ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1067/17 (922/4145/19)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши матеріали справи
за позовноюзаявою ТОВ "Елітфармацея" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Черкасова С.А., с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Головне управління ДПС у Харківській області, м. Харків, до ОСОБА_1 , м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, 1. ОСОБА_2 , м. Харків, 2. приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Тетяна Дмитрівна, м. Харків, про визнання банкрутом за участю :
позивача - Черкасова С.А.,
відповідача - Селезень С.В. (ордер),
третьої особи ГУ ДПС у Харківській області - Щербіни А.Ю. (дов.),
ВСТАНОВИВ:
Ліквідатор ТОВ "Елітфармацея" арбітражний керуючий Черкасов С.А. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання недійсним договору дарування квартири реєстровий № 3709 від 04.10.2012.
Ухвалою суду від 19.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Елітфармацея" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Черкасова С.А. до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування реєстровий № 3709 від 04.10.2012, залучено до участі у справі ОСОБА_2 , приватного нотаріуса ХМНО Бєсєду Тетяну Дмитрівну в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 15.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Головне управління ДПС у Харківській області, відкладено підготовче засідання на 06.02.2020.
Ухвалою суду від 06.02.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів по 18 березня 2020 року.
Ухвалою суду від 17.02.2020 прийняти до розгляду уточнення позовних вимог вх. № 2472 від 11.02.2020, задоволено клопотання позивача про виклик свідка, викликано в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ), підготовче засідання відкладено на 11.03.2020.
Згідно уточнених вимог позивач просить суд визнати недійсним Договір дарування р. № 3709 від 04.10.2012, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Тетяною Дмитрівною (св-во № 1524) та скасувати рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - квартира, реєстраційний номер майна 5994916, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , Загальна площа (кв.м): 74,2, Житлова площа (кв.м): 39,1, Технічний опис майна: 3-х кімнатна. Номер запису: П-2-7881 в книзі: 1, Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 05.10.2012, Дата внесення запису 05.10.2012.
Ухвалою суду від 11.03.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020.
Ухвалою суду від 17.03.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України в розгляді справи оголошено перерву до 16.04.2020, повторно викликано в якості свідка ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 16.04.2020 відкладено розгляд справи по суті на 02.06.2020, повторно викликано в якості свідка ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 02.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 07.07.2020.
В розгляді справи по суті 07.07.2020 оголошено перерву до 16.07.2020.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи те, що постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 з урахуванням постанови КМУ від 04.05.2020 № 343, постанови КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 та постанови КМУ від 17.06.2020 № 500 на території України з 13.03.2020 до 31.07.2020 введений карантин та пов`язані з цим обмежувальні заходи, а також враховуючи позицію сторін у справі, розгляд справи по суті в даній справі здійснений у строк понад тридцять днів.
У призначені судові засідання по даній справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 та приватний нотаріус ХМНО Бєсєда Т.Д. не з`являлись, про призначені судові засідання були повідомлені ухвалою суду, відзив на позов не надали.
Враховуючи, що судом створені всі умови для належного користування сторонами своїми права та виконання своїх процесуальних обов`язків, суд вважає, що нез`явлення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не перешкоджає розгляду даної справи.
Суд також дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних та досліджених судом доказів за відсутності свідка ОСОБА_3 , яка на неодноразові виклики не з`явилась до суду.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав свою заяву. В обґрунтування поданої заяви посилався на те, що оспорюваний правочин, який укладений боржником - засновником ТОВ "Елітфармацея" ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_2 є фіктивним, оскільки на час укладення такого договору в суді був спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким до ТОВ "Елітфармацея" здійснені податкові нарахування в сумі 1 931 312,00 грн. Позивач вважає, що відповідач уклав спірний правочин з метою в подальшому уникнути виконання зобов`язань ТОВ "Елітфармацея", як засновником останнього.
Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на час укладання вказаного договору дарування не існувало жодного судового рішення, яке набрало чинності, щодо визнання відповідача - ОСОБА_1 боржником та стягнення з нього будь-якої заборгованості, грошових коштів на користь інших осіб, контролюючих органів, звернення стягнення на його майно тощо. Крім того, не було пред`явлено до ОСОБА_1 жодного позову про стягнення заборгованості, грошових коштів у вказаний період. А ті судові рішення, на які посилається позивач, стосуються стосуються інших предметів спору.
Крім того, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Головне управління ДПС у Харківській області підтримує позицію позивача в повному обсязі.
Вислухавши учасників судового процесу, які були присутні в судових засіданнях по даній справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ТОВ "Елітфармацея" було зареєстроване 22.01.2009 у Харківській районній державній адміністрації за № 14711020000024754.
У зв`язку із зміною складу засновників нова редакція Статуту боржника була зареєстрована Харківською районною державною адміністрацією 10.12.2010 за № 1471105000024754.
Відповідно до проведених змін єдиним засновником ТОВ "Елітфармацея" є громадянин ОСОБА_1 (п. 7.1. Статуту).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Елітфармацея", визнані вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 2179324,77, у тому числі 1545050,00 грн. безспірних вимог.
Суд встановив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 у справі № 820/14251/14 задоволено адміністративний позов Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея" (код 36308303, юридична адреса платника: вул. Першотравнева, буд. 2, с. Перемога, Харківський район, Харківська область, 62422) до державного бюджету України кошти в рахунок погашення податкового боргу в загальному розмірі 2 179 324,77 грн. Згідно мотивувальної частини постанови стягнута сума складається з донарахувань, визначених податковим повідомленням - рішенням № 0000382340 від 12.01.2012, яким нараховано основне зобов`язання в розмірі 1545050,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 386262,50 грн. Судом також встановлено, що відповідно до облікової картки боржника у нього наявна заборгованість по пені в розмірі 248 012,27 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 15.06.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея", код 36308303, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Елітфармацея" призначено арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича, якого зобов`язано в строк до 15.06.2018 виконати ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду від 15.01.2018 звільнено арбітражного керуючого Литвина В.В. від виконання обов`язків ліквідатора в даній справі, ліквідатором ТОВ "Елітфармацея" призначено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича.
Ухвалою суду від 16.10.2018 задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника - ОСОБА_1 та керівника боржника - ОСОБА_3; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея" 2 179 324,77 грн.
23.10.2018 на виконання ухвали суду видані відповідні накази.
Як зазначає позивач, в процесі виконання ухвали суду від 16.10.2018 у справі № 922/1067/17 було встановлено, що 04.10.2012 ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бєсєдою Т.Д. за № 3709, за умовами якого ОСОБА_1 безоплатно передає у власність (дарує), а його син, ОСОБА_2 , приймає у власність в дар квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з трьох житлових кімнат, житлова площа 39,1 кв.м, загальна площа 74,2 кв.м.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорювати правочин може також заінтересована особа, яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
Суд зазначає, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Позивач посилається на те, що згідно з висновками акту перевірки № 2693/234/26308303 від 30.11.2011 Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в діяльності ТОВ "Елітфармацея" було виявлено порушення норм п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження валового доходу на суму 2 063 400,00 грн. за господарською операцією стосовно отримання товарів, якої в дійсності не відбулось.
Це стало підставою здійснення ТОВ "Елітфармацея" донарахувань податковим повідомленням - рішенням № 0000382340 від 12.01.2012.
ТОВ "Елітфармацея" оскаржило вказане податкове повідомлення - рішення до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2-а-8750/12/2070 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Елітфармацея" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішення - відмовлено.
Позивач вважає, що укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 був обізнаний про наявність вказаного вище спору та міг передбачити негативні для себе наслідки як засновника у разі відмови в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Елітфармацея" та, відповідно, покладення передбаченої Законом відповідальності.
Позивач вважає, що внаслідок укладення спірного договору, орган податкової служби не може отримати задоволення своїх вимог.
Згідно положень ст. 96 ЦК України (в редакції на час укладання спірного договору) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Позивачем не спростовані твердження відповідача про те, що на час укладання спірного договору дарування не існувало жодного судового рішення, яке набрало чинності, щодо визнання відповідача - ОСОБА_1 боржником та стягнення з нього будь-якої заборгованості, грошових коштів на користь інших осіб, контролюючих органів, звернення стягнення на його майно тощо. Крім того, не було пред`явлено до ОСОБА_1 жодного позову про стягнення заборгованості, грошових коштів у вказаний період.
Таким чином, станом на 2012 рік у ОСОБА_1 не існувало обов`язку виконувати зобов`язання ТОВ "Елітфармацея" перед контролюючим органом.
Позов про стягнення податкового боргу в розмірі 2 179 324.77 грн. з ТОВ "Елітфармацея" Харківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області був пред`явлений до ТОВ "Елітфармацея" у липні 2014 року, судове рішення по справі № 820/14251/14 постановлено 14.08.2014, набрало чинності 08.09.2014, тобто майже через два роки після укладення спірного Договору дарування.
Крім того, як вже зазначено судом, ухвала суду про покладення субсидіарної відповідальності на засновника - ОСОБА_1. та ОСОБА_3., керівника ТОВ "Елітфармацея" була постановлена 16.10.2018.
Таким чином на час укладання 04.10.2012 договору дарування квартири право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру будь-якою особою не оспорювалося, під арештом, забороною та в іпотеці квартира не перебувала, рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 як з засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея" коштів на користь інших осіб або контролюючих органів ухвалено не було, у зв`язку з чим на момент укладення правочину були відсутні підстави для заборони власнику розпоряджатися належним йому майном та вчиняти щодо нього (майна) будь-які угоди.
Згідно ст. 234 ЦК України (в редакції на момент укладення спірного договору) фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17.07.2019 у справі за № 299/396/17, для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
Відповідач зазначив, що укладений договір дарування від 04.10.2012 реєстровий № 3709 був направлений на реальне настання правових наслідків та виконаний сторонами в повному обсязі, а саме після укладання та нотаріального посвідчення договору дарування, відповідне нерухоме майно було зареєстровано за обдарованою особою ОСОБА_2 , на виконання правочину ОСОБА_1 було передані ключі від вказаної квартири ОСОБА_2 , обдарований ОСОБА_2 вселився та мешкав у вказаній квартирі.
Позивач зазначив, що вказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме з довідок відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 до теперішнього часу зареєстрований у квартирі, яку він подарував, а ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою.
Крім того, позивач зазначив, що син відповідача ОСОБА_2 протягом тривалого часу мешкає в Російській Федерації, де зареєстрований як індивідуальний підприємець та є громадянином Російської Федерації, що свідчить про фіктивність укладеного правочину.
Суд зазначає, що згідно ст. 722 ЦК України (в редакції на дату укладення опірного договору) право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 , свідчить про прийняття дарунка обдаровуваним, відповідно, свідчить про вчинення дій на виконання договору дарування.
Суд зазначає, що реєстрація місця фактичного проживання не може ототожнюватись з правами власності на таке нерухоме майно. Враховуючи, що у власності особи може знаходитись декілька квартир, то реєстрація місця проживання може бути здійснена лише по одній адресі, наявність реєстрації не може свідчити про те, що особа користується лише таким житлом. При цьому, відчуження квартири не має обов`язковим наслідком втрату права особи користуватись такою квартирою та втрату реєстрації місця проживання в такій квартирі за відсутності заперечень нового власника.
Отже, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 в квартирі, яку він подарував, а його сина ОСОБА_2 в іншому місці не є доказом того, що вчинений договір дарування є фіктивним.
Також позивачем до матеріалів справи додані роздруківки з офіційних сайтів, з яких вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як громадянин Російської Федерації в якості індивідуального підприємця в Російській Федерації.
Суд звертає увагу на те, що вказана реєстрація відбулась у квітні 2019 року, а постановлений на відповідний облік ОСОБА_2 у березні 2020 року, що не може свідчити про те, що в 2012 році обдаровуваний не прийняв подарунок та укладений договір дарування є фіктивним. При цьому, набуття громадянства іншої країни не може свідчити про втрату особою права власності на майно в Україні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір дарування є фіктивним та був укладений ОСОБА_1 з метою уникнення виконання зобов`язань ТОВ "Елітфармацея" перед контролюючим органом, а за таких обставин суд відмовляє в заявленому позові.
Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню, суд не розглядає заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1-5, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194 - 196, 201, 208-210, 217-220, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне рішення складено "27" липня 2020 р.
Суддя В.О. Яризько
