СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
УХВАЛА
"24" лютого 2020 р. Справа № 922/1067/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 439 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у справі №922/1067/17 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Яризько В.О., повний текст ухвали підписано 18.10.2018)
за позовом Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея", м.Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.06.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея", код 36308303, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Елітфармацея" призначено арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича, якого зобов`язано в строк до 15.06.2018 виконати ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду від 15.01.2018 звільнено арбітражного керуючого Литвина В.В. від виконання обов`язків ліквідатора в даній справі, ліквідатором ТОВ "Елітфармацея" призначено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича.
25.07.2018 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника, в якій ліквідатор просив суд стягнути солідарно із засновника боржника ТОВ "Елітфармацея" громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка виконувала обов`язки керівника боржника ТОВ "Елітфармацея", грошові кошти в сумі 2 179 324,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника - ОСОБА_2 та керівника боржника - ОСОБА_1 , яка виконувала обов`язки директора - задоволено в повному обсязі.
Покладено солідарно субсидіарну відповідальність на засновника - ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_1 ) та керівника боржника - ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_2 ), яка виконувала обов`язки директора, у зв`язку з доведенням до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітфармацея" (код ЄДРПОУ 36308303, адреса: 62422, Харківська область, Харківський район, с. Перемога, вул. Першотравнева, 2).
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Елітфармацея" 2 179 324,77 грн.
ОСОБА _1 з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника відмовити повністю.
Також скаржник просив поновити строк подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що він не брав участі у судових засіданнях у даній справі, поштову кореспонденцію суду не отримував, оскаржувана ухвала йому також вручена не була.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 439 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у справі №922/1067/17 залишено без руху, враховуючи те, що причини пропуску строку подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, до скарги не додано доказів направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами кредитору - Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала суду отримана скаржником 10.02.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, яка повернулась до суду.
19.02.2020 до суду від апелянта надійшла заява (вх.№1686) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази направлення копії апеляційної скарги Головному управлінню ДФС у Харківській області та клопотання (вх.№1685) про поновлення строку на оскарження ухвали суду.
Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з урахуванням причин пропуску вказаного строку, наведених у заяві від 19.02.2020, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).
«Право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним шляхом імплікації, зокрема, якщо це стосується умов прийнятності апеляції, оскільки за своїм характером це потребує регулювання держави, яка користується певною свободою розсуду у зв`язку з цим. Проте такі обмеження не повинні обмежувати або зменшувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть -права була порушена; нарешті, таке обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду №40/353-10 від 04.05.2018, №910/5052/17 від 10.04.2018, №910/14553/17 від 15.03.2018, №915/1265/15 від 16.04.2018.
Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Заявник посилається на те, що про існування оскаржуваної ухвали вона дізналась лише в травні 2019 року від державного виконавця. 17.05.2019 Ісаева Н.В. ознайомилась з матеріалами справи та змістом ухвали, але зазначена ухвала їй не була вручена, як того вимагає ст.242 ГПК України. Наявний підпис на заяві про ознайомлення з матеріалами справи не підтверджує факту отримання нею копії судового рішення, як того вимагає діюче законодавство.
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків" (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Відповідно до ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень створено для вільного доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для цілодобового загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувана ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.10.2018.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 04.02.2020 суд апеляційної інстанції вказав на те, що всі ухвали суду направлені судом, зокрема, апелянту за адресою: вул.Москалівська, (Жовтневої революції), буд.205, м.Харків, 61157, ухвала суду від 27.09.2018 про відкладення розгляду справи на 16.10.2018, направлена апелянту за адресою: АДРЕСА_1 , були повернуті Укрпоштою на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
17.05.2019 ОСОБА_1 було подано до суду заяву (вх.№12057) про ознайомлення з матеріалами справи, і того ж дня скаржниця ознайомилась з матеріалами справи, що підтверджується власноручним підписом на вказаній заяві.
Згідно з п.1 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Однак, з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 скаржник звернувся 27.01.2020, тобто більше ніж через рік з дня закінчення строку на апеляційне оскарження наведеного судового акта, та через вісім місяців після ознайомлення з матеріалами справи, зокрема і з повним текстом оскаржуваної ухвали.
Отже, колегія суддів зазначає, що аргументи стосовно підстав для поновлення строку, наведені апелянтом у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги, також не можуть бути визнані переконливими.
З огляду на установлені судом апеляційної інстанції обставини щодо неповажності наведених заявником причин тривалого пропуску строку на апеляційне провадження, всупереч вимогам ч.1 ст.74 ГПК, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень - не доведено наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії, у даному випадку, для подання апеляційної скарги протягом розумного строку.
Відповідно до приписів ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з п.4 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 439 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у справі №922/1067/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 36 аркушах, у тому числі: квитанція Приватбанку від 23.01.2020 про сплату 2102,00 грн судового збору.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель
