ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року Справа № 903/470/16
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16 (головуючої судді Костюк С.В., суддів Кравчук А. М., Якушева І. О.,)
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
про стягнення 96560478,70 грн
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16 задоволено клопотання АТ Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" від 18.08.2020 №43007.1-СК-2100-0820 про зупинення провадження у справі №903/470/16. Зупинено провадження у справі № 903/470/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/14613/19 за позовом АТ Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 3-я особа Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали та скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16.
Скарга мотивована зокрема тим, що оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що встановлення обставин порушення АТ "Волиньгаз" умов договору № 13-167-ВТВ в частині неповних та несвоєчасних розрахунків за природний для потреб ВТВ, що є предметом розгляду справи № 903/470/16, невід`ємно пов`язано з встановленням обставин порушення та/або не порушення права АТ "Волиньгаз" на визначення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу та компенсацію таких витрат в тарифі на розподіл природного газу розподільними трубопроводами, що є предметом розгляду адміністративної справи №640/14613/19. Однак, як вбачається із змісту викладених у рішенні позовних вимог, вони взагалі не стосуються виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу, а містять вимоги про включення до тарифу: плати за експлуатацію майна, виплат на оплату оператору газотранспортної системи обсягу замовленої потужності в точках виходу з газотранспортної системи, планових втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі неприведення об"єму газу до стандартних умов.
Апелянт вважає, що судом в оскаржуваній ухвалі не обгрунтована об"єктивна неможливість розгляду справи №903/470/16 до вирішення справи №640/14613/19. Суд в оскаржуваній ухвалі не тільки не навів мотивів об`єктивної неможливості розгляду цієї справи але й взагалі не зазначив про існування такої об`єктивної неможливості.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі №903/470/16 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16, роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Запропоновано відповідачу - у строк до 15.10.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, про що наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
На виконання вимог суду апеляційної інстанції 20.10.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" відзив на апеляційну скаргу (відправлений 13.10.2020), в яких з підстав вказаних у ньому, просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №903/470/16 без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16 без змін.
Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання судом першої інстанції норм процесуального права та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Так, місцевим господарським судом у судовому засіданні 25.08.2020 розглянуто заяву відповідача від 18.08.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/14613/19, предметом якої було визнання протиправною бездіяльность НКРЕКП щодо не перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Волиньгаз" у бік економічно обґрунтованого та зобов`язання НКРЕКП встановити для АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в тому числі і включивши до структури такого тарифу компенсацію недоотриманої тарифної виручки (збитків від діяльності) за 2014-2018 роки в сумі 300262,04 тис. грн. У заяві заявник вказав, що предметом позовних вимог в адміністративному суді було встановлення економічно-обґрунтованого тарифу з вимогою включити до тарифу суму компенсації різниці в цінах на ВТВ в тому числі і за період 2015 рік, стягнення боргу з ВТВ за вказаний період, який також є предметом спору у справі №903/470/16. Оскільки відповідач є підприємством, що здійснює ліцензовану діяльність з розподілу природного газу, у нього відсутні будь-які інші джерела на оплату природного газу для потреб ВТВ, крім тарифу на розподіл природного газу. Ведення будь-якої іншої господарської діяльності, крім розподілу газу, залучення інших, крім тарифів на розподіл, коштів для погашення боргу, що стягується НАК "Нафтогаз України" у справі №903/470/16, вважається порушенням ліцензійних умов ведення господарської діяльності з розподілу природного газу. Отже, погашення боргу заявленого позивачем у справі №903/470/16 у іншому порядку, ніж коштами тарифу на розподіл, унеможливлено нормами законодавства. Звертає увагу, що ним обґрунтовувались заперечення на позовні вимоги ПАК "Нафтогаз України" недостатністю коштів, передбачених в тарифі на розподіл природного газу, дане підтверджено Сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, наявним в матеріалах справи. Вказує, що з`ясування обставин формування тарифу на розподіл відповідача, наявності чи відсутності в ньому джерел для оплати газу на виробничо-технологічні потреби, а отже, наявності чи відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості та нарахування на неї штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем у справі №903/470/16, має принципове значення для правильного та об`єктивного вирішення спору, оскільки зазначені обставини становлять предмет доказування та мають істотне значення для справи. Наголошує, що однією з позовних вимог у справі №640/14613/19 є зобов`язання НКРЕКП встановити для АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в т.ч. і включивши до його структури компенсацію недоотриманої тарифної виручки по складовій "Вартість газу на технологічні власні потреби" в 2014-2018 роках в розмірі 300 262,04 тис. грн. без ПДВ, а саме складову "Компенсація різниці в цінах на ВТВ". Заявник вважає, що встановлення обставин порушення АТ "Волиньгаз" умов Договору №13-167-ВТВ в частині неповних та несвоєчасних розрахунків за газ саме для потреб ВТВ, що є предметом розгляду справи №903/470/16, невід`ємно пов`язано із встановленням обставин порушення та/або не порушення права АТ "Волиньгаз" на визначення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу та компенсацію таких витрат в тарифі на розподіл природного газу розподільними трубопроводами за спірний період, що є предметом розгляду адміністративної справі №640/14613/19, оскільки рішення у зазначеній адміністративній справі може прямо вплинути на розмір задоволених вимог позивача у справі №903/470/16. А тому, вирішення справи № 640/14613/19, яка перебуває на розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою НКРЕКП на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.02.2020 року, безпосередньо впливає на вирішення справи №903/470/16, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Волинської області. При обґрунтуванні заяви відповідач посилається на правову позицію по аналогічних спорах викладену Верховним Судом в постанові від 22.04.2019 у справі № 922/2381/16 та ухвалі від 28.02.2020 року у справі № 927/732/16.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Підстава зупинення, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.
Судом апеляційної істанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Волиньгаз про стягнення 96 560 478,71 грн., з них 81 289 659,79 грн. основного боргу, 14 309 943,20 грн. пені, 960 875,71 грн. 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору №13-167-ВТВ від 04.01.2013р. купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, з додатковими угодами до нього. Розділом 1 договору № 13-167-ВТВ від 04.01.2013 передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця.
З матеріалів справи слідує (доводи відповідача, сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 31.03.2016 року №6085 тощо), що заборгованість відповідача за зазначеним договором утворилась у зв`язку з неможливістю відповідачем виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу, який встановлює НКРЕКП, компенсації виробничо-технологічних втрат та нормативних витрат АТ "Волиньгаз", оскільки протягом 2014-2018 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ.
Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999 року (далі - Правила № 2246) та чинними на момент дії договору купівлі-продажу природного газу між Позивачем та Відповідачем, було встановлено, що постачання природного газу здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджується Держнаглядохоронпраці та цих Правил (п.З Правил № 2246).
Разом з тим, газопостачальне підприємство (яким на той час був Відповідач) зобов`язане забезпечити безперервне постачання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором (п. 32 Правил № 2246).
Аналогічна умова закріплена і чинним на даний час Законом України "Про ринок природного газу", відповідно до підпункту 2) п. 2 ст. 38 якого оператор газорозподільної системи (яким на даний час є Відповідач) з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи. Частиною 1 ст. 37 зазначеного Закону визначено, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.
Газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, далі - ГРМ (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Згідно розділу II Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, далі - Кодекс ГРМ, до складу газорозподільної системи входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних Операторів газорозподільної системи), зокрема, ГРМ включають:
1) газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску;
2) обладнання для зниження тиску і підтримання його на заданому рівні, зокрема ГРП та ШРП;
3) установки електрохімічного захисту від корозії;
4) лінії технологічного зв`язку, споруди, обладнання автоматичних систем контролю та управління технологічними процесами і установок електрохімічного захисту;
5) переходи через природні і штучні перешкоди (автомобільні дороги, залізниці, канали тощо);
6) будівлі та споруди для забезпечення експлуатації та оперативного обслуговування ГРМ;
7) споруди газорозподільних мереж, зокрема колодязі, запірна арматура, компенсатори, онденсатозбірники, контрольні трубки, контрольно-вимірювальні пункти, футляри, розпізнавальні і сигнальні знаки тощо.
Надходження природного газу до ГРМ здійснюється в місцях її фізичного з`єднання з:
- газотранспортною системою;
- суміжними газорозподільними системами;
- мережами газодобувних підприємств та виробників біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, об`єкти яких підключені до ГРМ.
Відбір природного газу з ГРМ здійснюється в місцях її фізичного з`єднання з:
- об`єктами споживачів, у тому числі побутових споживачів;
- суміжними газорозподільними системами.
А отже, розподіл природного газу із пункту А (газотранспортна система) до пункту Б (споживач) відбувається шляхом складного технологічного процесу через всю газорозподільну систему, в даному випадку, Волинської області. І саме цей процес забезпечує Відповідач.
При цьому, під час розподілу природного газу, частина його втрачається із незалежних від Відповідача причин. Зокрема, газ втрачається при негерметичності газопроводу, під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструкції газопроводів, об`єктів систем газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них.
Такі витрати природного газу під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів і є виробничо-технологічними (нормованими) втратами газу, які Відповідач змушений був купувати у Позивача.
Тобто, невідворотність обставин ВТВ та втрат газу закладено в самому принципі побудови газорозподільних мереж.
З матеріалів справи слідує, що заборгованість відповідача за зазначеним договором та нараховані на неї штрафні санкції утворилась у зв`язку з неможливістю відповідачем виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу, який встановлює НКРЕКП, компенсації виробничо-технологічних втрат та нормативних витрат АТ "Волиньгаз", оскільки протягом 2014-2018 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про природні монополії" предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015, ч. ч. 3, 6 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015.
Відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 "Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами", виробничо-технологічними втратами газу є газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.
Розмір складової тарифу для покриття ВТВ визначається відповідно до чинного законодавства, на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" та зазначених вище Методик ВТВ та втрат.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №640/14613/19 за позовом АТ Оператор газорозподільної системи Волиньгаз до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 3-я особа Міністерство енергетики та вугільної промисловості України визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для Акціонерного товариства "Волиньгаз" у бік економічно обґрунтованого; зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для Акціонерного товариства "Волиньгаз" економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в тому числі і включивши до структури такого тарифу компенсацію недоотриманої тарифної виручки (збитків від діяльності) за 2014-2018 роки в сумі 300262,04 тис. грн.
В мотивувальній частині рішення судом зазначено, що жодного рішення, передбаченого Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369, зареєстрованою в МЮУ 26.04.2013 за №685/23217, за заявами про встановлення, (перегляду) тарифу, надісланими АТ "Волиньгаз", відповідачем прийнято не було, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у питаннях перегляду структури тарифу на послуги розподілу природного газу. Також суд оцінив твердження відповідача про встановлення протягом 2014-2018 років тарифів на розподіл природного газу, в яких простежується поступове, як правило, збільшення розміру кожного наступного тарифу порівняно з попереднім, як такі, що не спростовують доводів позивача щодо невключення до тарифів економічно обгрунтованих витрат позивача на природний газ для потреб виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу. Суд також повважав, що затвердженні НКРЕКП тарифи для позивача не тільки не стимулюють ефективність діяльності останнього, а й заподіюють йому збитки. При тому, що нормативно - правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ природного газу, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.
Дане рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено до апеляційного суду. Так, Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 дане рішення прийнято до апеляційного перегляду.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржувану ухвалу врахував, що органом, уповноваженим на формування цінової політики встановлення тарифу на розподіл природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та дійшов висновку про те, що можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від розміру затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. При цьому застосував правові висновки Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 у справі № 922/2381/16, ухвалі від 28.02.2020 у справі №927/732/16.
Судом апеляційної істанції з`ясовано, що аналогічний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №908/2287/17.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду та вважає, що встановлення обставин порушення AT "Волиньгаз" умов договору № 13-167-ВТВ в частині неповних та несвоєчасних розрахунків за газ саме для потреб ВТВ, що є предметом розгляду справи № 903/470/16, невід`ємно пов`язано з встановленням обставин порушення та/або не порушення права AT "Волиньгаз" на визначення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу та компенсацію таких витрат в тарифі на розподіл природного газу розподільними трубопроводами, що є предметом розгляду адміністративної справи №640/14613/19.
А оскільки рішення у зазначеній адміністративній справі може вплинути на розмір вимог позивача у справі № 903/470/16, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 903/470/16 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/14613/19.
Решта доводів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" спростовується вищевикладеним, матеріалами справи та додаткового правового обґрунтування не потребують.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 255, 269, 271, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 у справі №903/470/16 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "22" жовтня 2020 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
