Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1724/18 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В.,
Карпушової О.В,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): Безпалюк Н.В.,
від відповідача: не з`явились,
від третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеус" про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправною бездіяльності, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду у квітні 2018 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасування рішення 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №17-72 від 22.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Мелеус";
2) визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка полягає у невиконанні нею у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку щодо оприлюднення:
- порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.;
- проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.;
- рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.;
3) визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка полягає у невиконанні нею у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку щодо інформування через засоби масової інформації мешканців с.Віта-Поштова про плани перспективного розвитку території і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Мелеус" в частині визнання протиправним та скасування рішення №17-72 від 22.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ "Мелеус".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, яке залишено змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до Віта-Поштової сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням та вважаючи, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, позивач звернувся до суду з даною апеляційною скаргою, відповідно до змісту якої просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема, тим, що зі змістом оскаржуваного рішення позивач ознайомився лише 26.12.2017 на інтернет-сайті відповідача, а позовна заява була подана до суду 05.04.2018 тобто у встановлений КАС України строк, а тому підстави для надання суду клопотання про поновлення строку звернення до суду були відсутні. Крім того, апелянт звертає увагу суду, що оскільки оскаржуване рішення відповідача було опубліковано з порушенням вимог законодавства про доступ до публічної інформації, він не мав можливості знайти та ідентифікувати відповідну інформацію за інтерфейсом, у зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про те, що ним було пропущено строк звернення до суду з даним позовом апелянт вважає помилковим. Крім того, позивач вважає необґрунтованими вимоги ухвали суду від 20.08.2020 про залишення позовної заяви без руху, оскільки, на переконання позивача жодних недоліків не існувало, а позовну заяву подано до суду у визначений КАС України строк з дня, коли йому стало відомо про порушення його законних прав та інтересів відповідною бездіяльністю відповідача.
При цьому, апелянт наголошує, що внаслідок не повного з`ясування судом першої інстанції обставин у справі та неправильного застосування правових норм, його було позбавлено правіа доступу до правосуддя, у зв`язку з чим вважає, що оскаржувана ухвала є протиправною та підлягає скасуванню.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили.
За наведених обставин та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, якими визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів ухвалила здійснити судовий розгляд справи за даною явкою.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судами та підтверджується матеріалами справи 14.10.2006 між Віто-Поштовою сільською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелеус" (Орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, зареєстрований в реєстрі за № 1-3784, за умовами якого орендодавець зобов`язався відповідно до рішення 4 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.10.2006 надати орендарю у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 3,1000 га (з них 0,6000 га - пасовища та 2,5000 га - заболочені землі), розташовану на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту за адресою: село Віта Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області, кадастровий номер 3222481201:01:012:0020, 3222481201:01:010:0057.
22.12.2016 Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було прийнято оскаржуване рішення №17-72 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Мелеус".
Як стверджує позивач, про прийняття відповідачем зазначеного рішення від дізнався 26 грудня 2017 року ознайомившись з його змістом на офіційному інтернет-сайті останнього.
За наведених обставин, позивач вважаючи, що відповідач, вчинивши бездіяльність та не виконавши обов`язок щодо оприлюднення порядку денного сесії ради, на засіданні якої було прийнято вказане рішення, а також проектів таких рішень та прийнятих рішень, порушив його права та інтереси члена громади с. Віта-Поштова шляхом обмеження доступу до публічної інформації та позбавлення можливості взяти участь у місцевому самоврядуванні та бути проінформованому про значимі події місцевого значення, що впливають безпосередньо на життя місцевої громади.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, яке залишено змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, вказані вимоги позивача було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо неоприлюднення у встановлені законом спосіб, порядку та строки: порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р.; проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.12.2016 р., план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків с. Віта-Поштова Київської області.
Водночас, скасовуючи зазначені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, про те, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, що в подальшому, поміж інших причин, слугувало підставою для залишення позовної заяви без руху, не перевірив виконання позивачем відповідних вимог ухвали про залишення його позовної заяви без руху, а також не надав оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого адміністративно-процесуальним законодавством. Вказані обставини також були залишені поза увагою і судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що вказані обставини підлягають дослідженню під час нового розгляду справи.
03.04.2020 позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про визнання строку звернення до суду таким, що не порушений, оскільки про спірне рішення йому стало відомо лише 26.12.2017 після ознайомлення з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а тому звернувшись 10.04.2018 до суду з даним позовом, позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву у вказаній частині позовних вимог без розгляду, виходив з того, що фактично позивач мав можливість ознайомитись зі змістом спірного документу 13.07.2017, тобто з дня опублікування на офіційному веб-сайті Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області протоколу засідання 17 чергової сесії Віта-Поштової сільської ради VII скликання про прийняття рішення №17-72 від 22.12.2016 та тексту спірного рішення. Крім того, судом першої інстанції було також враховано, що про наявність спірного рішення позивач міг дізнатись ще 07.05.2017, з огляду на розміщення 07.05.2017 у газеті Громадської організації "Сіверка", керівником якої є позивач, публікацій із назвами "Інтереси громади - передусім" та "Про багатоповерхову забудову наших сіл", оскільки такі публікації не містять жодних посилань на спірне рішення та на факт обізнаності позивача з його змістом.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження об`єктивно непереборних обставин, а також на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності, суд першої інстанції встановив, що вимоги суду, викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018, якою позовну заяву було залишено без руху, не виконані та дійшов висновку залишити вказану позовну заяву без розгляду.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи у квітні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, вказавши, що зі змістом оскаржуваного рішення від 22.12.2016 він ознайомився (дізнався) 26.12.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправною бездіяльність залишено без руху та зазначено, що недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду: усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, засвідчені належним чином відповідно до законодавства або надання доказів, що позивач звертався до відповідного органу за отриманням певних документів і йому було відмовлено; копії усіх доданих до позовної заяви документів, завірених у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації"; оригіналу квитанції № 0.0.1004576946.1 від 05.04.2018 р. про сплату судового збору в розмірі 2114, 40 грн.(том 1 а.с. 44).
05.06.2018 на виконання вимог зазначеної ухвали суду позивачем було подано оригінал квитанції № 0.0.1004576946.1 від 05.04.2018 про сплату судового збору в розмірі 2114, 40 грн., копію оскаржуваного рішення, копію договору оренди земельної ділянки, копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, скріншот зі сторінки офіційного інтернет сайту відповідача що підтверджує оприлюднення результатів 17 сесії 7 скликання від 22.12.2016, викопіювання з Генерального плану с.Віта-Поштова від 2006 року, копію протоколу громадських слухань від 17.06.2017 (том 1, а.с. 47-66).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 серпня 2018 року (том 1, а.с. 1)
Водночас, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам КАСУ у зв`язку з чим, судом було вказано позивачу про необхідність усунення недоліків позовної заяви, зокрема, шляхом надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду в частині вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22.12.2016 у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали. (том 1, а.с.137).
При цьому, позивачу було роз`яснено, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів справи вбачається, що зазначену копію ухвали представник позивача отримав 10.08.2020 (том 1 а.с. 137 зворотній бік), проте, доказів виконання вимог цієї ухвали суду, зокрема, в частині надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду щодо позовних вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22.12.2016 у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали матеріали справи не містять.
Невиконання вимог зазначеної ухвали суду підтверджується і самим апелянтом, водночас, останній наголошує, що відповідні вимоги суду першої інстанції вважає безпідставними, оскільки ним не було пропущено строк звернення до суду.
Отже, вирішуючи питання щодо правомірності висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що при визначенні початку перебігу строку на звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/201 зазначив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, враховуючи вказані норми процесуального законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, протокол засідання 17 чергової сесії Віта-Поштової сільської ради VII скликання про прийняття рішення №17-72 від 22.12.2016 та текст спірного рішення були розмішені відповідачем на офіційному веб-сайті Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 13.07.2017, про що свідчить роздруківка (скріншоту) з офіційного веб-сайту відповідача датована 13.07.2017 за посиланням: www.v-postova.gov.ua/rada/VII/2016-12-22_Session_XII_17 (т.1, а.с.106-107).
Отже, фактично позивач мав реальну можливість ознайомитись зі змістом спірного документу саме 13.07.2017.
Разом з цим, позивач, стверджуючи, що зі змістом оскаржуваного рішення він ознайомився лише 26.12.2017, тобто майже через рік після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не надав суду належних, достатніх та достовірних доказів вказаних обставин, а також не зазначив обґрунтованих доводів, які об`єктивно непереборні обставини перешкоджали йому ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення та звернутись до суду з даним позовом в межах шестимісячного строку з дня його офіційного опублікування.
Отже, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, зокрема непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду та недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість вчасного оскарження рішення відповідача від 22.12.2016, яке було опубліковано на офіційному сайті вказаного органу 13.07.2020, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача, що строк звернення до суду з відповідним позовом ним не порушено.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що оскільки оскаржуване рішення відповідача було опубліковано з порушенням вимог законодавства про доступ до публічної інформації, він не мав можливості знайти та ідентифікувати відповідну інформацію за інтерфейсом, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Разом з цим, колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта про те, що судом першої інстанції було неправомірно залишено без руху його позовну заяву у відповідній частині з підстав пропуску встановленого ст. 122 КАС України строку звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження об`єктивно непереборних обставин, а також на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а також те, що викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018, якою позовну заяву було залишено без руху, не були виконані позивачем у встановлений судом строк, вказана позовна заява у відповідності до вимог ч. 4 ст. 123 КАС України. Натомість, доводи апеляційної не спростовують правильності вказаних висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями ст.ст.242, 310, 312-313, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: Г.В. Земляна
О.В. Карпушова
