративної юрисдикції, яка підлягає вирішенню адміністративним судом - це спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
У свою чергу, яку було встановлено судом, предметом даного спору є рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачем та третьою особою, в частині порядку використання цієї земельної ділянки.
При цьому, Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у даній справі зазначено, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин та відповідно не здійснює владних управлінських функцій.
За наведених обставин, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги в частині оскарження вказаного рішення відповідача щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки не має визначених Кодексом адміністративного судочинства України ознак адміністративного позову, а тому наявні підстави для закриття провадження в справі в цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.
Щодо іншої частини вказаного рішення, то колегія суддів дослідивши його зміст з урахуванням наведених норм процесуального права погоджується з висновком суду першої інстанції, що воно є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, як розпорядника земельною ділянкою, який визначає порядок оформлення, реєстрації та реалізації ТОВ "Мелеус" як орендарем права оренди (користування та розпорядження) відповідною земельною ділянкою, тобто безпосередньо випливають з речового права третьої особи на відповідний об`єкт.
Так, зокрема, закріплене у пункті 2 спірного рішення положення направлено на забезпечення належного оформлення між відповідачем та ТОВ "Мелеус" правовідносин з оренди відповідних земельних ділянок, шляхом укладення додаткової угоди до основного договору у зв`язку із змінами, встановленими пунктом 1 цього рішення.
Встановлене у пункті 3 спірного рішення положення передбачає вчинення ТОВ "Мелеус" дій, направлених на завершення процедури набуття ним права оренди на відповідні земельні ділянки.
В свою чергу, надання на підставі пункту 4 спірного рішення ТОВ "Мелеус" дозволу на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці пов`язане з вчиненням третьою особою дій щодо подальшого розпорядження відповідним об`єктом оренди.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (у тому числі в частині пунктів 2-5 цього рішення) не мав публічно-правових відносин з позивачем, а прийняте рішення стосується виключно речових прав третьої особи, як орендаря відповідної земельної ділянки, а не позивача, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду попередньої інстанції, що пред`явлений позов жодним чином не пов`язаний з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування - Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач фактично обґрунтував позовні вимоги тим, що оскаржуваним рішенням порушуються інтереси громади с. Віта-Поштова та відповідно його інтереси як члена цієї громади. Проте, колегія суддів зазначає, що у такий спосіб позивач намагається вплинути на дійсність договірних відносин, які виникли між її власником та третьою особою з приводу реалізації останнього речових прав на земельну ділянку.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення на підставі якого у третьої особи виникло речове право, подальше оспорювання правомірності набуття, зміни або припинення фізичною чи юридичною особою відповідних речових прав та похідні від такого майна або майнових прав спори, мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про право цивільне.
Отже, з огляду на зазначене та враховуючи, що позовна вимога стосується оскарження рішення Віто-Поштової сільської ради, на підставі якого у третьої особи виникло речове право, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскарження спірних пунктів 2-5 рішення стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у той час як доводи апеляційної не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями ст.ст.242, 310, 312-313, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року про закриття провадження у справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: Г.В. Земляна
О.В. Карпушова
