ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 810/1724/18 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Костюк Л. О., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелеус» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, за апеляційною скаргою Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оприлюднення порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.; проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р., а також бездіяльності, яка виявилась у невиконанні у встановлені законом спосіб, порядку та строки обов`язку інформування через засоби масової інформації мешканців с. Віта-Поштова про план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі осіб, які не з`явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність та не оприлюднено у встановлений законом строк та спосіб розпорядником інформації- органом місцевого самоврядування публічної інформації, що складається із рішення порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.; проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.
На переконання позивача, положеннями ч.2 ст.15 Закону України №2939-VI зазначена інформація відноситься до публічної та підлягала опублікуванню не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація мала бути оприлюднена на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації, -ч.2 ст.15 Закону. Останні зміни до інформації, яка є предметом спору датовані 13.07.2017 р., що свідчить про порушення встановленого законом строку для її оприлюднення.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду.
Суд першої інстанції прийшов висновку, що позовні вимоги не задоволенню виходячи з того, що наданими доказами підтверджено обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо не оприлюднення у встановлений законом строк та спосіб розпорядником інформації- органом місцевого самоврядування публічної інформації.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У силу приписів частини 1 статті 2 Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно зі статтею 4 Закону місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 46 Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 46 Закону наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частинами 2, 3, 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Відповідно до частини 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
В той же час, як зазначає апелянт, п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Колегія суддів зазначає, що, в контексті статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» слід розуміти те, що оприлюдненню підлягають усі нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії, проекти рішень, що підлягають обговоренню, крім тих, які є внутрішньоорганізаційними.
Інформація на офіційному веб-сайті розпорядника інформації оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати її оновлення.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що проекти рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання відповідача мали бути оприлюднені, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Колегією суддів встановлено, що відповідач будь-яких доказів оприлюднення проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання не надав та матеріали справи таких не містять.
Відповідно до п. 6 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для оскарження рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Частиною другою статті 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, однак не доведені до відома населення у встановленому законом порядку є нечинними та не можуть застосовуватись.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону). Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план території визначає: функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про основи містобудування», визначення територій для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Статтею 9 Закону Про планування і забудову територій» встановлено, що після прийняття відповідними радами рішень про розроблення схем планування територій спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні, районні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох місяців: оприлюднюють через засоби масової інформації відомості про початок робіт, пов`язаних з розробленням схем планування територій на регіональному рівні, визначають форму, місце, строк внесення сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, а також фізичними та юридичними особами пропозицій (зауважень) до технічних завдань цих схем; визначають технічні завдання на розроблення схем планування територій на регіональному рівні; організують розроблення схем планування територій на регіональному рівні.
Спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох тижнів після завершення робіт, пов`язаних з розробленням схем планування територій на регіональному рівні: повідомляють через засоби масової інформації про місце та строки розгляду схем планування територій, а також про форми подання пропозицій і порядок їх урахування; подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань містобудування та архітектури схеми планування територій Автономної Республіки Крим, областей для проведення експертизи та надання висновку щодо їх затвердження.
Схеми планування територій на регіональному рівні затверджуються відповідними радами. Схеми планування територій на регіональному рівні кількох адміністративно-територіальних одиниць затверджуються спільним рішенням відповідних рад.
Рішення про затвердження схеми планування територій на регіональному рівні оприлюднюється через засоби масової інформації.
Порушення встановленого цим Законом порядку розроблення схем планування територій на регіональному рівні може бути підставою для оскарження до суду рішень відповідних рад про їх затвердження.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду стосовно того, що у спірних правовідносинах позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелеус» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя -доповідач: В. В. Кузьменко
Судді : Л. О. Костюк
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 15.10.2019
