ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2019 року Справа №903/470/16
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання - Вавринчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Драюк С.С. (довіреність №14-158 від 23.04.2019 року)
відповідача - Янкевич Л.Д. (довіреність №007 Др - 30-0619 від 07.06.2019 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Волинської області від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16 (головуючий суддя Костюк С.В., суддя Кравчук А.М., суддя Слободян О.Г., повний текст ухвали складено 11.05.2019 р.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"
про стягнення 96 560 478,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.05.2019 року клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи у справі №903/470/16 задоволено.
Призначено у справі №903/470/16 судову комплексну економічну та будівельно-технічну експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертів поставлено наступні питання:
1. Чи була у ПАТ “Волиньгаз” фінансова можливість здійснити розрахунок в повному обсязі за договором купівлі-продажу природного газу № 13-167-ВТВ від 04.01.2013 р. за рахунок власних обігових коштів при встановленому НКРЕКП тарифі?
2. Через які елементи системи газопостачання втрачався газ під час його транспортування газорозподільними мережами?
3. Чи міг Відповідач з урахуванням принципу побудови газорозподільних мереж не використовувати газ для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормативних втрат?
4.Чи міг Відповідач припинити розподіл природного газу?
5. Зобов`язано ПАТ по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” здійснити оплату за проведення комплексної судової експертизи на підставі отриманого рахунку експертної установи.
Зупинено провадження у справі №903/470/16 у зв`язку з призначенням комплексної судової експертизи.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства України.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначаючи судову експертизу, суд повинен в обов`язковому порядку обґрунтувати необхідність призначення судової експертизи та навести підстави і мотиви такого призначення.
Апелянт вважає, що в даному випадку, питання запропоновані відповідачем для вирішення експертизи не призводять до встановлення фактичних даних, які входять до предмета доказування.
Питання стосовно можливості або неможливості відповідача здійснити розрахунок за газ відноситься до обставин звільнення від виконання зобов`язань за договором та від відповідальності за таке невиконання, що є наслідком вирішення спору та результатом застосування норм матеріального права.
Місцевий господарський суд, призначаючи повторно експертизу, вказав, що висновком експерта №169/13-22-13-3-93-СЕ/18 від 21.02.2019 не надано відповідей на всі питання, які були поставлені.
При цьому, господарський суд Волинської області, не зважаючи на доводи позивача, в ухвалі про призначення експертизи від 13.03.2018 на розгляд експерта виніс питання, що не потребують спеціальних знань та не відносяться до завдань, яке вирішує судово-економічна експертиза.
Висновок за результатами проведення експертизи не надасть відповіді на вказані запитання, а зупинення провадження у справі на час проведення експертизи сприятиме затягуванню розгляду справи та безпідставному користуванню ПАТ "Волиньгаз" коштами позивача.
Суд першої інстанції не навів обґрунтувань необхідності призначення у справі вдруге судової експертизи, оскільки не вказав, чому висновки першої експертизи не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 року колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.05.2019р. у справі №903/470/16 та призначено її до розгляду на 24 червня 2019 року.
24.06.2019 року від судді Крейбух О.Г. надійшла заява про самовідвід на підставі ч.3 ст.36 ГПК України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року заяву судді Крейбух Олени Геннадіївни про самовідвід у справі №903/470/16 - задоволено, справу №903/470/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 року колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Волинської області від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16 та призначено її до розгляду на 01 липня 2019 року.
18.06.2019 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Волинської області від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16.
В судове засідання 01.07.2019 року з`явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши матеріали оскарження ухвали від 10.05.2019 року у справі №903/470/16 заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” про стягнення 96 560 478,71 грн., з них 81 289 659,79 грн. – основного боргу, 14 309 943,20 грн. – пені, 960 875,71 грн. – 3% річних.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань по договору №13-167-ВТВ від 04.01.2013р. купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, з додатковими угодами до нього, а саме щодо своєчасної оплати переданого природного газу.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.11.2017р. у справі 903/470/16 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” про стягнення 96560478,70 грн. відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р. рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 р. у справі №903/470/16 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду від 16.05.2017р. касаційну скаргу задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2016 у справі №903/470/16 скасовано, справу №903/470/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області в іншому складі суду.
При новому розгляді справи 25.07.2017 року Господарським судом Волинської області винесено ухвалу про зупинення провадження у справі №903/470/16.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 року у справі №903/470/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 року, скасовано ухвалу господарського суду Волинської області про зупинення провадження від 25.07.2017 року, а справу передано на розгляд господарського суду Волинської області.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.03.2018 року у справі №903/470/16 призначено у справі комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, яку доручено провести Державному науково-дослідному експертно-криміналістичний центр МВС України та зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням судової експертизи.
На вирішення експерта поставлено наступні питання:
1. Який розмір документально підтвердженої простроченої заборгованості ПАТ “Волиньгаз” перед НАК “Нафтогаз України” за договором №13-167-ВТВ від 04.01.2013 р., із зазначенням сум, періоду такого прострочення, враховуючи оплати та умови спільних протокольних рішень?
2. Чи відповідають застосовані ПАТ “НАК Нафтогаз” при розрахунку пені облікові ставки НБУ у періоди їх нарахування, вказані у розрахунку штрафних санкцій за період з 21.01.2016р. по 07.06.2016 р. офіційно встановленим обліковим ставкам НБУ у ці періоди?
3. Чи нараховані ПАТ “НАК “Нафтогаз України” у розрахунку 3% річних та пеня підтверджуються документально та чи їх нарахування проведено із врахуванням фактичної кількості днів прострочення та із застосуванням офіційно встановлених облікових ставок НБУ у період їх нарахування та якими є суми 3 % річних, пені виходячи із документально підтверджених сум боргу на кожну дату, фактичної кількості днів прострочення та офіційно встановлених облікових ставок НБУ за період з 21.01.2016р. по 07.06.2016 р.?
4. Чи виконав покупець (відповідач) умови договору щодо використання отриманого за договором газу виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат?
5. Де (в якому місці) переданий газ витрачався чи втрачався?
6. Чи міг покупець не використовувати газ на ці потреби?
Згідно висновку експерта від 21.02.2019 року № 19/13-2/52-13-3/93-СЕ/18 розмір простроченої заборгованості ПАТ “Волиньгаз” перед ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за договором №13-167-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року, враховуючи оплати, зустрічні зарахування та умови спільних протокольних рішень документально підтверджується у розмірі 81289659,79 грн. період простроченої заборгованості з 21.01.2016 року; нараховані ПАТ “НАК “Нафтогаз України” суми 3 % річних та пені документально підтверджуються частково, а саме: сума 3% річних складає – 922025,18 грн. та пеня складає – 12859355,92 грн., згідно позову 14309943,20+960875,71 грн.
Згідно даного висновку питання 2 не потребує спеціальних знань та відноситься до завдань економічної експертизи, питання 4,5,6 не відносяться до завдань судової економічної та будівельно-технічної експертизи, тобто експертизою вирішенні лише 2 питання поставлені судом.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.03.2019 року у справі №903/470/16 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.04.2019 року.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.04.2019 року у справі №903/470/16 за клопотанням відповідача призначено колегіальний розгляду справи.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.04.2019 року було визначено склад колегії суддів: головуюча суддя – Костюк С. В., судді – Кравчук А. М., Слободян О. Г.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.04.2019 року справу №903/470/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя – Костюк С. В., судді – Кравчук А. М., Слободян О. Г. та призначено підготовче засідання на 06.05.2019 року.
06.05.2019 року до господарського суду Волинської області від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.
В обгрунтування клопотання відповідач посилався на те, що ухвалою господарського суду Волинської області від 13.03.2018 року було призначено комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта було поставлено шість питань. Згідно висновку експерта від 21.02.2019 року № 19/13-2/52-13-3/93-СЕ/18 експертною установою надано відповідь лише на два питання, решта питань, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору експертом не висвітлені.
Згідно висновку зробленого в постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року у справі №903/470/16, якою було скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначено, що суди обох інстанцій не з`ясували, чи містяться наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності для виконання відповідачем обов`язку за договором поставки з оплати одержаного природного газу, а також чи міг відповідач утриматись від зайвого відбору газу на ВТВ”, при розгляді справи суди не дали оцінки тій обставині, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року скасовано додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 122 від 02.03.2015 в частині встановлення розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, тоді як до стягнення заявлено заборгованість за придбаний природний газ протягом 2014-2015 років.
При цьому обставин неправомірності рішень та актів органів державної влади щодо визначення обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат на 2014 рік суди не встановили.
Також відповідач посилався на те, що в проваджені Господарського суду міста Києва розглядається справа №910/9814/17 за позовом ПАТ “Волиньгаз” до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення компенсації за завдану шкоду незаконними діями органів державної влади та внаслідок прийняття незаконного нормативного акту, під час розгляду якої буде досліджено обставини прийняття відповідних рішень Міненерговугілля та НКРЕКП, а також вплив таких рішень на виникнення у ПАТ “Волиньгаз” шкоди; дані рішення зазначені у Сертифікаті Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 31.03.2016 року № 6085, як обставини непереборної сили. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання відповідача від 06.05.2019 року про призначення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку про його задоволення, у зв`язку з тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а також у зв`язку з тим, що висновком експерта №169/13-22-13-3/93-СЕ/18 від 21.02.2019 року не надано відповідей на всі питання, які ставились експерту.
Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України).
Стаття 100 ГПК України визначає, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Пунктом 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р. (далі - Інструкція), встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно з ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Таким чином, право остаточного визначення експертної установи, яка буде проводити експертизу, належить органу, який призначає таку експертизу, а в даному випадку - суду, з урахуванням думок та пропозицій учасників справи, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи зону регіонального обслуговування відповідної експертної установи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Вищий господарський суд України у постанові від 16.05.2017 року у даній справі дійшов висновку, що суди обох інстанції не з`ясували, чи містять наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності для виконання відповідачем обов`язку за договором поставки з оплати одержаного природного газу, а також чи міг відповідач утриматись від зайвого відбору газу на ВТВ.
Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999 року (далі - Правила № 2246) та чинними на момент дії договору купівлі-продажу природного газу між Позивачем та Відповідачем, було встановлено, що постачання природного газу здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджується Держнаглядохоронпраці та цих Правил (п.З Правил № 2246).
Разом з тим, газопостачальне підприємство (яким на той час був Відповідач) зобов`язане забезпечити безперервне постачання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором (п. 32 Правил № 2246).
Аналогічна умова закріплена і чинним на даний час Законом України "Про ринок природного газу", відповідно до підпункту 2) п. 2 ст. 38 якого оператор газорозподільної системи (яким на даний час є Відповідач) з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи. Частиною 1 ст. 37 зазначеного Закону визначено, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.
Газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, далі - ГРМ (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Згідно розділу II Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, далі - Кодекс ГРМ, до складу газорозподільної системи входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних Операторів газорозподільної системи), зокрема, ГРМ включають:
1) газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску;
2) обладнання для зниження тиску і підтримання його на заданому рівні, зокрема ГРП та ШРП;
3) установки електрохімічного захисту від корозії;
4) лінії технологічного зв`язку, споруди, обладнання автоматичних систем контролю та управління технологічними процесами і установок електрохімічного захисту;
5) переходи через природні і штучні перешкоди (автомобільні дороги, залізниці, канали тощо);
6) будівлі та споруди для забезпечення експлуатації та оперативного обслуговування ГРМ;
7) споруди газорозподільних мереж, зокрема колодязі, запірна арматура, компенсатори, конденсатозбірники, контрольні трубки, контрольно-вимірювальні пункти, футляри, розпізнавальні і сигнальні знаки тощо.
Надходження природного газу до ГРМ здійснюється в місцях її фізичного з`єднання з:
- газотранспортною системою;
- суміжними газорозподільними системами;
- мережами газодобувних підприємств та виробників біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, об`єкти яких підключені до ГРМ.
Відбір природного газу з ГРМ здійснюється в місцях її фізичного з`єднання з:
- об`єктами споживачів, у тому числі побутових споживачів;
- суміжними газорозподільними системами.
А отже, розподіл природного газу із пункту А (газотранспортна система) до пункту Б (споживач) відбувається шляхом складного технологічного процесу через всю газорозподільну систему, в даному випадку, Волинської області. І саме цей процес забезпечує Відповідач.
При цьому, під час розподілу природного газу, частина його втрачається із незалежних від Відповідача причин. Зокрема, газ втрачається при негерметичності газопроводу, під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструкції газопроводів, об`єктів систем газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них.
Такі витрати природного газу під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів і є виробничо-технологічними (нормованими) втратами газу, які Відповідач змушений був купувати у Позивача у спірному періоді.
Надзвичайний характер обставини виробничо-технологічних витрат та нормованих газу полягає в тому, що припинити роботу газорозподільної системи області повністю неможливо, оскільки припинення роботи всієї газорозподільної системи області неминуче призведе до виникнення надзвичайної ситуацій в регіоні, так як неможливо здійснювати постачання газу споживачам без його відібрання із магістральної системи, а розподіл природного газу газорозподільною системою без виникнення його втрат.
Тобто, невідворотність обставин ВТВ та втрат газу закладено в самому, принципі побудови газорозподільних мереж, а в сукупності з неправомірними діями третіх осіб (органів державної влади) ці обставини є підставою для застосування при вирішенні спору правил форс-мажору.
Вище викладені обставини справи є суттєвими та повинні бути досліджені судом для правильного вирішення справи.
Окрім того, місцевим господарським судом було встановлено, що у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/9814/17 за позовною заявою ПАТ "Волиньгаз" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення компенсації за завдану шкоду незаконними діями органів державної влади та внаслідок прийняття незаконного нормативного акту.
Під час розгляду даної справи досліджуються обставини прийнятгя відповідних рішень Міненерговугілля та НКРЕКП, а також вплив таких рішень на виникнення у ПАТ "Волиньгаз" шкоди.
Саме ці рішення зазначені у Сертифікаті Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 31.03.2016 року №6085, як обставини непереборної сили.
Тобто з`ясування таких обставин має вирішальне та принципове значення для правильного вирішення справи №903/470/16, як і було зазначено у Постанові ВГСУ від 16.05.2017 року у вказаній справі.
Зокрема, підставою для подання позову у справі №910/9814/17 стало скасування судом наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 року № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік", яким були затверджені занижені граничні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ) для газорозподільних підприємств та які були враховані в тарифі на розподіл газу затвердженому НКРЕКП для нашого товариства.
Затвердження Міненерговугілля занижених обсягів ВТВ і, як наслідок, неврахування в тарифі фактично спожитих ПАТ "Волиньгаз" обсягів ВТВ і спричинило виникнення заборгованості перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором від 04.01.2013 року № 13-167-ВТВ (Далі - Договір) в розмірі 96 560 478, 70 гри., яка і є предметом стягнення у даній справі.
При цьому, неможливість виконання обов`язків із оплати вартості придбаного газу для потреб ВТВ за Договором підтверджена сертифікатом про форс-мажорні обставини від 31.03.2016року № 6085, виданого Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до сертифікату, настання форс-мажорних обставин обумовлено саме дією/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади.
Таким чином, Торгово-промислова палата України засвідчила факт умисного заниження обсягів ВТВ, що були враховані при встановленні тарифу на розподіл для ПАТ "Волиньгаз" тим самим підтверджуючи надзвичайність і невідворотність обставин, що спричинили виникнення боргу у нашого підприємства.
Саме через те, що Державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не було вжито належних заходів для врахування всіх обсягів ВТВ у тариф на розподіл, у ПАТ "Волиньгаз" виникла кредиторська заборгованість перед ПАТ НАК "Нафтогаз України".
За таких обставин, виконання обов`язку із оплати заборгованості ПАТ "Волиньгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України", яка стягується в межах даної справи є можливим лише за наявності відповідної компенсації в тарифі на розподіл природного газу згідно чинного законодавства або після компенсації неврахованих обсягів ВТВ в рамках справи №910/9814/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у судовій справі № 910/9814/17 з метою з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для справи суд досліджує передумови виникнення форс-мажорних обставин, що призвели до видачі сертифікату про форс-мажорні обставини. А саме, за якими актами приймання-передачі виникла заборгованість та в якій саме частині зобов`язання строк його виконання може буде відкладено на строк дії форс-мажорних обставин.
Вказане має вирішальне значення для справи №903/470/16 оскільки дозволить встановити чи підлягає та в якій саме частині компенсації шкода завдана неправомірними діями органів державної влади.
З метою встановлення вказаних обставин, судом у справі №910/9814/17 проводиться комплексне дослідження ознак надзвичайності та невідворотності у подіях, що передували видачі Сертифікату про форс-мажорні обставини.
З вище викладеного вбачається, що судові справи №903/470/16 та №910/9814/17 є взаємопов`язаними.
Окрім того, місцевим господарським судом враховано, що 21.02.2019 року Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України надано висновок експерта №19/13-22-13-3/93-СЕ/18 у даній справі, причому з шести поставлених запитань експертом частково дано відповідь лише на два з них. Інші питання, вирішення яких має істотне значення для розгляду даної справи не висвітлено.
Таким чином, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, зокрема з`ясування питання про те, чи міг Відповідач не отримувати природний газ для потреб ВТВ та чи міг провести за нього розрахунок в повному обсязі за рахунок власних обігових коштів при встановленому НКРЕКП тарифі, господарським судом Волинської області була призначена судова комплексна судова економічна та будівельно-технічна експертиза.
Враховуючи, що для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача та призначення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи у справі №903/470/16.
А тому, посилання апелянта на те, що господарський суд Волинської області призначаючи експертизу у справі №903/470/16 на розгляд експерта виніс питання, що не потребують спеціальних знань, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вище наведеними обставинами справи.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не навів обґрунтувань необхідності призначення у справі вдруге судової експертизи та не вказав, чому висновки першої експертизи не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що висновком експерта №169/13-22-13-3/93-СЕ/1 від 21.02.2019 року не надано відповідей на всі питання, які ставились експерту, а тому вирішити спір у даній справі з урахуванням всіх її обставин, враховуючи лише висновок експерта №169/13-22-13-3/93-СЕ/1 від 21.02.2019 року буде неможливо.
Окрім того, з оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо призначення у справі №903/470/16 судової експертизи було враховано позицію господарських судів по аналогічних спорах, якими призначено комплексні судові експертизи для з`ясування обставин, які мають місце також при розгляді справи № 903/470/16, зокрема у справах: №902/368/16 від 28.02.2018 року, №908/2287/17 від 26.03.2018 року, №914/1974/17 від 30.11.2017 року.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду Волинської області від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Волинської області від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16 - залишити без змін.
3. Матеріали оскарження ухвали від 10.05.2019 р. у справі №903/470/16 повернути до господарського суду Волинської області
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "02" липня 2019 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.
