-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2017 року
Справа № 903/470/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:
Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 та рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 у справі № 903/470/16 господарського суду Волинської області
за позовом
публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до
публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ""Волиньгаз"
про
стягнення 96 560 478, 70 грн.,
за участю представників
позивача: Демчук О.В.,
відповідача: Богдан С.В.,
(в судовому засіданні 25.04.2017 оголошувалась перерва до 16.05.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України),
В С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 81 289 659, 79 грн. основного боргу, 14 309 943, 20 грн. пені та 960 875, 71 грн. 3% річних за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-167-ВТВ від 04.01.2013.
Рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (покупцем) 04.01.2013 укладено договір № 13-167-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткових угод) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.
Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Положеннями п. 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути покупцеві один примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 5.1. договору, в редакції додаткової угоди № 18 від 12.10.2015, ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акта приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Згідно з п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 8.3. договору сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
Згідно з п. 8.4. договору настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.
Розділом 11 договору, з урахуванням додаткової угоди № 11 від 22.12.2014, передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору протягом січня-грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року та лютого-грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 374 232 149, 03 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу. Відповідач за поставлений газ розраховувався частково, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що можливість відповідача розраховуватись за природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (ВТВ) прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014-2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерго) та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) не врахували обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 34 205, 792 м3. Сторони, як зазначили суди обох інстанцій, не могли передбачити вказані обставини при укладенні договору, оскільки виходили з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для відповідача повинен був враховувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-167-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідач відповідно до умов договору повідомив позивача про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України і тривають на момент вирішення справи, а тому звернення до суду з позовом у даній справі, за висновком судів обох інстанцій, є передчасним.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 264 від 30.05.2003 "Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами" (далі - Наказ № 264), в розділі 5 передбачено, що виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу (далі - ВТВ) - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.
Згідно з п. 5.9 Наказу № 264 розрахунок допустимих та фактичних обсягів ВТВ газу здійснюється газорозподільними підприємствами самостійно.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 737 від 23.11.2011 "Про визначення розмірів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (далі - Наказ № 737) газорозподільні підприємства самостійно, згідно з методиками зазначеними у п. 1 наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік, та не пізніше 2 місяців до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Пунктом 1.3 Наказу № 737 визначено, що на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Затверджені Міненерго розміри ВТВ враховуються при формуванні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг газорозподільному підприємству тарифу на розподіл природного газу.
Відповідач на виконання Наказу № 737 подав до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України проведені на підставі Методик розрахунок ВТВ на 2014 рік в обсязі 38 383, 880 тис. м3 газу та розрахунок ВТВ на 2015 рік в обсязі 38 666, 912 тис. м3 газу.
Водночас Міністерством енергетики та вугільної промисловості України значно обмежено цей обсяг, оскільки Наказом № 664 від 24.09.2014 затверджено для відповідача розмір ВТВ на 2014 рік у обсязі 22 391 тис. м3, а на 2015 рік Наказом № 122 від 02.03.2015 для відповідача розмір ВТВ затверджено у обсязі 20 454 тис. м3.
Таким чином, протягом 2014-2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в загальному розмірі 34 205,792 м3.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15, яка набрала законної сили, за позовом газорозподільних організацій до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято з перевищенням повноважень, без дотримання процедури його прийняття та всупереч положенням Наказу № 737, що є регуляторним актом по відношенню до оскаржуваного наказу. Прийняття оскаржуваного наказу призвело до необґрунтованого зменшення розмірів річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу позивачів. За таких обставин вирішено скасувати додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 122 від 02.03.2015 в частині встановлення, в тому числі для публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік і зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах газорозподільних підприємств-позивачів на підставі Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.
Разом з тим постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 в частині зобов'язання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на час розгляду даної справи по суті не виконана.
Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.ст. 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Частиною 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
За змістом ч. 2 ст. 141 цього ж Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
З огляду на наведені приписи та умови Розділу 8 договору виникнення форс-мажорних обставин може бути підставою для відстрочення виконання зобов'язання, строк якого настав під час дії цих обставин непереборної сили.
Однак, дійшовши висновку про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не встановили строк виконання зобов'язання з оплати спірного обсягу поставленого природного газу та часу його поставки, а також не визначили за якими актами приймання-передачі виникла спірна заборгованість, а відтак і не з'ясували, в якій саме частині зобов'язання строк його виконання може буде відкладено на строк дії форс-мажорних обставин.
Відповідач до матеріалів справи надав сертифікат № 6085 (вих. № 411/05.0-4 від 31.03.2016) Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до вказаного документа засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідачу щодо зобов'язань з оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу у розмірі 12,754 млн. м3 за договором № 13-167-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013. Такими форс-мажорними обставинами визнано: дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 01.05.2014, дата закінчення: тривають.
За оцінкою судів попередніх інстанцій, зазначений сертифікат є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про настання яких відповідач у встановленому порядку повідомив позивача.
Разом з тим, ст. 607 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
У той же час, суди обох інстанцій не з'ясували, чи містять наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності для виконання відповідачем обов'язку за договором поставки з оплати одержаного природного газу, а також чи міг відповідач утриматись від зайвого відбору газу на ВТВ.
Крім того, за змістом ст. 617 Цивільного кодексу України особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку його виконання та за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили.
Також посилаючись на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що відповідач виходив з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності і не міг передбачити встановлених зазначеною постановою обставин при укладенні договору № 13-167-ВТВ від 04.01.2013. Водночас суди не дали оцінки тій обставині, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 скасовано додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 122 від 02.03.2015 в частині встановлення розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, тоді як до стягнення заявлено заборгованість за придбаний природний газ протягом 2014-2015 років. При цьому обставин неправомірності рішень та актів органів державної влади щодо визначення обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат на 2014 рік суди не встановили.
Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 та рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 у справі № 903/470/16 скасувати.
Справу № 903/470/16 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя
Могил С.К.
Судді:
Вовк І.В.
Ковтонюк Л.В.
скопійовано
-
скопійовано
-
